№ 2-68/08                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                         І М  Е  Н  Е  М        У   К   Р   А   Ї   Н   И

                                     ( резолютивна частина )

 

          25 лютого 2008 року.            Орджонікідзівський міський суд Дніпропетровської області в складі суду: головоючого - судді Нижника М.М., при секретарі - Михайловій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Орджонікідзе цивільну справу за позовом ОСОБА_1    до ВАТ «Орджонікідзівський гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа - ОСОБА_2. про   поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -- 

 

                                 В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

 

          Для складання повного рішення по справі потрібний певний час, а тому суд вирішив постановити і оголосити вступну і резолютивну частини рішення, а повне рішення скласти на протязі п'яти днів.

          Керуючись ст. 40 ч.1, п.1 КЗпП України,    ст.ст. 2, 10, 11, 88, 209, 210, 212-214 ЦПК України, суд,--

 

                                      В  И  Р  І  Ш  И  В:

 

          Позовні вимоги  ОСОБА_1  до  ВАТ «Орджонікідзівський гірничо - збагачувальний комбінат»  про  поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди  залишити без задоволення

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через Орджонікідзівський міський суд шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня складання повного рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 

 

                             Суддя:________________________

 

 

 

 

 

                                                                                                     № 2-68/08                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

                         І М  Е  Н  Е  М        У   К   Р   А   Ї   Н   И

 

            25 лютого 2008 року.            Орджонікідзівський міський суд Дніпропетровської області в складі суду: головоючого - судді Нижника М.М., при секретарі - Михайловій Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Орджонікідзе цивільну справу за позовом ОСОБА_1    до ВАТ «Орджонікідзівський гірничо-збагачувальний комбінат», третя особа - ОСОБА_2. про   поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -- 

 

                                 В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

 

          В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав по підставам вказаним в позовній заяві, просить суд поновити його на роботі у ВАТ «Орджонікідзівський гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді начальника виробничого відділу, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 68445 грн., моральну шкоду в сумі 30000 грн., і судові витрати понесені ним по справі в сумі 1875 грн.

          Представник відповідача і довірені особи ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали, просять суд усі заявлені позивачем вимоги залишити без задоволення, так як вважають, що позивач звільнений з роботи в відповідності с вимогами ст. 40 ч.1, п. 1 КЗпП України.

--  свідок  ОСОБА_3 пояснив суду, що в березні місяці

2007 року працював у відповідача на посаді начальника відділу кадрів і в цей час директор по управлінню персоналом ВАТ «ОГЗК» ОСОБА_4. дав йому усну вказівку пропонувати ОСОБА_1. посади не вище гірничого майстра і начальника дільниці. На цей час на підприємстві були вакантні посади головного інженера, начальників кар'єрів, начальника цеха рекультивації, але ці посади він позивачу не пропонував із-за вказівок керівництва, якому ОСОБА_1 став не угодним і тому була керівництвом поставлена задача звільнити його з роботи. 29 березня 2007 року він запропонував позивачу посаду ведучого гірничого інженера ВТВ, але останній відмовився від цієї

 

                                                     --  2  --

 

посади, вказавши, що ця посада не рівноцінна попередній посаді яку він займав.    

--  свідок ОСОБА_5пояснив суду, що коли ОСОБА_1

находився на лікарняному, в його присутності директор по персоналу ОСОБА_4 по телефону викликав ОСОБА_1 до себе щоб запропонувати останньому посаду, але ОСОБА_1 відмовився прийти, сказавши при цьому, що він на лікарняному і розмовляти з ним не буде. Після виходу ОСОБА_1 на роботу його попередили про звільнення за скороченням штату і запропонували посаду ведучого інженера. Ця посада, після реорганізації виробництва і зміни штатного розкладу, відповідає посаді замісника головного інженера кар'єра, але ОСОБА_1 від цієї запропонованої посади відмовився, сказавши, що ця посада не відповідає його минулим заслугам. В кінці травня 2007 року до відділу кадрів прийшов запит від цехкому профспілки про надання інформації вакантних керівних посад за період з  31 жовтня 2006 року по 01 червня 2007 року, що він і зробив. (а.с. 11). Коли ОСОБА_1 в кінці березня 2007 року, після лікарняних і відпустки вийшов на роботу, то всі вказані посади на 29 березня 2007 року були вже зайняті. Він ніякого тиску на членів профспілки не чинив і в його присутності теж ніхто на них тиску не чинив.

--  свідок ОСОБА_6 охарактеризував ОСОБА_1. з

позитивної сторони.

--  свідок ОСОБА_7 охарактеризував ОСОБА_1 з позитивної сторони і при цьому пояснив, що зі слів ОСОБА_3 і ОСОБА_5 він чув, що керівництво підприємства вказувало щоб позивачу пропонувати посади не вище гірничого майстра.

          --  свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що з січня 2007 року по травень 2007 року він працював на ВАТ «Орджонікідзівський ГЗК» директором по управлінню персоналом, після чого заступником начальника відділу кадрів, де працює по сьогоднішній день. В липні 2006 року на їх підприємстві почалась реорганізація підприємства, яка триває фактично і по сьогоднішній день. Коли ОСОБА_1находився на лікарняному і в відпустці він не міг останнього викликати на роботу і пропонувати посади, так як це не передбачено законом. Коли ОСОБА_1. запропонували посаду ведучого інженера, то він відмовився, сказавши, що ця запропонована йому посада не відповідає його рівню і

                                                  --  3  --

 

професіоналізму. Посада ведучого інженера по підлеглості і рівню відповідальності стоїть вище посад гірничого майстра і начальника дільниці. Коли позивач відмовився від посади ведучого інженера, то вже не було ніякого сенсу пропонувати йому посади які є нижче посади ведучого інженера. Сам ОСОБА_1 ні з усними, ні з письмовими заявами, що він згоден працювати гірничим майстром, не звертався. Одного разу він пропонував ОСОБА_1 посаду начальника дільниці, але він цю пропозицію сприйняв з обуренням і відмовився.

 

          Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи за ст. 40 ч.1 п.1 КЗпП України є законним, а тому його позовні вимоги слід залишити без задоволення по наступним підставам.

 

          В основу своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1. вказував наступні    обставини:

    1).  Що його звільнення з роботи було проведено з порушенням трудового законодавства і викликане тим, що між ним і головою правління ВАТ «ОГЗК» ОСОБА_2  виникли напружені відносини, пов'язані з його роботою в комісії по трудовим спорам, де йому доводилось часто приймати рішення на користь робочих, а не адміністрації підприємства, що викликало негативне ставлення ОСОБА_2. до нього, який неодноразово заявляв, що йому такі працівники на комбінаті не потрібні,

    2).  Що  звільнення в зв'язку із зміною в організації виробництва і праці (по скороченню штатів) допускається тільки, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. У адміністрації підприємства така можливість була і на той час, коли вирішувалось питання про його звільнення, був цілий ряд вакантних посад, на які його можна було перевести і про переведення на які він не заперечував, але йому їх просто не пропонували. Після офіційного попередження про його звільнення по скороченню штатів, адміністрація комбінату запропонувала йому тільки одну вакантну посаду рядового інженера, хоча на той час були вакантними ще цілий ряд посад, які відповідали рівню його освіти, досвіду роботи, рівню його професійної підготовки, а саме - начальника виробничо-технічного відділу, головного інженера Чкаловського кар'єру № 2, начальника вскришної ділянки роторного комплексу №9 цього ж кар'єру, начальника гірничої ділянки 

                                                  --  4  --

 

Чкаловського кар'єру № 1, начальника цеха рекультивації, начальника гірничого сектору - заступника начальника виробничо-технічного відділу, начальника гірничої ділянки Північного кар'єру (а.с. 11) ,

    3).  Що подання адміністрації комбінату  про дачу згоди на його звільнення за статтею 40 п.1 КЗпП України в супереч закону двічі розглядалося на засіданні цехового комітету профспілки, 29 травня 2007 року і повторно 13  червня 2007 року. На першому засіданні профспілковий комітет не дав своєї згоди на його звільнення, так як всі члени цехової профспілки при голосуванні утримались. При повторному засіданні під тиском з боку адміністрації члени цехкому дали згоду на його звільнення.

 

          Ці вказані позивачем підстави не найшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а саме позивач не надав суду ніяких доказів, що між ним і головою правління комбінату ОСОБА_2 були напружені відносини із-за його роботи в КТС. Ніхто із свідків ці пояснення позивача теж не підтвердив. Представник відповідача і представник ОСОБА_2 ці пояснення позивача теж спростували.

 

          В ході розгляду справи було встановлено, що перелік вакантних посад на період з 31 жовтня 2006 року по 01 червня 2007 року, на які посилається позивач і які йому не були запропоновані (а.с. 11), був підготовлений відділом кадрів по запиту цехкому профспілки на перше їхнє засідання 29 травня 2007 року. В ході судового засідання встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 02 жовтня 2006 року по 20 лютого 2007 року хворів і находився на лікарняному (а.с. 55-57), після чого з 21 лютого 2007 року по 26 березня 2007 року він находився у відпустці і вийшов на роботу 27 березня 2007 року. В цей же день позивач під розпис був попереджений, що він підлягає звільненню з роботи згідно наказу № 471 від 30 жовтня 2006 року за ст. 40 п.1 КЗпП України (а.с. 52). 29 березня 2007 року адміністрацією відповідача позивачу була запропонована посада ведучого гірничого інженера ВТВ, від якої останній в письмовій формі відмовився, вказавши що ця посада не відповідає його професійному рівню і не рівноцінна раніше займаної ним посади (а.с. 53) .

          Вказані позивачем посади (а.с. 11) не могли бути йому запропоновані,  по скільки були вже зайняті до його виходу на роботу 27 березня 2007 року, що підтверджується наказами

                                                --  5  --

 

відповідача, а саме - наказом № 166/К  від 13.12.2006 року (а.с.59), наказом № П-6 від 11.01.2007 року (а.с. 60), наказом П-12 від 22.01.2007 року (а.с. 61), наказом № П-25 від 05.02.2007 року (а.с.62), наказом № П-32 від 12.02.2007 року (а.с. 63).  Правових підстав щоби викликати з лікарняного, чи з відпустки позивача ОСОБА_1 і пропонувати йому посади вказані відділом кадрів (а.с.11) в ході судового розгляду справи не було встановлено і чинним трудовим законодавством це не передбачено.

          В ході судового засідання за вимогою позивача, для встановлення вакантних посад, відповідачем для огляду були надані всі пронумеровані  в порядковій послідовності оригінали наказів відповідача по формі «П» за період з 01 лютого 2007 року по 13 червня 2007 року. Після огляду усіх цих наказів позивачем було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи семи копій із усіх пред'явлених наказів, а саме, наказ  П-46 від 27 лютого 2007 року з посиланням на пункти 2.1, 2.3 посад старшого диспетчера і ведучого інженера по гірничим роботам, наказ П-75 від 02 квітня 2007 року з посиланням на пункти 1.1,  1.12 посад головного інженера цеху рекультивації і ведучого інженера відділу обладнання, наказ П-77 від 3 квітня 2007 року з посиланням на пункт 1.4 посади зам. Начальника відділу обладнання, наказ П-84 від 11 квітня 2007 року з посиланням на пункти 2.1, 2.2 посад начальника гірничої ділянки і гірничого майстра, наказ П-89 від 16 квітня 2007 року з посиланням на пункти 2.4 , 2.7 посад начальника гірничої ділянки і гірничого майстра, наказ П-102 від 26 квітня 2007 року з посиланням на пункт 1.4 посади гірничого майстра, наказ П-142 від 1 червня 2007 року з посиланням на пункт 1.2 посади начальника ділянки кераміки і граніту ремонтно-будівельного цеху.  Дане клопотання судом було задоволене і ці вказані копії наказів були приєднані до матеріалів справи.

В ході судового засідання свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що ці вказані посади позивачу не пропонувались, так як запропонованаОСОБА_1посада ведучого інженера виробничо-технічного відділу по підлеглості, рівню відповідальності і зарплати стоїть вище вказаних позивачем посад, а посади ведучих інженерів стоять на такому ж рівні, як і запропонованаОСОБА_1посада ведучого інженера ВТВ. Сам ОСОБА_1 ні з усними, ні з письмовими заявами до відділу кадрів про прийняття його на роботу на посаду гірничого майстра чи начальника дільниці не звертався. Ці обставини теж підтвердив і представник відповідача.

 

                                             --  6  --

 

Свідок зі сторони позивача ОСОБА_3  на початку допиту поясняв, що за вказівкою адміністрації, а саме директора по персоналу ОСОБА_4 йому було вказано пропонуватиОСОБА_1посади не вище гірничого майстра і начальника дільниці, що теж це підтвердив свідок ОСОБА_7, який це чув від ОСОБА_3. В кінці допиту ОСОБА_3 сказав, що цю вказівку давав йому ОСОБА_5, який був йому підлеглий. Чому ж тоді він запропонувавОСОБА_1посаду ведучого інженера, а посаду гірничого майстра не пропонував, ОСОБА_3 так і не зміг пояснити суду. Доказів про те, що ОСОБА_3 діяв за вказівкою адміністрації в суді не встановлено.

Таким чином в ході судового засідання встановлено, що після виходу позивача на роботу 27 березня 2007 року і по день його звільнення 13 червня 2007 року адміністрація комбінату вище посади ведучого інженера ВТВ позивачуОСОБА_1запропонувати не могла, так як ще до виходу ОСОБА_1 на роботу всі посади (а.с. 11 на які він посилається) були заповнені, а на запропоновану посаду ведучого інженера ВТВ, яка стоїть вище посад гірничого майстра і начальника дільниці, ОСОБА_1 відповів відмовою.

 

          Доводи позивача, що питання про його звільнення цехкомом профспілки в супереч закону розглядалось двічі, суд не може визнати ці обставини не законними, так як в відповідності з вимогами ст. 43  КЗпП України профспілка має право давати згоду на звільнення працівника, або відмовляти в цьому. По суті 29 травня 2007 року цехком профспілки ніякого рішення не прийняв, так як всі члени при голосуванні утримались (а.с. 15), в результаті чого адміністрація відповідача змушена була звернутись з повторним поданням до профкому.        13 червня 2007 року цехком профспілки надав згоду на звільнення позивача з роботи (а.с. 16). Пояснення позивача, що при другому засіданні цехкому профспілки на членів цехкому чинився тиск адміністрацією комбінату і з цією метою на засідання цехкому прийшли працівники відділу кадрів ОСОБА_8 і ОСОБА_9 нічим не доказані і не найшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Тому суд цим поясненням позивача дає критичну оцінку і вважає, що він хоче ввести суд в оману для прийняття рішення на його користь.      

          Таким чином, в ході судового засідання встановлено, що позивач ОСОБА_1 звільнений адміністрацією відповідача з роботи 13 червня 2007 року згідно наказу № П-149, з яким він в цей же день ознайомлений, про що свідчить його підпис (а.с. 54), в відповідності

 

                                                  --  7  --

 

з вимогами п.1 ст. 40 КЗпП України, тому всі його заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають. 

 

          Керуючись ст. 40 ч.1, п.1 КЗпП України,    ст.ст. 2, 10, 11, 88, 209, 210, 212-214 ЦПК України, суд,--

 

                                      В  И  Р  І  Ш  И  В:

 

          Позовні вимоги  ОСОБА_1  до  ВАТ «Орджонікідзівський гірничо - збагачувальний комбінат»  про  поновлення на роботі, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди  залишити без задоволення

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через Орджонікідзівський міський суд шляхом подачі в 10-ти денний строк  заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

 

 

                             Суддя:________________________