АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22ц/790/3314/14 Головуючий1інст–Бєссонова Т.Д.

Справа № 2-42/11

Категорія : відшкодування шкоди Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Чемерис Л.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою в солідарному порядку два мільйона грн. моральної шкоди та 69 474,16 грн. матеріальних збитків.

У січні 2014 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подав до суду заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви позивач вказував, що невжиття заходів забезпечення позову по справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Так, відповідачам на праві власності належить: ОСОБА_5 - автоматична газонакопичувальна компресорна станція АГНКС- 45, розташована за адресою : АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_2; ОСОБА_2 належить - нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 Харківської області. Завдана дородньо-транспортною пригодою шкода є значною, а відповідачі можуть розпорядитися власним майном з метою уникнути виконання рішення суду.

Тому, представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просив суд накласти арешт на майно відповідачів: ОСОБА_5- автоматичну газонакопичувальну компресорну станцію АГНКС- 45, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_2; ОСОБА_2 - нежитлові приміщення за адресою Харківська область, АДРЕСА_3

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 заперечувала проти накладення арешту на автоматичну газонакопичувальну компресорну станцію АГНКС- 45, розташовану за адресою : АДРЕСА_1, оскільки це є комерційною нерухомістю останнього, як фізичної особи-підприємця і може мати негативні наслідки для підприємницької діяльності відповідача.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на майно відповідачів: ОСОБА_5- автоматичну газонакопичувальну компресорну станцію АГНКС- 45, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_2; ОСОБА_2 - нежитлові приміщення за адресою Харківська область, АДРЕСА_3

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказує, що ОСОБА_2 взагалі є не належним відповідачем по справі, накладення арешту на його майно порушує його права як власника. Крім того, нерухомість є комерційною власністю відповідача, а накладення арешту на нерухомість унеможливлює використання будівлі та є втручанням у його підприємницьку діяльність.

Сторони про день, час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялася належним чином. У судове засідання не з'явилялися, причин неявки суду не повідомили.

Неявка сторін належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів, суд першої інстанції, виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову в зазначений спосіб може утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України за заявою особи, яка бере участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Матеріали справи свідчать, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, завданою дорожньо-транспортною пригодою у розмірах: два мільйона грн. моральної шкоди та 69 474,16 грн. матеріальних збитків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вжиті заходи (накладення арешту на нерухоме майно) перешкоджають веденню господарської діяльності відповідачів та обмежують їх права як власників майна, тому є необхідним та достатнім видом забезпечення позову накладення заборони відчуження вищезазначених приміщень.

З огляду на це судова колегія вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції - змінити і замість накладення арешту вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони відчуження майна відповідачів, в іншій частині ухвалу - залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги частково підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.3 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.. 313, п.5 ч.1 ст.314 ст.ст. 315, 317, 319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 11 лютого 2014 року - змінити.

Заборонити відчуження будь-яким способом ОСОБА_5- автоматичну газонакопичувальну компресорну станцію АГНКС- 45, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_2; ОСОБА_2 - нежитлові приміщення за адресою Харківська область, АДРЕСА_3

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженні у справі.

Головуючий :

Судді: