Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" грудня 2008 р. Справа № 21/207-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників:
позивача | - | Філатова Ю.О. Шевченко М.А. |
відповідача | - | Щегольського О.О. |
розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2554Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2008 по справі № 21/207-08
за позовом Закритого акціонерного товариства "Харківспецмонтаж", м. Харків
до Проектно - будівельного концерну "Прогрес", м. Харків
про стягнення 60000,00 грн.
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2008 року у справі №21/207-08 (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності відмовлено. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з проектно-будівельного концерну "Прогрес" на користь закритого акціонерного товариства "Харківспецмонтаж" - 60000,00 грн. основного боргу, державного мита в сумі 600,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
Відповідач - Проектно-будівельний концерн "Прогрес" - з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2008 року у справі № 21/207-08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.
Позивач –Закрите акціонерне товариство "Харківспецмонтаж"- у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд Харківської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї, заслухавши пояснення уповноваженого представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими визнав, що 01.08.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 2. Згідно з умовами п .1.1. вищевказаного договору продавець (позивач по справі) зобов’язався продати, а покупець (відповідач по справі) прийняти та оплатити баштовий кран вантажопідйомністю 4,8 тон моделі КБ-308А. Згідно з матеріалами справи позивач з врахуванням виданої відповідачем довіреністю ЯЛГ № 030302 від 04.08.2005 року. за накладною № 2 від 04.08.2005 року передав відповідачеві кран КБ-308А вартістю 60000,00 грн., Відповідно до п. п. 2.2., 2.3. вартість крану складає 60000,00 грн. та датою реалізації крана вважається день отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача по справі). Проте, як встановлено судом, сторони в договорі купівлі-продажу № 2 від 01.08.2005 року не передбачили чіткий строк оплати відповідачем поставленого товару.У зв’язку з вищевикладеним, позивач, не отримавши від відповідача оплати за поставлений товар, 05.03.2008 року за № 15, направив на адресу відповідача вимогу, в якій вказує на виконання зі свого боку зобов’язань по договору та просить оплатити вартість отриманого баштового крану вантажопідйомністю 4,8 тон моделі КБ-308А в розмірі 60000,00 грн.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у 7-денний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином, з моменту пред’явлення позивачем вимоги № 15 від 05.03.2008 року у відповідача виникло зобов’язання щодо оплати отриманого від позивача товару за накладною № 2 від 04.08.2005 року. Проте відповідач відповіді на претензію не надав та отриманий товар не оплатив, що й стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.
Суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності, оскільки строком є певний період у часі зі спливом якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила; (ст.ст. 251, 261 ЦК України). Як вже зазначалось вище, початок перебігу строку позовної давності розпочато у позивача саме з часу виникнення у відповідача зобов’язань по оплаті товару за договором № 2 від 01.08.2005 року з моменту пред’явлення вимоги на оплату, що повністю відповідає вимогам ст. 530 ЦК України. Крім того, сам відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні не заперечував проти отримання від позивача за актом прийому-передачі баштового крану, який є предметом договору № 2 від 01.08.2005 року та несплату позивачеві вартості вказаного товару в розмірі 60000,00 грн. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 60000,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог представник відповідача вказує на те, що господарський суд Харківської області без належних на те правових підстав відмовив у задоволенні його клопотання про застосування строку позовної давності по правовідносинам, які склалися між сторонами у справі по виконанню укладеного між ними договору купівлі-продажу від 1 серпня 2005 року.
Разом з тим системний аналіз матеріалів справи свідчить про те, що відповідач дійсно отримав від позивача предмет укладеного між ними договору –баштовий кран вантажопідйомністю 4,8тн моделі КБ-308А вартістю 60000 гривень. Умови укладеного між сторонами договору дійсно не передбачали порядок та строки оплати відповідачем вартості одержаного ним крану. Саме з врахуванням положень чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору позивач правомірно звернувся у березні 2008 року до відповідача з вимогою про оплату вказаної у договорі суми, яку відповідач по справі належним чином не розглянув та не забезпечив відповідне перерахування зазначених у договорі коштів. Несплата заявлених позивачем грошових коштів стала підставою для того, що позивач з врахуванням умов укладеного між ним та відповідачем договору заявив відповідну вимогу про сплату вартості поставленого товару. Така позиція позивача повністю відповідає положенням чинного законодавства України, і насамперед статтям 256, 257, 260,частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України. При цьому колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване відповідачем рішення господарський суд Харківської області правомірно застосував визначені статтею 3 Цивільного кодексу України загальні засади цивільного законодавства про судовий захист цивільного права та інтересу, а також справедливість, добросовісність та розумність. Уклавши з позивачем зазначений вище договір та прийнявши на себе відповідні договірні зобов’язання щодо оплати одержаного від позивача обладнання, відповідач в установленому законодавством та договором порядку їх не виконав. За таких фактичних обставин господарський суд області правомірно відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки інакше рішення порушувало б законні права та інтереси позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 16 жовтня 2008 року у справі № 21/207-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Головуючий суддя
Судді