ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 р. | № 3/118-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В. |
суддів | Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу | Приватного підприємства “СІБ” |
на постанову Харківського апеляційного | Господарського суду |
від | 20.02.2006 |
за позовом | Приватного підприємства “СІБ” |
до | 1)Управління житлово-комунального господарства виконкому Охтирської міської ради 2)Охтирського міського фінансового управління в Сумській області |
про | стягнення 264955 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Фесенко С.М. дов. від 05.07.2006 №433;
від відповідача 1: Бондаренко С.І. –нач. управління за розпорядженням від 16.02.2006 №29-к;
від відповідача 2: Морозова Т.В. дов. від 05.07.2006 №3.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.07.2006.
Приватним підприємством “СІБ” у березні 2005 заявлений позов до Управління житлово-комунального господарства виконкому Охтирської міської ради про стягнення 264955 грн. заборгованості з утримання житлового фонду. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що йому як правонаступнику ВЖРЕП №3 згідно передаточного балансу було передано дебіторську заборгованість з утримання житлового фонду.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.04.2005 Охтирське міське фінансове управління в Сумській області також залучено до участі у справі у якості відповідача.
Рішенням господарського суду Сумської області від 24.10.2005, ухваленим суддею Лущик М.С., позов задоволено. Стягнуто з Управління житлово-комунального господарства виконкому Охтирської міської ради на користь Приватного підприємства “СІБ” 264955 грн. заборгованості з утримання житлового фонду. Рішення господарського суду вмотивоване наявністю заборгованості управління з утримання житлового фонду. В рішенні зазначено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з утримання житлового фонду на момент звернення з позовом не сплив.
Харківський апеляційний господарський суд у складі головуючого-судді Могилєвкіна Ю.О., та суддів Пушай В.І., Плужник О.В. постановою від 20.02.2006 перевірене рішення господарського суду скасував і припинив провадження у справі на підставі пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через те, що даний спір є публічно-правовим, а відтак не підлягає вирішенню в господарських судах.
Приватне підприємство “СІБ” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. При цьому скаржник посилається на помилкове застосування судом приписів статтей 21, 23 Бюджетного кодексу України. Скаржник наголошує на тому, що йому як правонаступнику ВЖРЕП №3 за передаточним балансом було передано дебіторську заборгованість з утримання житлового фонду, яка виникла до прийняття Бюджетного кодексу України. В рахунок погашення боргу відповідачем було частково погашено заборгованість з утримання житлового фонду. Заявник вважає, що міське фінансове управління визнавало цю заборгованість і наведений факт встановлений рішенням місцевого суду. Після набрання чинності Бюджетним кодексом України рішенням сесії міської ради від 21.01.2003 головним розпорядником коштів місцевого бюджету визначено Управління житлово-комунального господарства, в зв’язку з чим заборгованість, яка рахувалась за міським фінансовим управлінням була передана до УЖКГ. І цим зумовлене залучення судом фінансового управління в якості відповідача.
Від Управління житлово-комунального господарства виконкому Охтирської міської ради відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Від Охтирського міського фінансового управління в Сумській області надійшли пояснення, у яких управління повідомило судові про те, що спірна заборгованість –це залишок заборгованості за період обслуговування житлового фонду. Фінансове управління вважає, що спірні відносини сторін не є господарськими, а позов заявлений після спливу строку позовної давності.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з Управління житлово-комунального господарства виконкому Охтирської міської ради і Охтирського міського фінансового управління в Сумській області 264955 грн. заборгованості з утримання житлового фонду, яка виникла через невідповідність діючих на той час тарифів дійсним витратам. Позовні вимоги позивач мотивував приписами статтей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, стааею 59 Господарського кодексу України та статтею 21 Бюджетного кодексу України. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції заглибився в дослідження суми збитків, заявленої до відшкодування, і при цьому не з’ясував дійсні права і обов’язки сторін стосовно предмету спору, не перевірив усі обставини, що мають значення для справи, чим порушив вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим не можна погодитись з висновками, викладеними в постанові апеляційної інстанції. Припинення провадження у справі –це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства. Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликане необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду. При виявленні таких встановлених законодавством обставин відсутня необхідність розгляду справи по суті та винесення рішення. Припинення провадження у справі за приписами пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відбувається у випадках, коли неможливий судовий захист особи в господарському суді. Так, скасувавши рішення суду першої інстанції з процесуальних мотивів та припинивши провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з пунктом 6 Розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суд апеляційної інстанції фактично не розглядав по суті апеляційну скаргу другого відповідача. Таким чином, суд апеляційної інстанції припустився неправильного застосування пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. На час звернення з позовом і господарські, і адміністративні спори між юридичними особами розглядаються господарськими місцевими і апеляційними судами за правилами відповідних процесів. З урахуванням наведених приписів припинення провадження у справі визнається помилковим. Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Судові рішення у даній справі цим вимогам не відповідають. Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді справи і ухваленні судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа –скеровується на новий розгляд до господарського суду Сумської області. Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального, процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне і обґрунтоване рішення. З урахуванням права позивача на зміну предмету або підстави позову до прийняття рішення, судові необхідно визначитись за правилами якого процесуального законодавства господарського чи адміністративного слід розглядати позовні вимоги.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 1115 , 1117 , 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2006 у справі №3/118-05 та рішення господарського суду Сумської області від 24.10.2005 у цій справі скасувати. Матеріали справи скерувати для нового розгляду до господарського суду Сумської області.
Касаційну скаргу Приватного підприємства “СІБ” задовольнити частково.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич