Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03 квітня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого Павліченка С.В.
суддів: Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі Чейпеш С.І.
розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 грудня 2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним , -
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2013 року ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» звернулося до суду з позовом до відповідача про визнання договору укладеним.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, є споживачем комунальних послуг. Згідно рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради «Про визначення виконавців послуг» від 24 січня 2012 року №28 та рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 29.01.2013 року №19-ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» з 01 березня 2012 року визнано виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
На підставі акту прийому-передавання будинок АДРЕСА_1 переданий в управління та обслуговування ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс».
Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, товариством було здійснено всі вичерпні і залежні від нього заходи, які спрямовані на укладення договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» передбачений чинним законодавством а саме: здійснено публікацію даного договору в друкованих виданнях, на офіційному сайті товариства та неодноразово пропонувалося відповідачу по справі укласти письмовий договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, підготовлений виконавцем послуг на основі типового договору, зокрема 01 жовтня 2012 року йому було надіслано пропозицію укласти договір разом з двома його примірниками, однак від підписання договору відповідач відмовився.
У зв'язку з наведеним просив визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_1 укладеним з 01.03.2012 року, стягнути з нього заборгованість за надані послуги з 01.03.2012 року по жовтень 2013 року в сумі 874,99 грн., 286,75 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 09 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» ставить питання про скасування даного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано жодного доказу отримання відповідачем пропозиції укласти договір, дату отримання, надання ним послуг та з якого часу.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» є виконавцем житлово - комунальних послуг житлового будинку АДРЕСА_1
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 яка розташована у вказаному житловому будинку.
З претензії, яку позивач надав суду, як доказ на обґрунтування ухилення відповідача від укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, вбачається, що відповідачу було запропоновано укласти договір на утримання будинку та прибудинкової території.
Також відповідачу 01.10.2012 року було надіслано пропозицію укласти договір разом з двома його примірниками, однак від підписання договору останній відмовився.
Із зазначених обставин справи вбачається спір між сторонами щодо укладення договору про надання послуг з утримання та обслуговування будинків, споруд та прибудинкових територій.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін, а тому в разі відмови споживача послуг від укладення договору виконавець послуг має право на судовий захист в обраний ним спосіб.
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 « Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Зазначена позиція висловлена Верховним Судом України у постановах №6-110 цс12, №6-107 цс12, яка є обов'язковою відповідно до ст.360-7 ЦПК України.
Судом першої інстанції не було враховано вищезазначені вимоги закону та обставини справи.
З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення, що оскаржується, скасувати визнавши договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1 укладеним з 01.03.2012 року, стягнувши з відповідача 874,99 грн. за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2012 року по жовтень 2013 року, стягнувши 573,50 грн. судового збору та 286,75 грн. витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 303,307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» задовольнити.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 грудня 2013 року - скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним -задовольнити.
Визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - укладеним з 01.03.2012 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.03.2012 року по жовтень 2013 року у розмірі 874,99 грн., стягнути витрати пов'язані із оплатою судового збору у розмірі 573,50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 286,75 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді