Справа № 22-ц -5955/2008 рік. Головуючий І інстанції: - Музиченко В.О.
Категорія: трудові. Суддя - доповідач: - Кокоша В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2008 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді: - Ізмайлової Г.Н.,
суддів: - Ситнік О.М., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Сватенко А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1до ДП „Завод ім. В.О. Малишева” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, витрат на правову допомогу,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він працював інженером управління маркетингу і збуту в ДП „Завод ім. В.О. Малишева” та 14 квітня 2003 року був звільнений з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
При звільненні з роботи відповідач не виплатив йому заробітну плату, мотивуючи невиплату відсутністю коштів.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ОСОБА_1. в уточнених позовних вимогах просив суд стягнути з ДП „Завод ім. В.О. Малишева” на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 435 грн. 84 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 1 травня 2003 року по 14 серпня 2008 року в сумі 22 395 грн. 84 коп. та витрати на праву допомогу в сумі 2000 грн.
Відповідач, в особі свого представника, позов визнав частково.
Не заперечував проти стягнення з підприємства на користь позивача заборгованості по виплаті компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 85 грн. 84 коп. та вихідної допомоги в сумі 350 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не визнав, посилаючись на відсутність в підприємства коштів для виплати заробітної плати та порушення господарським судом Харківської області проти ДП „Завод ім. В.О. Малишева” справ про банкрутство.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2008 року та додатковим рішенням суду від 6 жовтня 2008 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП „Завод ім. В.О. Малишева” на користь ОСОБА_1. 435 грн. 84 коп., а також на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. і витрати з інформаційно - технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду про відмову у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1., суд виходив з того, що при звільненні його з роботи відповідач не виплатив всіх сум, що належали йому від підприємства, а тому вони підлягають стягненню за рішення суду.
Висновок суду в цій частині є обґрунтованим і відповідає обставинам справи.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. працював на посаді інженера управління маркетингу і збуту в ДП „Завод ім. В.О. Малишева” та 14 квітня 2003 року був звільнений з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
При звільненні позивача з роботи відповідач не виплатив йому заробітну плату в сумі 210 грн. 70 коп. та вихідну допомогу в сумі 350 грн.
2 лютого 2006 року відповідач виплатив ОСОБА_1. заробітну плату в сумі 210 грн. 70 коп. та нарахував позивачу компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 85 грн. 84 коп., яку по теперішній час йому не виплатив (а. с. 127-128).
Оскільки ДП „Завод ім. В.О. Малишева” не виплатило позивачу компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 85 грн. 84 коп., а також вихідну допомогу в сумі 350 грн., суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1. загальний борг в сумі 435 грн. 84 коп.
Рішення суду в цій частині визнано сторонами та не оскаржується.
В той же час, рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та витрат на правову допомогу підлягає зміні з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходив з того, що ОСОБА_1. звернувся в суд з такими вимогами тільки 1 лютого 2008 року та не надав доказів про звернення з вимогою до відповідача щодо проведення з ним розрахунку.
Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений судом з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 5 п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення, або якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Зважаючи на те, що відповідач не виплатив позивачу при звільненні всіх сум, що належали йому від підприємства по день ухвалення рішення судом, то суд безпідставно відмовив ОСОБА_1. у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з підстав, несвоєчасного звернення позивача з позовом в суд та ненадання доказів щодо звернення до відповідача про проведення розрахунку.
В той же час, судова колегія вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки затримка виплати сум, що належали йому при звільненні, сталася не з вини відповідача.
Матеріали справи свідчать, що ДП „Завод ім. В.О. Малишева” в 2003 - 2007 роках працював із завантаженням промислових потужностей на 10 - 16 %, мав дефіцит оборотних коштів, у зв'язку з чим не міг своєчасно провести розрахунок з позивачем.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 16 вересня 2004 року, 27 липня 2005 року, 24 травня 2006 року, 17 вересня 2007 року проти ДП „Завод ім. В.О. Малишева” порушувалися справи про банкрутство підприємства за заявами ТОВ „Індекс - Сток”, ЗАТ „Дніпропетровський інженерно - технічний центр „Контакт”, приватної будівельної фірми „Укрспецбудпокриття”, ДП „Харківський завод електроапаратури” (а.с. 32-33, 52, 54, 56, 58).
Вказані обставини свідчать, що відповідач з поважних причин не мав змоги своєчасно провести остаточний розрахунок з позивачем по справі.
Крім того, судова колегія враховує, що ОСОБА_1. звільнившись у квітні 2003 року з ДП „Завод ім. В.О. Малишева”, одразу ж працевлаштувався на нову роботу до ХФ ТОВ ”Укрпромбанк” ( а.с. 4-7).
В період з 21 квітня 2003 року по 20 грудня 2005 року він отримав за новим місцем роботи заробітну плату в сумі 28 554 грн. 50 коп. (а.с. 37).
Щомісячна заробітна плата ОСОБА_1. в ХФ ТОВ „Укрпромбанк” перевищувала його середньомісячний заробіток в ДП „Завод ім. В.О. Малишева” (349 грн. 94 коп.) та підлягала б заліку при визначенні компенсації судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 117 КЗпП України, яка була чинною до 5 січня 2006 року.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. про стягнення витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що позивач не надав суду належних доказів і розрахунків щодо сплати ним витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн.
Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.
У відповідності до ч.2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно додатку до Постанови КМ України № 590 від 27 квітня 2006 року витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення суду, обчислюються, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2008 року позивач та ТОВ „Юридична компанія „Діалог” уклали між собою договір про надання юридичних послуг, згідно з яким остання зобов'язалася підготувати позовну заяву, зібрати документи та представляти інтереси ОСОБА_1. в суді по справі за його позовом до ДП „Завод ім. В.О. Малишева” про стягнення заробітної плати ( а.с. 40 - 41).
На виконання умов договору позивач сплатив ТОВ „Юридична компанія „Діалог” вартість її послу в сумі 2000 грн. ( а.с. 42, 133).
Представник ТОВ „Юридична компанія „Діалог” брав участь у розгляді справи з 11 березня 2008 року по 30 березня 2008 року протягом 44 хвилин, а з 1 квітня 2008 року по 19 серпня 2008 року протягом 51 хвилини.
Розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року по 30 березня 2008 року становив 515 грн., а з 1 квітня 2008 року по 1 жовтня 2008 року 525 грн.
Отже сума витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 329 грн. 56 коп. (515 х 40 : 100 = 206 грн. за 1 год. роботи : 44 хв. = 151 грн. 06 коп.; 525 х 40 : 100 = 210 грн. за 1 год. роботи : 51 хв. = 178 грн. 50 коп.; 151,06 + 178,50 = 329, 56 грн.)
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3, ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2008 року та додаткове рішення суду від 6 жовтня 2008 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1до ДП „Завод ім. В.О. Малишева” про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та витрат на правову допомогу - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити частково.
У задоволенні позову ОСОБА_1до ДП „Завод ім. В.О. Малишева” про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - відмовити.
Стягнути з ДП „Завод ім. В.О. Малишева” (р/р 260093013373, МФО 351931, код 14315629, АКБ „Золоті ворота”) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 56 (п'ятдесят шість) коп.
В іншій частині рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2008 року та додаткове рішення суду від 6 жовтня 2008 року залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: