КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" квітня 2014 р. Справа№ 910/24271/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів: Ропій Л.М.
Рябухи В.І.
За участю представників:
позивача: Романенко С.В. - пред. за дов. № 8/48 від 08.01.2014;
відповідача: не з'явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Грушківське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р.
у справі № 910/24271/13 (суддя - Ващенко Т.М.)
за позовом Комунального підприємства "Грушківське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення 23 544,93 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 року у справі №910/24271/13 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вступна та резолютивна частини рішення 13.02.2014 в судовому засіданні не було проголошено та не було повідомлено, коли буде виготовлено повний текст рішення. Щодо порушення норм матеріального права, то скаржник зазначає, що укладання договору про надання комунальних послуг є обов'язком, а не правом сторони, а, відтак, бездоговірне споживання комунальних послуг не є правовою підставою для звільнення відповідача від їх оплати, відсутність у рішенні Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі №5011-26/17927-2012 умов, на яких відповідач повинен укласти з КП "Грушківське" договір, не може бути підставою для визнання його неукладеним.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не надав.
Ухвалами від 24.03.2014 поновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено справу до розгляду на 16.04.2014.
В судове засідання 16.04.2014 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою судом стороною, а в разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Ухвали суду від 24.03.2014 про прийняття апеляційної скарги до провадження були направлені відповідачу за адресами, вказаними в апеляційній скарзі (АДРЕСА_1), проте були повернуті підприємством поштового зв'язку з огляду на закінчення строку зберігання поштового відправлення. На підставі викладеного, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 23 544,93 грн., з яких: 15 256,40 грн. - боргу за гаряче водопостачання, 2 984,89 грн. - боргу за опалення та 1 655,38 грн. - пені.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу надавались комунальні послуги на підставі Договору № 308-3-Г від 05.03.2013, проте, вказані послуги Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не оплачені, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Відзиву на позов відповідач не надав, в судове засідання до суду першої інстанції з невідомих причин свого представника не направив.
З матеріалів справи вбачається, що як на підставу стягнення грошових коштів позивач посилається на Договір № 308-3-Г від 05.03.2013 та на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі №5011-26/17297-2012 за позовом Комунального підприємства "Грушківське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про зобов'язання укласти договір, яким зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 укласти з позивачем Договір.
Позивач наголошує на тому, що зазначений Договір № 308-3-Г від 05.03.2013 передавався відповідачу за актом та робить висновок, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняв пропозицію укласти договір та погодився з його умовами.
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними засобами доказування не доведено порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів позивача, а саме, наявність у відповідача обов'язку сплачувати позивачу грошові кошти за комунальні послуги на підставі Договору № 308-3-Г від 05.03.2013, наявність такої заборгованості та її розмір.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне:
У відповідності до п. 1.3. і п. 4.1. Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг в житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України по питаннях житлово-комунального господарства № 60 від 25.04.2003, виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг, і який може забезпечити виконання зобов'язань, визначених в ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги",
Згідно ч. 2 ст. 21 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний здійснювати контроль за технічним станом; інженерного устаткування будинків, квартир, приміщень; своєчасно проводити підготовку житлового будинку і його технічного устаткування до експлуатації в осінньо-зимовий період; містити в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування і ремонт внутрішньобудинкових мереж, приймати заходи по ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг в строк, встановлений договором або законодавством та ін.
Отже, у відповідності до свого Статуту позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг.
Спір виник в зв'язку з тим, що, за твердженням позивача, відповідачем не сплачуються грошові кошти за спожиті комунальні послуги за Договором № 308-3-Г від 05.03.13.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 5011-26/17297-2012 зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 укласти з Комунальним підприємством "Грушківське" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації договір "Про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території" (а.с. 54-56).
Відповідно норм ст. 84 ГПК України, у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Однак, умови, на яких відповідач мав укласти Договір з позивачем, не визначені, як і не вбачається, за яким об'єктом у відповідача виник обов'язок по відшкодуванню наданих послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території.
За рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2013 у справі № 5011-26/17297-2012 укласти з позивачем договір "Про надання послуг з водо -, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території" було зобов'язано саме Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.
Варто зауважити, що питання щодо укладення Договору № 308-3-Г від 05.03.2013 не є предметом розгляду даної справи. Проте, з копії Акту від 01.08.2013, на який посилається позивач (а.с.53), не вбачається, що відповідачу було передано саме проект Договору № 308-3-Г від 05.03.2013, оскільки з в тексті зазначеного акту вказано, що громадянину ОСОБА_3 було вручено примірники Договору № 308 від 05.03.2013.
Приписами ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що підставою виникнення правовідносин щодо надання житлово-комунальних послуг є виключно укладання договору.
Пунктом 1.5 Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибуткової території, схвалених та рекомендованих до затвердження рішенням науково-технічної ради Держбуду від 01.08.2001 № 39 і затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 05.09.2001 № 176 визначено, що всі умови участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках утримання будинку, прибудинкової території та оплати комунальних послуг згідно з вимогами Закону України "Про підприємництво" повинні передбачатись відповідним договором між ними та: у першому випадку власником нежилого приміщення або встановленою ним особою; у другому власником нежитлового будинку в цілому або встановленою ним особою.
Доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України в № 30/5009/2733/11 від 02.04.2012).
Відповідного договору, підписаного між позивачем та відповідачем про надання комунальних послуг в приміщенні загальною площею 364,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, позивачем до матеріалів справи на надано. Проте, в матеріалах справи міститься копія Договору №308-3-Г від 05.03.2013 (а.с. 27-28), сторонами якого визначено КП "Грушківське" Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації в особі директора Гороха М.Ф. (виконавець) та ОСОБА_3 (орендар). Вказаний Договір підписаний лише, з боку виконавця з боку орендаря відсутні реквізити та підпис ОСОБА_3, тобто, стороною є ОСОБА_3, як фізична особа, а не як Фізична особа-підприємець.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про відсутність підстав вважати, що права та охоронювані законом інтереси позивача порушені відповідачем - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Щодо порушення норм процесуального права, на яке вказує скаржник в апеляційній скарзі, то згідно з протоколом судового засідання від 13.02.2014 (а.с. 111), відповідно до ст. 85 ГПК України, судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення (у позові відмовлено повністю) та повідомлено представника позивача, коли буде складено повний текст рішення. Згідно з самим рішенням повний текст складено 18.02.2014, тобто, в межах строків, визначених ст. 85 ГПК України.
На підставі викладеного, в матеріалах справи відсутні докази порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а доводи скаржника є надуманими.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Грушківське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. у справі №910/24271/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/24271/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Л.О. Кондес
Судді Л.М. Ропій
В.І. Рябуха