Єдиний унікальний номер 0508/14295/12 Номер провадження 22-ц/775/1837/2014
Єдиний унікальний номер №0508/14295/12
Номер провадження №22ц/775/1837/14
Категорія 19
Головуючий у 1-ій інстанції Алтухова О.С.
Доповідач Груіцька Л.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 лютого 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Солодовник О.Ф., суддів: Груіцької Л.О., Безрученко Ю.О.,
при секретарі Папоян К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 20 січня 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи приватний нотаріус Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору міни квартири та про визнання недійсною довіреності,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 20 січня 2014 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3,треті особи приватний нотаріус Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_4, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору міни квартири та про визнання недійсною довіреності відмовлено.
З вказаним рішенням на погодилась ОСОБА_2 та оскаржила його в апеляційному порядку. Просила скасувати рішення суду та постановити нове, яким позов її задовольнити. Вважає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме суд не повно та не всебічно оцінив докази по справі, не узяв до уваги висновки експерта повторної комісійної судово-психіатричної експертизи № 2653/02 по кримінальній справі № 02-37379 від 12.08.2008 року, безпідставно вважав, що тільки недієздатна особа або особа з обмеженою дієздатністю може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Суд безпідставно прийняв до уваги як додатковий доказ Довідку Центру безлікової терапії м. Донецька від 12.08.2005 року, відповідно до якої ОСОБА_7 пройшов курс лікування від алкозалежності.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
На підставі свідоцтва про право власності на квартиру №4021 від 25.06.2003 року. ОСОБА_8 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1.
15.09.2005 року ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_9 отримати дублікат, а потім обміняти на його розсуд та на його умовах належну йому квартиру АДРЕСА_1. Вказане волевиявлення було оформлене в довіреності від 15.09.2005 року, посвідченій приватним І нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстровано у реєстрі №3050. Довіреність була видана на три роки. Довіреність підписана ОСОБА_7 у присутності нотаріуса, особистість довірителя встановлено та дієздатність перевірено.
В журналі обліку довіреностей в графі « 3050» нотаріусом було записані дані ОСОБА_8 із значенням даних паспорту, в графі «розписка про одержання оформленого документу» ОСОБА_8 поставив особистий підпис (а.с.ЗЗ, том №1).
05.10.2005 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9, що діє від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності від 15.09.2005 року, було укдено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №5311. Відповідно до умов вказаного договору,у власність ОСОБА_7 переходить квартира АДРЕСА_2, а у власність ОСОБА_3 - квартира АДРЕСА_1
Сторонами були надані всі правовстановлюючі документи, необхідні для посвідчення даного чину і передбачені Законом України «Про нотаріат», Цивільним кодексом України та «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій». При посвідченні договору особи громадян, підписали договір, було встановлено, їх дієздатність і повноваження представника, діючого за віреністю. перевірені.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 10.10.2005 року ОСОБА_3. зареєстрував своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.45, том №2).
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_11 суд виходив з тих підстав, що відповідно до акту посмертної судово-психіатричної експертизи №428а/589 від 29.09.2006 р. та 17.10.2006 р. ОСОБА_8 в період укладення ним юридичної угоди - підписання довіреності 15.09.2005 року , виявляв хронічний алкоголізм і по психічному стану міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Крім того, ОСОБА_8 в період укладення ним юридичної угоди - підписання довіреності 15.09.2005 р. не виявляв ознак якого-небудь тимчасового розладу психічної діяльності ( а.с. 141-163, том № 1). Тому суд вважає, що довіреність від 15.09.2005 року та договір міни від 05.10.205 року є дійсними та направлені на реальне настання подій.
Як вбачається з інформації міського наркологічного диспансеру м. Донецька ОСОБА_8 перебував на диспансерному обліку з 26.09.2001 з діагнозом «психічні і поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю, стан відміни з делірієм» ( а.с. 124), але вказана обставина не є доказом того, що 15.09.2005 року ОСОБА_8 підписував довіреність у момент, коли не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. До того ж, згідно довідки Центру безлікової терапії м. Донецька ОСОБА_8 від 12.08.2005 року пройшов курс лікування алкоголізму за місяць до підписання довіреності (т. 2 а.с. 75).
Згідно висновку експерта повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи №2653/02 по кримінальній справі №02-37379 від 12.08.2008 року, рукописний запис «Зенкин Александр Анатольевич» в довіреності від 15.09.2005 р., розташований в строчці: «Підпис», виконаний ОСОБА_8 під впливом тимчасового внутрішнього збиваючого фактору, яким, скоріш за все, міг бути стан алкогольного сп'яніння виконавця в момент виконання рукописного запису.
Вислухавши суддю-доповідача, позивачку, її представника, представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_12,третю особу ОСОБА_6, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Частиною 1 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст.715 ЦК України за договором міни кожна із сторін зобовязується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобовязань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до ч.І ст. 215 ЦК Україні підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1,3,5,6 ст. 203 цього кодексу.
За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 ст. 215 ЦКУкраїни встановлено, якщо недійсність правочина прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсний.
Відповідно до ст. 225 ч.1 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі смерті- за позовом інших осіб, чиї права або інтереси порушені.
Відповідно до ст. 233 ч.1 ЦК України правочин, який вчинено особою, під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невігідних умовах, може бути визнани судом недійсним незалежно від того, хто був ініциатором такого правочину.
Апеляційним судом встановлено наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, який за життя мав у власності квартиру АДРЕСА_1 й який за договором міни від 05.10.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_5 05.10.2005 року на підставі довіреності від 15.09.2005 року, що була видана ним ОСОБА_9 , поміняв спірну квартиру у м. Донецьку на квартиру АДРЕСА_2./ а.с.10-12,43-47,62-65,70-73,79,102, т ом №1/;
Согласно Акту посмертної судово-психиатричної експертизи № 428а/589а / а.с.141-163, том №1/,ОСОБА_7. в період підписання довіреності 15.09.2005 года був хронічним алкоголіком, але не мав ознак тимчасового розладу психичної діяльності й по психичному стану міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до висновку повторної комісіонної судово-почеркознавчої експертизи № 2653/02 /а.с.45-49 том №2/, рукописний задпис «Зенкин Александр Анатольевич» у довіреності від 15.09.2005 року, розташований у стр. «Підпис», виконаний ОСОБА_7 під впливом тимчасового внутрішнього збиваючого фактору, яким скоріше за все міг бути стан алкогольного спяніння виконавця в момент виконання рукописного запису.
Як вбачається з інформації міського наркологічного диспансеру м. Донецька, ОСОБА_7 перебував на диспансерному обліку з 26.09.2001 року з діагнозом «психічні і поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю/ том №1 а.с.124/, відповідно до довідки Центру безлікової терапії м. Донецька, ОСОБА_7 від 12.08.2005 року пройшов курс лікування алкоголізму за місяць до підписання довіреності / а.с.75, том №2/;
Як вбачається з пояснень позивачки у судовому засіданні вона не заперечувала,що вона та її син мали намір на обмін його квартири та підтвердила, що спочатку дивитися квартиру у м. Макіївка їздив її син, а потім вона сама, та їй квартира не понравилася. Вона також підтвердила, що ОСОБА_9 запропонував їм із сином доплату за квартиру у м. Макіївка у сумі 20000 грн. Доплату повинні були віддати їй. Позивачка також пояснила, що не знає, хто бив її сина / а.с. 34-41, том №1/;
Факт того, що позивачка та її син мали намір на обмін квартири сина, на квартиру у м. Макіївка, також підтвердив у суді свідок ОСОБА_15 / а.с. 110-112, том №1 /, який пояснив, що ОСОБА_7 мав намір обміняти свою квартиру на іншу. Оглянувши квартиру у м. Макіхївка він погодився на обмін, але сказав, що треба, щоб квартиру подивилася його мати. Він узяв мати ОСОБА_7 та повіз її у квартиру, де запропонував за обмін доплату у 20000 грн., на що ОСОБА_7 погодилася, та сказала, що гроші у сумі 20000 грн. необхідно віддати їй. Коли вони приїхали до ОСОБА_7 й сказали, що мати хоче, щоб доплату віддали їй, то він сказав, що гроші треба віддати йому, бо він власник квартири, а якщо гроші йому не віддадуть, то міни не буде.
Даний факт також підтвердила у суді представник відповідача ОСОБА_12 - ОСОБА_16 / а.с.50-55, том №1/;
Третя особа ОСОБА_10- приватний нотаріус, яка посвідчила довіреність від 15 вересня 2005 року, суду підтвердила, що вона посвідчила вказану довіреність, хоча ОСОБА_7 та ОСОБА_15 вона не знає та не памятає, але ж при посвідченні діяла відповідно до законодавства України. При укладенні довіреності ОСОБА_7 надав паспорт та підписався у реєстрі та у довіреності. Дані паспорту вона внесла до реєстру. Суду надала ксерокопію реєстру з якої вбачається / а.с.100, том №1/, що під номером реєстру 3050 вказано ОСОБА_7 та вказані його паспортні дані, також у реєстрі є підпис ОСОБА_7.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною довіренність, якою її син уповноважив Коновалова отримати дублікати правоустановчих документів на його квартиру та обміняти квартиру, позивачка вказувала на те, що її син не усвідомлював значення своїх дій у звязку із захворюванням на алкоголізм,/ ст.225 ч.1 ЦК України/, а також вважала, що цю довіреність син не підписував, а договір міни необхідно визнати недійсним у звязку з тим, що укладений на невигідних для нього умовах/ ст. 233 ЦК України/, та у зваязку з тим, що Довіреність не відповідає вимогам закону.
Твердження позивачки про те, що син не усвідомлював значення своїх дій у зв'язку із захворюванням на алкоголізм,/ ст.225 ч.1 ЦК України/ спростовані Висновком посмерної судово-психиатричної експертизи № 428а/589а, / а.с.141-163, том №1/, з якої вбачається, що ОСОБА_7. в період підписання довіреності 15.09.2005 года був хронічним алкоголіком, але не мав ознак тимчасового розладу психичної діяльності й по психичному стану міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Експерт також у висновку додатково розяснив, що відповідно до ст. 39 ЦК України, єдиним формолюванням юридичного критерію «недієздатність» є здатність особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Інші формулювання у діючому законодавстві відсутні і в експертній практиці не застосовуються.
Посилання позивачки в обгрунтування свого позову, щодо недійсності довіреності у апеляції на той факт, що Висновком експерта повторної комісіонної судово-почеркознавчої експертизи № 2653/02 /а.с.45-49 том №2/, рукописний задпис: «Зенкин Александр Анатольевич» у довіреності від 15.09.2005 року, розташований у стр. «Підпис», виконаний ОСОБА_7 під впливом тимчасового внутрішнього збиваючого фактору, яким скоріше за все міг бути стан алкогольного спяніння виконавця в момент виконання рукописного запису, не спростовує висновків посмерної судово-психиатричної експертизи № 428а/589а, / а.с.141-163, том №1/, з якої вбачається, що ОСОБА_7. в період підписання довіреності 15.09.2005 года був хронічним алкоголіком, але не мав ознак тимчасового розладу психичної діяльності й по психичному стану міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Не найшли свого підтвердження у суді й твердження позивачки про те, що договір міни укладений на невигідних для сина умовах.
Суд першої інстанції у своєму рішенні проаналізував дві експертизи, дав їм належну оцінку.Суд також проаналізував усі письмові докази/ інформацію з наркодиспансеру м. Донецька, Довідку Центру безлікової терапії м. Донецька, вислухав сторони по справі/, та дав їм належну оцінку.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції проаналізував усі обставини на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог або заперечень, проаналізував правоустановчі документи, довіреність та Договір міни, які оскаржувалися,оцінив проведені експертизи, всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи.
Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК, 303-315 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 20 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: