ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 р. Справа № 2-а-5091/11/1527

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Пепеляшков Олексій Степанович

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення з 02 серпня 2002 р. по момент винесення рішення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат за зазначений період, стягнути кошти, затрачені позивачем на правову домогу в розмірі 500,00 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначив, що він є постраждалим в наслідок аварії на ЧАЄС І категорії та інвалідом 2 групи, і відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, але відповідач виплачує їй вказану допомогу у значно меншому розмірі.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 20 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 за по 17 листопада 2010 р. залишено без розгляду

Постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено частково; визнано безпідставними дії відповідача щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення на користь ОСОБА_3; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 розмір соціальних виплат на оздоровлення за період з 17 листопада 2010 року по 18 травня 2011 року відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше здійснених виплат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апелянта в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є потерпілим від аварії на ЧАЕС І категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02 серпня 2006 року, вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 с та інвалідом 2 групи.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них закріплені в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу повинна виплачуватись щорічно одноразова грошова допомога на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат і ця допомога виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної грошової допомоги.

Відповідно до п.30 ст.71 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на 2007 рік було зупинено.

Проте Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 зупинення дії ст.48 вищевказаного Закону на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги передбачене ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до п.п. 11 п.28 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на 2008 рік було також зупинено.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10рп/08 визнані такими, не відповідають Конституції України, вищевказані положення Закону України «Про Державний бюджет раїни на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо припинення ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стосовно виплати щорічної допомоги в розмірах, передбачених цією статтею.

Відповідачем незважаючи на викладені обставини в 2010-2011 роках проводилася виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, встановлених Постановою КМУ від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою КМУ від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - 120 гривень.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім цього відповідно до ст.71 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Дію ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати вищезазначеної щорічної допомоги на 2010-2011 рік не було зупинено положеннями Законами України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Таким чином, при розрахунку суми допомоги на оздоровлення, виплачених позивачу, відповідач фактично звузив гарантовані права та пільги для потерпілих від аварії на ЧАЕС І категорії, що суперечить нормам Закону України «Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на суб'єкта владних повноважень зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.195, 197 ч.1, 198 ч.1 п.1, 200, 206, 254 ч.5 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради залишити без задоволення, постанову Суворовського районного суду міста Одеси від 20 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.