Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 р. Справа № 805/2804/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Старосуд І.М., суддів Тарасенка І.М., Череповського Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження у залі суду за адресою: місто Донецьк, вулиця 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення від 12.11.2013 № 7834415 та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточненого адміністративного позову до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення від 12.11.2013 № 7834415 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І.В. зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ И-1 з прибудовами загальною площею 131,4 м2, в тому числі житловою площею 54,5 м2 та надвірних споруд: сараю літ. Н, сараю літ. М, душу літ. Л, вбиральні літ. К, трубопроводу, огородження № 3, 7 - 11, тротуару І.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 04.06.2013 Кіровським районним судом міста Донецька було прийнято рішення у цивільній справі № 2/258/1521/13 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Кіровської районної у місті Донецьку ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення, яким позовні вимоги задоволені та встановлено факт того, що ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, належало на праві власності домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. И-1 з прибудовами загальною і площею 131,4 м2, в тому числі житловою площею 54,5 м2 та надвірних споруд: сараю літ. 3 сараю літ. Н, сараю літ. М, душу літ. Л, вбиральні літ. К, трубопроводу, огородження № 3,7- I, тротуару І, та визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності за кожним - на Ѕ частку вказаного домоволодіння. Рішення суду набрало законної сили 15.06 2013.

ОСОБА_1 вказує на те, що 08.11.2013 її представник за довіреністю ОСОБА_8 подав заяву встановленої форми про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначене домоволодіння. 16.01.2014 позивач отримала копію рішення від 12.11.2013 № 7834415 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Рішення було обґрунтовано тим, що документи були подані з порушенням вимог пункту 18.4 Інструкції з ведення по господарському обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 № 491, а саме: не пред'явлено документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння.

Позивач вважає, що Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська І.В. при прийнятті рішення безпідставно керувалась Інструкцією з ведення по господарському обліку в сільських, селищних та міських радах, а не Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, у вказаній Інструкції взагалі відсутній пункт 18.4. Тобто, Державним реєстратором було зазначено формальну підставу для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, встановлену пунктом 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З вказаних підстав просила задовольнити позовні вимоги (арк. справи 16 - 17).

Представник позивача ОСОБА_9 позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату час та місце слухання справи була повідомлена судом належним чином (арк. справи 23), причини неявки не повідомила, заяв про відкладення або про розгляд справи за відсутності відповідача суду не надавала. 07.04.2014 через відділ діловодства та документообігу відповідач надала письмові заперечення проти позовних вимог, в яких зазначила, що пунктом 18.4 Інструкції з ведення по господарському обліку в сільських, селищних та міських радах визначено, що домоволодіння - житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.

Отже, державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, неможлива без державної реєстрації права власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені. З поданих заявником документів для державної реєстрації не вбачалось наявності у позивача речового права на земельну ділянку, на якій здійснювалось будівництво нерухомого майна.

Відповідач вважає, що подані для реєстрації документи не відповідали установленим вимогам та не давали змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є підставою для відмови у проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. З вказаних підстав просила відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 29 - 30).

Враховуючи приписи частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за відсутності відповідача у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач - Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська Ірина Володимирівна, в межах спірних правовідносин реалізує повноваження надані їй Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та є суб'єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства.

Рішенням Кіровського районного суду міста Донецька від 04.06.2013 у справі № 2/258/1521/13 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Кіровської районної у місті Донецьку ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за правом представлення.

Встановлено факт, що ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, належало на праві власності домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. И-1 з прибудовами загальною площею 131,4 м2, в тому числі житловою площею 54,5 м2, та надвірних споруд: сараю літ. 3 сараю літ. Н, сараю літ. М, душу літ. Л, вбиральні літ. К, трубопроводу, огородження № 3,7- I, тротуару І.

Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності, за кожним - на Ѕ частку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. И-1 з прибудовами загальною і площею 131,4 м2, в тому числі житловою площею 54,5 м2, та надвірних споруд: сараю літ. 3 сараю літ. Н, сараю літ. М, душу літ. Л, вбиральні літ. К, трубопроводу, огородження № 3,7- I, тротуару І. Рішення суду набрало законної сили 15.06 2013 (арк. справи 8 - 9).

08.11.2013 ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності, серія і номер 1340, виданої 11.07.2013 приватним нотаріусом ОСОБА_10, подав заяву від імені ОСОБА_1 для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І.В. від 12.11.2013 № 7834415 було відмовлено у державній реєстрації на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 (арк. справи 32).

Рішення про відмову у державній реєстрації обґрунтовано наступним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 5 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень - документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені Законом, Порядком та іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку та враховуючи, що рішенням суду визнано право власності на домоволодіння - документи подані з порушенням вимог пункту 18.4 Інструкції з ведення по господарському обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 № 491, в якому зазначено, що домоволодіння - житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.

При прийнятті рішення Державний реєстратор керувався статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктами 16 та 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703.

Суд зазначає, що правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пунктом 1 частини 1 статті 4 якого визначено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень визначений статтею 15 цього Закону та полягає у прийнятті і перевірці документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесенні записів до Державного реєстру прав; видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; наданні витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Частиною 1 статті 19 цього закону встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Як визначено абзацом 2 частини 2 статті 15 вказаного Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень встановлено частиною 1 статті 24 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 24 вказаного Закону, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Наказом Міністерства юстиції України від 26.12.2011 № 3601/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1538/20276, затверджені форми рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимоги до їх оформлення. Відповідно до цього наказу рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень повинно містити підстави для такої відмови відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У своєму рішенні про відмову у державній реєстрації права власності, Державний реєстратор посилається на пункт 18.4 Інструкції з ведення по господарському обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 № 491, в якій зазначено, що домоволодіння - житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями, на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на пункти 16, 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703.

Щодо посилання відповідача на пункт 18.4 Інструкції з ведення по господарському обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 08.12.2010 № 491, суд зазначає, що у вказаній Інструкції взагалі відсутній пункт 18.4 (арк. справи 66 - 80).

Пунктом 16 Порядку встановлено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Пунктом 23 Порядку передбачено, що Державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка визначає підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, складається із 4-х частин, у тому числі частиною 4 цієї статті передбачено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Системний аналіз вказаних правових норм дає суду підстави для висновку, що рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити посилання на конкретні підстави такої відмови, які передбачені саме Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Однак, відповідач послався взагалі на статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» без зазначення відповідної частини та пункту цієї статті, якими передбачено конкретні підстави для відмови державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і в спірному рішенні, державним реєстратором формально зазначена підстава для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме - неіснуюча правова норма, тобто пункт 18.4 вищевказаної Інструкції.

Крім того, суд зазначає, що частиною 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у разі, якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Отже, прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у разі подання документів для реєстрації не в повному обсязі, є не правом, а обов'язком державного реєстратора.

А тому посилання відповідача в спірному рішенні на відсутність документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку, також не є підставою для прийняття зазначеного рішення, оскільки вказане рішення прийнято передчасно, тобто без виконання вимог частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, суд приходить до висновку що спірне рішення прийняте Державним реєстратором необґрунтовано, тобто без врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без врахування вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської І.В. зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ И-1 з прибудовами загальною площею 131,4 м2, в тому числі житловою площею 54,5 м2, та надвірних споруд: сараю літ. Н, сараю літ. М, душу літ. Л, вбиральні літ. К, трубопроводу, огородження № 3, 7 - 11, тротуару І, суд вважає, що такі вимоги підлягають частковому задоволенню.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що саме орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє в їх реєстрації.

Як зазначалося вище, рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити посилання на конкретні підстави такої відмови, які передбачені саме Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки, підставою для прийняття спірного рішення слугувала неіснуюча правова норма, тобто пункт 18.4 Інструкції і в цьому рішенні відсутні посилання на конкретні підстави для відмови в державній реєстрації прав, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а питання здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень відноситься до компетенції Державної реєстраційної служби, тому в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України розглянути заяву позивача щодо державної реєстрації права власності на вказане домоволодіння відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонська І.В. не довела перед судом правомірність свого рішення, не виконавши обов'язок, покладений на неї частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на що, суд визнає протиправним та скасовує спірне рішення та вважає за необхідне зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 08 листопада 2013 року о 09:54:26 за реєстраційним номером 3868310, яку подав ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності, серія і номер: 1340, виданої 11 липня 2013 приватним нотаріусом ОСОБА_10, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, з урахуванням задоволених позовних вимог, у розмірі 36,54 гривень (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7 - 11, 17 - 20, 69 - 72, 86, 94, 122 - 154, 158 - 163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення від 12.11.2013 № 7834415 та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Мощонської Ірини Володимирівни від 12 листопада 2013 року № 7834415 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняту 08 листопада 2013 року о 09:54:26 за реєстраційним номером 3868310, яку подав ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності, серія і номер: 1340, виданої 11 липня 2013 приватним нотаріусом ОСОБА_10, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, спільна часткова, на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 83011, АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) гривні 54 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя Старосуд І.М.

Судді Тарасенко І.М.

ОСОБА_11