ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. | № П6/2508 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу акціонерного комерційного банку “Прем’єрбанк”, м. Дніпропетровськ (далі –АКБ “Прем’єрбанк”)
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2005 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006
зі справи № П 6/2508
за позовом АКБ “Прем’єрбанк”
до акціонерного комерційного банку “Імексбанк”, м. Одеса (далі –АКБ “Імексбанк”)
про визнання недійсним договору.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача –Чимбаря А.Д.,
відповідача –не з’яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов (зустрічний) подано про визнання недійсним договору застави майнових прав від 11.02.2004 (далі –оспорюваний договір), відповідно до якого передавалися в заставу майнові права –право вимоги одержання грошових коштів, що випливають з кредитного договору від 15.08.2003 № 88-В, укладеного АКБ “Прем’єрбанк” і Українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю ПВППІ “Перспектива” (далі –договір № 88-В).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2005 (суддя Коваленко О.О.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 (колегія суддів у складі: Науменко І.М. – головуючий, судді Білецька Л.М. і Голяшкін О.В.), зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі, зокрема, пунктів 3, 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АКБ “Прем’єрбанк” просить оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, а справу передати на розгляд господарського суду першої інстанції. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням названими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, в тому числі підпункту “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі –Декрет), пункту 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15 (далі –Інструкція), статей 56, 57, 63 ГПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час та місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у прийнятті оскаржуваних судових рішень виходили з того, що:
- АКБ “Прем’єрбанк” в обґрунтування своїх позовних вимог та на підтвердження викладених у позовній заяві обставин не додав до цієї заяви оригіналів або належним чином засвідчених копій:
оспорюваного договору;
договору № 88-В;
- до позовної заяви АКБ “Прем’єрбанк” не додано доказів надсилання відповідачеві за зустрічним позовом (АКБ “Імексбанк”) копій документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги АКБ “Прем’єрбанк”, тобто зазначених оспорюваного договору та договору № 88-В;
- АКБ “Прем’єрбанк” не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі: позов, на думку господарського суду, має майновий характер, оскільки АКБ “Прем’єрбанк” просить суд визнати недійсним договір застави майнових прав із заставною вартістю 240 000 дол. США.
Суд апеляційної інстанції, крім того, зазначив, що до позовної заяви АКБ “Прем’єрбанк” не було додано доказів надсилання відповідачеві –АКБ “Імексбанк” “додатків 5-9” (зазначених у цій заяві), тобто: засвідченої копії постанови Правління НБУ від 10.03.2005 № 71, засвідченої копії постанови Правління НБУ від 11.07.2005 № 248, засвідченої копії рішення від 12.02.2004 № 110, засвідченої копії статуту АКБ “Прем’єрбанк” та змін до нього, засвідчених копій протоколу від 23.12.2002 № 45 та положення про правління АКБ “Прем’єрбанк”.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Місцевий господарський суд, з висновками якого погодилася апеляційна інстанція, обґрунтував застосування наведеної норми ГПК України (з посиланням також на статті 57, 60 названого Кодексу) тим, що до позовної заяви АКБ “Прем’єрбанк” не було додано оригіналів чи копій оспорюваного договору та договору № 88-В.
З наявної в матеріалах даної справи зустрічної позовної заяви (а. с. 4, 5) вбачається: АКБ “Прем’єрбанк” довів до відома господарського суду, що засвідчена копія договору застави (тобто оспорюваного договору) була надана суду відповідачем за зустрічним позовом (він же –позивач за первісним позовом), тобто АКБ “Прем’єрбанк”, і знаходиться в матеріалах справи господарського суду Дніпропетровської області № 6/445.
В апеляційній скарзі з даної справи № П 6/2508 (а. с. 69-72) також зазначалося про те, що:
оспорюваний договір та інші необхідні для розгляду справи документи наявні у матеріалах справи № 6/445 за первісним позовом АКБ “Імексбанк” до АКБ “Прем’єрбанк”;
місцевому господарському суду у розгляді справи № 6/445 було відомо про відсутність у АКБ “Прем’єрбанк” оригіналу оспорюваного договору (а. с. 103 у справі № 6/445).
Що ж до договору № 88-В, то, як обґрунтовано зазначалося АКБ “Прем’єрбанк” у тій же апеляційній скарзі, вимога стосовно цього договору в зустрічній позовній заяві взагалі не містилися, а якщо господарський суд вважав, що цей документ необхідний для розгляду справи, то він міг його витребувати у встановленому порядку.
В абзаці четвертому підпункту 3.3 пункту 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено: “Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача”.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК України підставою для повернення позовної заяви є неподання доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі. Застосування цього пункту попередні судові інстанції мотивували тим, що позов про визнання договору застави недійсним “носить майновий характер”, і з урахуванням цього має сплачуватися державне мито з даного позову. При цьому господарські суди послалися на підпункт “а” пункту 2 статті 3 Декрету та пункт 36 Інструкції.
З відповідними висновками погодитися не можна з урахуванням такого.
За правилами зазначеної норми Декрету визначається розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру. Проте АКБ “Прем’єрбанк” зазначається, і це підтверджується змістом його позовної заяви, що в останній не йшлося про будь-які вимоги майнового характеру (повернення чи відшкодування майна, відшкодування грошових сум тощо). До того ж у пункті 36 Інструкції йдеться про позовні заяви зі спорів, які виникають при укладенні, зміні або розірванні господарських договорів, даний же спір виник з інших підстав, а саме у зв’язку з визнанням недійсним договору застави, який є похідним від забезпеченого заставою зобов’язання.
Отже, зустрічна позовна заява АКБ “Прем’єрбанк” містила вимоги, що не підлягають вартісній оцінці, тобто мали немайновий характер, і ставка державного мита з неї підлягала визначенню за правилами підпункту “б” пункту 2 статті 3 Декрету та пункту 37 Інструкції.
За приписом пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України позовна заява повертається у разі неподання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду посилання на цю норму не містить, але воно є в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції.
У зв’язку з цим Вищий господарський суд України погоджується з доводами скаржника про те, що:
згідно з частиною першою статті 56 ГПК України позивач зобов’язаний при поданні позову надіслати сторонам, зокрема, копії доданих до позовної заяви документів, якщо цих документів у сторін немає;
в даному разі оспорюваний договір в іншої сторони зі справи - АКБ “Імексбанк” –був, оскільки копію цього договору названий Банк подав до господарського суду як доказ у справі № 6/445 (про що вже зазначалося в цій постанові);
договір № 88-В не значиться у числі додатків до зустрічної позовної заяви, не стосується безпосередньо позовних вимог, заявлених АКБ “Прем’єрбанк”, і не зазначався останнім як обґрунтування цих вимог;
документи, зазначені у додатках 5-9 до зустрічної позовної заяви, також не вказувалися АКБ “Прем’єрбанк” як такі, що подані на підтвердження його позовних вимог, а свідчили лише про повноваження особи, яка підписала зустрічну позовну заяву до господарського суду. Відсутність копій цих документів у відповідача за зустрічним позовом - АКБ “Імексбанк” не перешкоджала вирішенню господарським судом питання про прийняття зустрічної позовної заяви АКБ “Прем’єрбанк”.
Попередні судові інстанції наведеного не врахували, належної оцінки доводам АКБ “Прем’єрбанк”, які підтверджуються змістом його позовної заяви, не надали і в зв’язку з цим припустилися неправильного застосування у прийнятті оскаржуваних судових рішень пунктів 3, 4, 6 частини першої статті 63 ГПК України, що згідно з частиною першою статті 11110 названого Кодексу є підставою для скасування цих рішень.
Керуючись статтями 1119 –11111, частиною четвертою статті 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного комерційного банку “Прем’єрбанк” задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2006 зі справи № П 6/2508 скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Джунь
Суддя Б. Львов