Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
буд.111 м. м. Макіївка Донецька область Україна 86108
Справа № 270/6600/13-ц
Провадження № 2/270/279/2014
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2014 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі: головуючого - судді Андрюшиной Л.А. при секретарі Свіягіній О.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про звернення стягнення на предмет застави,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу за договором позики, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.10.2013 року він уклав з відповідачем договір, за яким позичив відповідачу 46700грн., що еквівалентно 5700доларів США. Зазначений договір був укладений в межах ст. 1053 ЦПК України, відповідно до якої за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі - продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов»язанням. Заміна боргу позиковим зобов»язанням провадиться у формі, встановленій для договору позики (ст. 1047 ЦК України). Відповідно до досягнутих між ними домовленостей, борг, який виник у зв»язку зі спричиненням йому шкоди, вони оформили позикою. Відповідно до умов укладеного між ними договору позики, її розмір складає 46700грн., що еквівалентно 5700доларів США. Позикодавець надає позику позичальникові під час підписання сторонами цього договору. Підписання цього договору свідчить, що заїм позичальникові, наданий в повному обсязі. Пунктом 3.1 договору позики було передбачено, що термін позики закінчується першою вимогою позикодавця про її повернення. У листопада 2013 року він мав розмову з відповідачем стосовно повернення боргу, та він повідомив йому, що не має можливості і наміру повертати йому борг, у зв»язку з чим, вони погодили між собою текст та підписали відповідні вимоги про повернення займу та відповідь позичальника про неможливість повернення боргу. В день підписання договору займу, між ним та відповідачем також був укладений договір застави транспортного засобу, за яким відповідач зобов»язався у разі невиконання умов договору позики у встановлений в договорі строк, передати йому в якості забезпечення зобов»язань за договором займу належний йому транспортний засіб - автомобіль Ауді А4, номер кузова НОМЕР_1. Відповідно до укладеного договору застави, у разі невиконання відповідачем зобов»язань по договору займу він, як заставодержатель, отримує право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави. Пунктом 3.2 договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом переходу заставодержателю права власності на предмет застави. Зазначеним договором також передбачено, що при переході права власності на предмет застави під час звернення стягнення на нього, вважається, що всі зобов»язання заставодавця (відповідача) за договором займу виконані в повному обсязі, та будь - які інші розрахунки не відбуваються. Просить суд визнати наявність у боржника ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 46700,00грн., та звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Ауді А4, номер кузова НОМЕР_1, шляхом визнання за ним права власності на вказаний автомобіль, а також витребувати зазначений автомобіль з чужого незаконного володіння та передати йому.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку.
Представник позивача - ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання адвокатських послуг, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та спросив їх задовольнити. Пояснення суду в обґрунтування позовних вимог надав аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та додатково зазначив, що відповідач самовільно розпорядився грошовими коштами, належними позивачу і придбав на них автомобіль. Коли позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому гроші, останній відповів, що не має такої можливості.
Разом з тим, з долучених до матеріалів справи представником позивача додаткових письмових пояснень вбачається, що договір короткочасного займу та договір застави, що укладені між сторонами, були укладені в Грузії в м. Руставі 21.10.2013 року, та в договорі тимчасового займу була допущена помилка в місці його укладення, що не оспорюється сторонами, та в зв»зку з чим відповідно до вимог ст. ст. 213, 637 ЦК України сторони уклали та підписали угоду про тлумачення правочинів від 17.02.2014 року. Крім того, приведеною угодою про тлумачення правочинів сторони домовилися, що на правовідносини, які виникають з вищезазначених договорів, та які виникли після їх укладення розповсюджується законодавство України, що відповідає положенням Закону України «Про міжнародне приватне право» Стосовно правовідносин, які сторони мали до укладення договору тимчасового займу (відшкодування шкоди та переддоговірні відносини та інше) і на час укладення договору (вибір форми договору, дієздатність та інше), то сторони прагнули не порушувати та дотримуватись вимогам законодавства місця укладення правочину, а саме Грузії. Правочин був укладений у нотаріуса м. Руставі Грузії з дотриманням вимог законодавства Грузії, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 39 Конвенції про правову допомогу та правових відносинах у цивільних, сімейних та кримінальних справах, підписаної Україною у м. Мінськ 22.01.1993 року, у відповідності до якої форма правочину визначається по законодавству місця його укладення. Відповідно до п.13 зазначеної Конвенції, яка була ратифікована Україною та Грузією, документи, які на території однієї з договірної сторін виготовлені або посвідчені установою або спеціально на то уповноваженою особою, в межах їх компетенції та за встановленою формою та скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших договірних сторін без будь - якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї із договірних сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших договірних сторін доказаною силою офіційних документів.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку.
Представник відповідача - ОСОБА_3, яка діє на підставі договору про надання адвокатських послуг, в судовому засіданні позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення. Суду пояснила, що сторона відповідача визнає той факт, що за домовленістю сторін, боргове зобов'язання, що має майновий характер, було замінено ними позиковим зобов'язанням, а тому вони не заперечують проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах документи, які на території однієї з договірної сторін виготовлені або посвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою, в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших договірних сторін без будь - якого спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з договірних сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших договірних сторін доказовою силою офіційних документів. З угоди на тлумачення правочинів від 17.02.2014 року, укладеної між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 вбачається, що вони дійшли угоди про те, що договір короткочасної позики та договір про заставу, укладені між ними 21.10.2013 року, були укладені в один день, та дійсним місцем укладення цих договорів є м. Руставі Грузії, та на правовідносини, які виникають по цьому договору, розповсюджується законодавство України.
Положеннями ч.1 ст. 1053 ЦК України передбачено, що за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням. Тобто за змістом цієї норми закону позиковим зобов'язанням може бути змінені будь-які інші боргові зобов'язання, що мають майновий характер.
З договору короткострокової позики від 21.10.2013 року, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 вбачається, що між сторонами був укладений договір відповідно до якого, позивач ОСОБА_1 передав у власність відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі, визначеним цим договором, а останній зобов»язався повернути позику у встановлений договором строк. Відповідно до п.п.1.3,2.1,2.2,3.1,3.4 цього договору виконання зобов»язань позичальником за цим договором забезпечується заставою у відповідності до окремого договору. Розмір позики складає 46700грн., що еквівалентно 5700 доларів США. Позикодавець надає позику позичальнику під час підписання сторонами цього договору. Підписання цього договору свідчить, що позика позичальнику передана в повному обсязі. Строк позики починається з моменту набрання сили цього договору та закінчується першою вимогою позикодавця про його повернення. Позика повертається в день пред»явлення вимоги. Місцем виконання цього договору (місцем повернення позики) є адреса: Україна, Донецька область, м. Макіївка, вул. Донецька, 41/19/а.с.5-6,37/.
В судовому засіданні представниками сторін визнана та обставина, що за домовленістю сторін, боргове зобов'язання, що має майновий характер, було замінено позиковим зобов'язанням. Відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
В забезпечення виконання зобов»язання відповідача ОСОБА_2, 21.10.2013 року сторонами був укладений договір про заставу, відповідно до якого забезпечується заставою виконання заставодавцем зобов»язань по договору позики від 21.10.2013 року, який укладений між заставодержателем та заставодавцем, відповідно до умов якого заставодавець, зокрема, зобов»язаний повернути заставодержателю позику у розмірі 5700 доларів США в день пред»явлення вимоги про повернення позики/а.с.31/. Зазначений договір був посвідчений нотаріусом нотаріального округу м. Руставі Грузії/а.с.36/. Відповідно до п.п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 3.1 цього договору предметом застави є транспортний засіб заставодавця, а саме: автомобіль марки Audi, моделі А4, номер кузова НОМЕР_1, який належить заставодавцю та зареєстрований на підставі реєстраційного посвідчення НОМЕР_2, виданого Агентством обслуговування МВС Грузії 21.10.2013 року. Предмет застави оцінений сторонами, та його вартість та заставна вартість співпадає з розміром позики, який він забезпечує. У разі невиконання заставодавцем зобов»язань за договором позики, заставодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами у відповідності з законодавством України та цим договором. Сторони домовились, що місцем виконання цього договору є Україна, Донецька область, м. Макіївка, вул. Донецька, 41/1. Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави шляхом переходу права власності на предмет застави від заставодавця до Заставодержателя або визнання за заставодержателем права власності в судовому порядку у відповідності до діючого законодавства України та цим договором. Заставодержатель отримує право на звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов договору позики, або у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору, та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Закону сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору, як зазначено у ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено ст. 629 ЦК України. Як встановлено судом, договір короткострокової позики та договір застави, що укладені між сторонами, підписані ними особисто. Договір застави посвідчений у нотаріальному порядку.
З вимоги про повернення позики на ім»я ОСОБА_2, вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про повернення йому грошових коштів, які він позичив йому відповідно до укладеного між ними договору позики/а.с.29/, та як вбачається з відповіді відповідача ОСОБА_2 на вимогу позивача, він повідомив його про неможливість повернення позики, та просив задовольнити свою вимогу за рахунок предмету застави, яким було забезпечено виконання його зобов»язання за договором позики шляхом звернення стягнення на предмет застави/а.с.30/.
Відповідно до вимог ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом(право застави).
Згідно ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» у разі невиконання зобов»язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Згідно ч.1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, в разі, коли зобов»язання не буде виконано у встановлений строк/термін/, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором. Пунктом 3.2. укладеного між сторонами договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом переходу заставодержателю права власності на предмет застави.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Як встановлено в судовому засіданні, визнано представниками сторін та підтверджено наданими належними письмовими доказами, відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором, в зв»язку з чим у позивача виникло право вимагати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та в рахунок погашення суми боргу за договором позики звернути стягнення на предмет застави шляхом визнання за позивачем права власності на заставлене майно.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 572, 589, 590, 1046, 1047 - 1050,1053 ЦК Україна, ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 10,11, 60,61,88, 209, 212, 213 - 215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за договором короткострокового займу від 21.10.2013 року, що був укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та яка складає 46700,00грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки Audi, моделі А4, номер кузова НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та зареєстрований на підставі реєстраційного посвідчення НОМЕР_2, виданого Агентством обслуговування МВС Грузії 21.10.2013 року, шляхом визнання права власності на даний автомобіль на ОСОБА_1.
Витребувати у ОСОБА_2 автомобіль марки Audi, моделі А4, номер кузова НОМЕР_1 , який зареєстрований на підставі реєстраційного посвідчення НОМЕР_2, виданого Агентством обслуговування МВС Грузії 21.10.2013 року та передати його ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Андрюшина Л.А.