Справа № 412/1706/14-ц
Провадження № 2/412/1080/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2014 року м. Краснодон
Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Смирнова В.В., при секретарі Чукавовій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Краснодонвугілля", третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання України в м. Краснодоні Луганської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров'я на виробництві,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що з 18.17.1996 року по 31.07.2012 року працював у вугільній промисловості, останній час на шахті «Баракова» ПАТ "Краснодонвугілля". Вперше позивачу було встановлено втрату професійної працездатності у 2012 році. У 2013 році позивачу було знято втрату професійної працездатності. Згідно медичного висновку від 21.08.2013 року було встановлено, що позивач отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 11.11.2013 року позивачу було встановлено 40 % втрати професійної працездатності по професійному захворюванню. Внаслідок хвороби позивач кожного дня зазнає біль, важкість дихання, постійно кашляє, часто лікується, на що витрачає значний час, змушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя, тому його нормальні жіттєві стосунки порушено, з'явилось почуття страху за своє подальше життя та здоров'я. Моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок пошкодження здоров'я, у зв'язку з професійним захворюванням, він оцінює у 400 000 грн., яку просить стягнути з відповідача.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача, просила їх задовольнити.
Представник відповідача ПАТ "Краснодонвугілля" за довіреністю Решетніков І.В. у судовому засіданні не визнав позовні вимоги позивача, просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що завдання позивачу моральної шкоди не підтверджено належними доказами, не наведений відповідний розрахунок суми моральної шкоди. Позивачем пропущено строк для звернення до суду з цим позовом, передбачений ст. 233 Кодексу законів про працю України.
Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області за довіреністю Гребенар О.В. у судовому засіданні просив розглянути справу на розсуд суду.
Суд, вислухавши сторони, третю особу, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши наявні матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 18.17.1996 року по 31.07.2012 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "Краснодонвугілля", що підтверджується його трудовою книжкою та особовою карткою (а.с. 6-10). Останнім місцем його роботи була шахта «Баракова».
Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 16.09.2013 року № 32, складеним відповідною комісією, професійне захворювання позивача виникло у зв'язку з тим, що він тривалий час працював в умовах, де технологічний процесс та обладнання, що використовується, є причинами виділення вугільно-природного пилу у концентраціях, що перевищують нормативи, перевищення норм показників робочої зони, перевищення рівня виробничого шуму, комплексу несприятливих виробничих факторів (а.с. 16-25).
Згідно з епікризом, наявним у справі, позивач, з 03.01.2012 року по 11.01.2012 року лікувався в умовах денного стаціаоару в КУ «Краснодонська міська амбулаторія №2» з діагнозом: хронічний бронхіт у стадії загострення, зі скаргами на кашель, задишку, головний біль, слабкість (а.с. 26).
Відповідно до виписки № 1116 та медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії від 21.08.2013 року № 29/1300, позивачу був встановлений основний діагноз: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., захворювання професійне, встановлене впершее (а.с. 11-13).
У результаті первинного огляду Медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК) 14.11.2012 року позивачу було встановлено 10 % втрати професійної працездатності з 08.11.2012 року по 01.12.2013 року (а.с. 14). Внаслідок повторного огляду МСЕК йому було встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 11.11.2013 року по 01.12.2015 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 15).
Порядок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, врегульований низкою норм законодавства України.
Так, відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч. 1 - 4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
В силу ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач зазначив, що заподіяна йому моральна шкода полягає у стражданнях, які він відчуває через порушення його нормальних життєвих зв'язків, постійне відчуття болю, важкість дихання, кашлель, періодичне лікування, на що витрачає значний час і тому його нормальні життєві стосунки порушено, змушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя, з'явилось почуття страху за своє подальше життя та здоров'я.
Судом встановлено, що професійне захворювання позивач отримав на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача, пов'язаних з порушенням норм діючого законодавства щодо охорони та безпеки праці, що підтверджується наведеними по справі письмовими доказами. Між протиправними діями відповідача та настанням негативних наслідків, тобто отриманням позивачем професійного захворювання, втратою 40 % професійної процездатності, є прямий причинний зв'язок, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Із зазначених підстав суд не сприймає до уваги доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів у підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, адже вони спростовуються наявними у справі доказами. Належних та допустимих доказів спростування своєї вини в порядку ст. ст. 57-60 Цивільного процесуального кодексу України відповідач суду не надав.
Крім того, не заслуговує на уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з цим позовом, передбачений ст. 233 КЗпП України, адже, у даному випадку, підлягають застосуванню не положення ст. 233 КЗпП України, а правила п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, відповідно до якої на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю позовна давність не поширюється. Аналогічні з роз'яснення наведено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 3 - 4 ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду від 25.05.2001 р. та від 27.02.2009 р.), у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Враховуючи глибину, характер та обсяг фізичних і душевних страждань позивача, наявність вини відповідача, ступінь вимушеного порушення нормального укладу життя позивача та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, вимоги розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення даного позову та стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 15 000 гривень, яку вважає відповідною вищенаведеним нормам діючого законодавства України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне. Розмір судового збору для даної категорії справ визначається положеннями п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VІ та складає 243,60 грн. В порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"від 08.07.2011р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 243,60 грн. в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 5-11, 57 - 60, 88, 209, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 153, 233, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 23, 268 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"від 31.03.1995 р. № 4, суд,
в и р і ш и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Краснодонвугілля", третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання України в м. Краснодоні Луганської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ "Краснодонвугілля" на користь ОСОБА_1 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ПАТ "Краснодонвугілля", судовий збір у розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 коп.) грн. в дохід держави.
В задоволенні іншої частини позовних вимог позивача - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 квітня 2014 року. Повний текст рішення складено 09 квітня 2014 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: В.В. Смирнов