8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/1143/14

приміщення суду за адресою: 91055, м. Луганськ, вул. Поштова, 1

Луганський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Ліпко Т.М.,

за участю сторін:

представника позивача: Уперенка О.С. (довіреність від 30.12.2013 №1)

представників відповідача: Руденка О.В. (довіреність від 03.03.2014 №2910/10)

Шуйського О.В. (довіреність від 03.03.2014 №2863/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума - 2010" до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 №0000102207, від 04.02.2014 №0000112207, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума - 2010" до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 №0000102207, від 04.02.2014 №0000112207.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Головним управлінням Міндоходів у Луганській області на підставі акта від 20.01.2014 р. № 4/12-32-22-08/37287709 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ТОВ "Інтергума-2010" за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2013 р." було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 04.02.2014 р. № № 0000102207 про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Інтергума-2010" з податку на додану вартість в сумі 19 406 грн., в тому числі за основним платежем 15 524,8 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 881,2 грн.;

- від 04.02.2014 р. № 0000112207 про збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Інтергума-2010" з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 5 652,5 грн., в тому числі за основним платежем 4 522 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1 130,5 грн.

Згідно з висновками зазначеного акта (з урахуванням прийнятих відповідачем заперечень від 30.01.2014 р. № 590/12-32-22-08/08) підприємством начебто було занижено митну вартість товарів на суму 34 659 грн., занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7 625 грн., та заниження мита на суму 3 465,90 грн.

Крім того, на думку відповідача, позивачем начебто було занижено вартість транспортування товару в частині фрахтової надбавки та льодового збору на суму 13 705,70 грн., та, як наслідок, занижено мито на суму 1 056,10 грн. та податок на додану вартість на суму 2 952,30 грн.

На думку позивача вищезазначені дії відповідача суперечать нормам діючого законодавства у зв'язку з наступним.

На думку позивача, відповідач порушив численні вимоги законодавства, а саме:

- митна вартість товарів була визначена в порушення правил, встановлених Митним кодексом України;

- в якості звичайної ціни було прийнято середній розрахунковий рівень цін на автомобільні шини, без врахування реальних умов господарської діяльності ТОВ "Інтергума-2010", обсягів товарних партій, умов поставки та розрахунків тощо;

- неправильно застосовано звичайну ціну та неправильно визначено її числове значення;

- в якості підстав для висновків використано інформацію, яка не відображає реальних умов ведення діяльності нашим підприємством та об'єктивних обставин, що мають вплив на ціну.

Посилання відповідача на п. 1 ст. 64 МКУ є недоречним та взагалі незрозумілим, оскільки при оформленні митної декларації митна вартість товарів була визначена саме за резервним методом, про який зазначає відповідач, тому висновки щодо начебто заниження митної вартості товарів не можуть ґрунтуватися на необхідності застосування резервного методу.

На думку позивача, висновки відповідача стосовно заниження митної вартості товарів необгрунтовані, не підтверджені фактичними обставинами справи та будь-якими доказами.

Також позивач зазначає, що льодовий збір та фрахтова надбавка сплачується не за транспортування товару до порту, а за проходження судна в територіальних водах України в межах акваторії порту, тобто в межах митної території України. Таким чином, суми льодового збору та фрахтової надбавки не повинні включатися до ціни, на підставі якої розраховується митна вартість товару при митному оформленні ввезення товарів в Україну.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів у Луганській області від 04.02.2014 №0000102207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Інтергума - 2010" з податку на додану вартість в сумі 14458,50 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 2644,20 грн., та податкове повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів у Луганській області від 04.02.2014 №0000112207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Інтергума - 2010" з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 2560,25 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 512,05 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, в матеріалах справи маються заперечення на адміністративний позов в яких відповідач зазначає, що позивачем порушено вимоги п.5 ч.10 ст.58 МКУ в частині невключення до митної вартості понесених додаткових витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України - «фрахтова надбавка - надбавки за паливо» та «криговий збір», окрім цього перевіркою була встановлена значна розбіжність у рівні цін, за якими здійснювалось декларування товарів при митному оформленні, та які вказані в наведеному вище інформаційному повідомленні ДП «Укрпромзовнішекспертиза».

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами розгляду адміністративного позову суд прийшов до такого.

Частиною 1 статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ГУ Міндоходів у Луганській області було проведено позапланову виїзну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи ТОВ «Інтергума - 2010» за період з 01.01.2012 по 30.09.2013, результати якої оформлено актом від 20.01.2014 №4/12-32-22-08/37287709 (а.с.13-29)

У висновках вищезазначеного акту встановлено, що:

1) На порушення п.1.20 ст.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, пп.в) п.39.1, п.п.39.11.3, 39.11.5 п.39.11 ст.39 р.І Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, ст.49 гл.8 , п.1 ст.64 гл.9 р. р. ІІІ МКУ від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження митної вартості товарів (бази оподаткування) під час ввезення товарів по імпорту на суму 308196,60 грн.

2) на порушення підпункту в) п. 185.1 ст. 185, п. 187.8 ст. 187, п. 190.1 ст. 190 p. V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VI (зі змінами та доповненнями), ст. 294, п. 1 ст. 297 гл. 43 p. IX Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на дану вартість на суму 67245,60 грн.

3) на порушення п. 1 ст. 272, абз.1) п. 1 ст. 276, абз. 1) п. 1 ст. 277, п. 1 ст. 278, п.п. 1)

п.1 ст. 279 гл. 41 р, ІХ Митного кодексу України від 13.03.12 № 4495-VI (зі змінами та доповненнями), встановлено заниження мита на суму 28031,40 грн.

Висновок податкового органу про заниження митної вартості товарів, що були імпортовані позивачем, обґрунтовано тим, що вказана у митних деклараціях митна вартість шин автомобільних гумових відрізняється від ціни на шини автомобільні гумові, зазначені в листі Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза".

Однак суд не може погодитися з такими висновками позивача у зв'язку з наступним.

Згідно з ч.1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з цими приписами митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються Податковим кодексом України, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.

Але відповідач визначиє митну вартість товарів не за правилами Митного кодексу України, а на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що не відповідає наведеним вище вимогам законодавства та є необґрунтованим.

Відповідач вказує в акті, що ним було застосовано "звичайну ціну" на підставі зазначеного листа державного підприємства "Укрзовнішекспертиза" та у відповідності до п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Посилання на п. 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд до уваги не бере, оскільки відповідно до вказаного пункту звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п. 1.20.8 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

З тексту листа державного підприємства "Укрзовнішекспертиза" вбачається, що це підприємство не проводило регулярного моніторингу рівня цін на шини, архівних даних на період жовтень 2012-жовтень 2013 р. воно не має, за результатами аналізу спеціалізованих джерел, періодичних видань, інтернет- ресурсів також було встановлено відсутність архівної інформації.

В листі також зазначено, що це підприємство в певні періоди проводило дослідження рівня цін на деякі види шин торгових представників виробників та спеціалізованих компаній при імпорті в Україну із Росії, на умовах поставки DAF - кордон України та ВАТ «ВО «Алтайський шинний комбінат» (Росія).

Однак в акті перевірки йдеться про дослідження правильності визначення ТОВ «Інтергума-2010» підприємством митної вартості товару за контрактами, за якими не передбачалося поставок на таких умовах.

Крім того, ТОВ «Інтергума - 2010» було імпортовано продукцію лише 2 із 20 торгових марок, вказаних у листі та включених до так званого середнього розрахункового рівня, тобто цей середній розрахунковий рівень не відповідає реальним умовам здійснення позивачем господарської діяльності та не відображає дійного середнього рівня цін на імпортовану продукцію.

Отже в листі Державного підприємства "Укрзовнішекспертиза" не міститься будь-яких відомостей, які б могли не тільки обґрунтувати заниження митної вартості товарів, а й виявити будь-які невідповідності заявленої митної вартості рівню звичайних цін на ідентичні товари.

Окрім цього, на стор.6 Акту відповідачем зазначено, що за результатами проведеного аналізу встановлено, що ціна придбання ввезеного ТОВ «Інтергума-2010» на територію України товару - «шини пневматичні гумові автомобільні» по деяким найменуванням товарів є меншою чим звичайні ціни, що склалися на ринку ідентичних товарів на 30-50%. З метою підтвердження достовірності обсягів реалізації продукції та ціни придбання, зокрема проведення господарських операцій між ТОВ «Інтергума-2010» і компаніями - нерезидентами Головним Управлінням Міндоходів у Луганській області до Міністерства доходів і зборів України було спрямовано запити для направлення до компетентних органів іноземних країн з метою отримання інформації, яка стосується предмета перевірки. Однак, відповідачем не зазначено, коли саме було спрямовано ці запити, та чому не відповідач не дочекався отримання відповідей на такі запити (а.с.18).

Таким чином, обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайної ціни відповідач не виконав, будь-яких об'єктивних даних на підтвердження цього висновку не навів, а вказаний вище лист від 17.12.2013 р. № 5755 такого висновку підтвердити не може (а.с.128).

Як вбачається з матеріалів справи, 1 червня 2012 року між Continentel Opony Polska sp.zo.o та ТОВ «Інтергума - 2010» було укладено договір поставки №7293535/2012 відповідно до п.1 якого, продавець зобов'язується на підставі індивідуальних замовлень покупця поставити покупцю легкові та легко-вантажні Continental, Barum, Gislaved, Matador,Mabor (а.с.62-74).

Також, 12 листопада 2012 року між ТОВ «Інтергума-2010» та компанією «Трайангл» було укладено договір на поставку шин (а.с.208-211).

Відповідно до п. 1.20.2 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Однак, з акту не вбачається, в чому саме полягає "вибірковість" методу, в чому полягав та за якими критеріями здійснювався цей самий "аналітичний моніторинг", чи було при цьому враховано вимоги п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Більше того, в самому листі ДП "Укрзовнішекспертиза" не вказано, як саме було визначено так званий "середній розрахунковий рівень цін", який метод застосовувався при здійсненні розрахунку, та які цінові показники було взято за основу.

Окрім цього, як вбачається з листа Державної митної служби України від 17.11.2009 №16/2-2/2356 наданого Директору Асоціації митних брокері України Мироненку М., Державна митна служба України інформує, що висновки спеціалізованих експертних організацій, у тому числі Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішформ) та Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза», носять виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів (а.с.119).

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

На підтвердження митної вартості товарів позивачем надано інвойси, платіжні доручення та митні декларації, факту недостовірності таких даних відповідачем не доведено.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов вважає, що висновок податкового органу про заниження ТОВ «Інтергума-2010» сум зобов'язань з мита та з податку на додану вартість з посиланням на п. 3.1 акту на підставі того, що в якості бази для нарахування податкових зобов'язань було взято митну вартість товарів, сформовану з використанням цін, нижчих за звичайні, є хибним.

Щодо заниження вартості транспортування товару в частині фрахтової надбавки та льодового збору на суму 13 705,7 грн., та, як наслідок, заниження мита на суму 1 056,1 грн. та податку на додану вартість на суму 2 952,3 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України

Згідно з п. 2.4.1 Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України (Єдина тарифно-статистична номенклатура вантажів (ЄТСНВ)), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995 № 392, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.1995 за № 476/1012, ставки льодового збору встановлено за роботу криголамів, буксирів та інших плавзасобів, які забезпечують проходження суден каналами та акваторією порту.

Також фрахтова надбавка є різновидом додаткового платежу у вигляді компенсації вартості палива для маневрового судна, яке забезпечує проходження суден акваторією порту.

Отже льодовий збір та фрахтова надбавка сплачуються не за транспортування товару до порту, а за проходження судна в територіальних водах України в межах акваторії порту, тобто в межах митної території України. Таким чином, суми льодового збору та фрахтової надбавки не повинні включатися до ціни, на підставі якої розраховується митна вартість товару при митному оформленні ввезення товарів в Україну.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в України" та за ознаками ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень, суд доходить висновку, що спірні правові акти індивідуальної дії порушують права і інтереси позивача та не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, тому підлягають частковому скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню задоволенню, адже вказані у додатку № 2 до акту ввізне мито в сумі 2 473,8 грн., податок на додану вартість в сумі 4 947,5 грн., штрафні санкції в сумі 1 237 грн. були визнані та сплачені позивачем, крім того, позивачем було сплачено штрафні санкції у сумі 618,45 грн., самостійно нараховані нами у відповідності з законодавством на суму мита, що не була своєчасно включена до митної вартості товарів згідно з висновками акта від 04.02.2014, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума - 2010" до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 №0000102207, від 04.02.2014 №0000112207 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів у Луганській області від 04.02.2014 №0000102207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Інтергума - 2010" з податку на додану вартість в сумі 14458,50 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 2644,20 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Міндоходів у Луганській області від 04.02.2014 №0000112207 в частині збільшення суми грошового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю "Інтергума - 2010" з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в сумі 2560,25 грн., в тому числі за штрафними санкціями в сумі 512,05 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтергума - 2010" судовий збір у сумі 109,62 грн. (сто дев'ять гривень 62 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 08 квітня 2014 року.

Суддя К.В. Агевич