ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2014 року Справа № 10/Б-5022/1335/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

на постанову та ухвалувід 27.01.2014 р. Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 р. господарського суду Тернопільської області

у справі№ 10/Б-5022/1335/2011 господарського суду Тернопільської області

за заявою Державного підприємства "Державний насіннєвий фонд України", м. Київ

до боржникаприватного агропромислового підприємства "Агрокомплекс", м. Зборів Тернопільської області

провизнання банкрутом

ліквідаторарбітражний керуючий Дяченко С.В.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ДП "Державний насіннєвий фонд України"Леонов Ю.І., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 01.09.2011 року порушено провадження у справі № 10/Б-5022/1335/2011 про банкрутство приватного агропромислового підприємства "Агрокомплекс" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою Державного підприємства "Державний насіннєвий фонд України" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.11.2012 року були відхилені вимоги публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі-Банк) на суму 1 091 885 грн. 01 коп., як такі, що забезпечені заставою майна Боржника, а також відхилено вимогу Банку про зобов'язання ліквідатора Підприємства внести вказані вимоги в реєстр вимог кредиторів окремо.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.12.2012 року скасовано, визнані кредиторські вимоги Банку в сумі 1 091 885 грн. 01 коп., а ліквідатора зобов'язано включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідних сумах згідно визначеної судом черговості.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2013 року за результатами розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Державний насіннєвий фонд України" постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 року та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.12.2012 року скасовано, а справу в частині кредиторських вимог Банку передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 23.12.2012 року Боржника визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Дяченка С.В., якого зобов'язано здійснити відповідні дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013 року (суддя - Н.О. Андрусик) при новому розгляді справи визнано грошові вимоги Банку до Боржника в сумі 64 970 грн. 70 коп., зобов'язано ліквідатора внести вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів як поточні вимоги з черговістю їх погашення - четверта, а в іншій частині грошових вимог заяву цього кредитора відхилено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державне підприємство "Державний насіннєвий фонд України" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити Банку в задоволенні вимог до Боржника, а справу направити до місцевого суду для подальшого розгляду.

Також не погодившись із вказаною ухвалою місцевого суду, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013 року в частині відхилення грошових вимог Банку до Боржника та прийняти нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги Банку у даній справі у повному обсязі.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року (головуючий суддя - Михалюк О.В., судді Мельник Г.І., Новосад Д.Ф.) апеляційні скарги залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з такими судовими рішеннями попередніх інстанцій, публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013 року в частині відхилення грошових вимог Банку до Боржника та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року і прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Банку в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 14 Закону про банкрутство, ст. 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи при новому розгляді справи рішення про часткове визнання кредиторських вимог Банку до Боржника, місцевий суд вказав, що за кредитним договором № 10/07/043А від 17.10.2007 року було враховано уточнення розрахунку суми основної заборгованості, пені та процентів, що були стягнені за рішенням судів, а також врахований факт перерахування коштів, що надійшли від реалізації переданого у заставу майна в забезпечення зобов'язань за вказаним кредитним договором, а тому вимоги за таким кредитним договором вважаються погашеними.

Частина грошових вимог за договором № 09/08/014А19, що були заявлені з пропуском встановленого граничного тридцятиденного терміну, є погашеними. Нараховані за таким договором проценти та пеня за період після порушення справи про банкрутство, з урахуванням уточненої судом суми - 29 786 грн. 72 коп., є обґрунтованими, відносяться до вимог поточного кредитора, а тому підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

За договором № 09/08/015А19, за висновком суду, вимоги були забезпечені заставою майна Боржника, але предмет застави відсутній, тому ці вимоги є вимогами конкурсного кредитора, які також заявлені з пропуском встановленого тридцятиденного терміну, а тому вважаються погашеними. При цьому суд додав, що обов'язок повернути кредит виникає після перерахування кредитних коштів та їх отримання боржником, а не після закінчення строку, на який надавався кредит. При цьому нараховані за вказаним договором проценти та комісійні, що виникли та нараховані за період після порушення справи про банкрутство Боржника, є вимогами поточного кредитора, заявляються в ліквідаційній процедурі, а тому підлягають визнанню. Вся ж сума визнаних вимог Банку підлягає включенню у четверту чергу задоволення.

Апеляційним судом вказані висновки місцевого суду були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів скаржник зазначив, що за договором № 10/07/043А від 17.10.2007 року існує непогашена заборгованість по сплаті процентів, вимоги за таким договором забезпечені заставою майна Боржника, за договором № 09/08/014А19 суди неналежним чином вивчили розрахунок заборгованості, а за договором № 09/08/015А19 умови договору застави не припинились, строк же виконання за договором кредиту наступив лише 13.09.2012 року, а тому вимоги за таким договором в повному обсязі є поточними.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені всупереч встановлених судами обставин справи та з порушенням норм законодавства.

Так, обставини справи стосовно спірних - заявлених Банком кредиторських вимог до Підприємства, що досліджувались судами попередніх інстанцій та були предметом відповідної правової оцінки згідно оскаржуваних судових рішень, також були наведені та були предметом розгляду в суді касаційної інстанції під час попереднього розгляду справи (постанова Вищого господарського суду України від 10.07.2013 року - т. 4 а.с. 117).

При новому розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій на виконання вимог ч. 1 ст. 11112 ГПК України врахували наведені в цій постанові касаційного суду вказівки та здійснили новий розгляд заявлених Банком кредиторських вимог до Боржника, надавши належну правову оцінку відповідним обставинам та вірно застосувавши при цьому необхідні та належні норми законодавства.

Повторно ж оскаржуючи судові рішення за результатами розгляду заявлених Банком кредиторських вимог до Підприємства, Банк вдруге наводить ті ж самі обставини, доводи та посилається на ті ж самі докази, про які він заявляв при попередньому касаційному оскарженні та які, як вказано вище, вже були предметом розгляду та правової оцінки, визнаних у даному касаційному провадженні правомірними.

Відповідно ж до норм ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В порушення вищезазначених приписів ГПК України аргументи в касаційній скарзі (щодо неналежності дослідження та невірної перевірки доказів у справі стосовно вимог Банку до Боржника) зводяться до заперечення скаржником зробленої судами попередніх інстанцій в порядку норм ст. 43 ГПК України оцінки наданих у справі доказів та заперечення встановлених судами на підставі цих доказів обставин справи.

Отже, враховуючи, що касаційні вимоги зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, на які послалися суди попередніх інстанцій, необхідності надати касаційним судом оцінки доказам у справі та надання нової (іншої) оцінки обставинам справи, які вже були встановлені судами попередніх інстанцій, ці вимоги є такими, що викладені без врахування особливостей порядку та меж здійснення касаційного провадження у господарській справі, та є неправомірними.

За таких обставин справи касаційні вимоги публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків місцевого та апеляційного судів, у зв'язку із чим оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 12, 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст. 6 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 05.11.2013 р. у справі № 10/Б-5022/1335/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 17.04.2014 року.