КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа №669/1407/13-ц

Провадження №22-ц/792/523/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року м.Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Харчука В.М., Спірідонової Т.В.

при секретарі: Чебан О.М.

розглянула цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 17 січня 2014 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником під час виконання трудових обов'язків,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року, ОСОБА_2 звертаючись до суду з вказаним позовом зазначав, що у 2012 році між ним та ОСОБА_1 укладено трудовий договір та договір про повну матеріальну відповідальність.

20 вересня 2013 року, в результаті проведення ревізії товарно-матеріальних цінностей, була виявлена нестача на загальну суму 17578,69 грн. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 свою вину визнала та частково погасила в розмірі 1678 грн. Решту суми відшкодовувати не погоджується.

У зв'язку з цим, та після зменшення вимог, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 15375 грн. 09 коп. матеріальної шкоди.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 17 січня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну під час виконання трудових обов'язків в сумі 15366 грн. 09 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1, в апеляційній скарзі просить його змінити, зменшити суму стягнення до ? .

Посилається на те, що судом не було прийнято до уваги жодні пояснення відповідача.

В судове засідання сторони не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

__________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції: Давидюк О.І. Провадження № 22-ц/792/523/14

Доповідач: Купельський А.В. Категорія: 51

У відповідності до ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання не здійснюється.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно заяви від 10 серпня 2012 року та трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю від 10 серпня 2012 року, відповідач ОСОБА_1 з 10 серпня 2012 року по 21 жовтня 2013 року перебувала в трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (а.с. 8-10, 12).

На підставі наказу роботодавця від 10 серпня 2012 року № 6/1 відповідач була прийнята на посаду продавця непродовольчих товарів у магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 13), в зв'язку з чим, відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України з нею 10 серпня 2012 року було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки її посада входить до переліку посад і робіт працівників, з якими можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність, визначеного додатком № 1 до постанови Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, яка діяла на час укладення вказаного вище договору (а.с. 11).

За змістом зазначеного договору, працівник, що займає посаду продавця непродовольчих товарів, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Згідно акту ревізії від 20 вересня 2013 року, яку було проведено в присутності продавця ОСОБА_1, бухгалтера Єдинюк Т.М. та менеджера Волинця Д.С., було встановлено, що станом на 20 вересня 2013 року недостача товарно-матеріальних цінностей складає 17578,69 грн. (а.с. 15).

Відповідач з результатами ревізії була згідна, про що свідчить написана нею власноруч 24 вересня 2013 року розписка, яку вона скріпила власним підписом, згідно якої було встановлено графік погашення вказаної недостачі в наступному порядку: 1678 грн. - до 27 вересня 2013 року, 5300 грн. - до 20 жовтня 2013 року, 5300 гривень - до 20 листопада 2013 року та 5300 гривень - до 15 грудня 2013 року (а.с. 16, 35).

Крім того, згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 67 від 22 жовтня 2013 року ОСОБА_1 внесла ФОП ОСОБА_2 частину недостачі згідно акту ревізії від 20 вересня 2013 року в розмірі 1678 грн.

Задовольняючи позов частково, суд посилався на п. 1 та п. 5 ч. 1 ст. 134 КЗпП України, згідно якої, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому на зберігання або для інших цілей, а також шкоди завдано недостачею.

Також, відповідачем не доведено, що вона погодилась із нестачею під психологічним тиском позивача.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Посилання апелянта на необґрунтованість рішення та його прохання про зменшення суми стягнення до ? є безпредметним.

Суд, відповідно до ст. 137 КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року N 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", при визначенні розміру шкоди, що підлягала покриттю, врахував ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Відповідачем, апелянтом не надано доказів відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, неналежної організації умов праці.

Посилання апелянта, що судом не було прийнято до уваги жодні пояснення відповідача є загальним. В ході судового засідання були перевірені всі зауваження відповідача і дана мотивація їх неприйняття.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 17 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:/підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду А.В. Купельський