КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа№ 910/7021/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Доманської М.Л.

Копитової О.С.

за участю представників:

від заявника: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

розпорядник майна: не з'явився;

скаржник: ОСОБА_2

від Міністерства юстиції України: Пантелієнко В.В. - представник за дорученням від 08.01.2014 № 13.2-32/2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі № 910/7021/13 (суддя Івченко А.М.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Віст», м. Харків

до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», м. Київ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віст» звернулося до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство відносно Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у зв'язку з неспроможністю підприємства сплатити заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2013 у справі № 910/7021/13 прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду та призначено підготовче засідання суду на 14.05.2013 та зобов'язано арбітражного керуючого Вінника Сергія Васильовича надати суду заяву про участь у справі про банкрутство Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Ухвалою господарського суду міста від 11.06.2013 порушено провадження у справі № 910/7021/13 про банкрутство Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (адреса: 03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 2А, корпус 1, код ЄДРПОУ 33942838); визнано грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Віст» до Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в розмірі 1669905 грн 68 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Віст» подати до офіційних друкованих органів у п'ятиденний строк за свій рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника; призначено розпорядником майна Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» арбітражного керуючого Заріцького Юрія Миколайовича; встановлено оплату послуг арбітражного керуючого в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів боржника; заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; зобов'язано розпорядника майна у строк до 25.07.2013 подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстр заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), докази повідомлення кредиторів щодо розгляду їх вимог, а також повідомлення про дату проведення попереднього засідання суду; зобов'язано розпорядника майна у строк до 25.07.2013 скласти реєстр вимог кредиторів відповідно до норм ст.ст. 13, 14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та наказу Міністерства економіки України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів» від 02.07.2010 № 788 та подати його на затвердження до господарського суду; визначено дату проведення попереднього судового засідання; зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію майна боржника; зобов'язано державного реєстратора за місцезнаходженням боржника надати суду докази внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

21.06.2013 у газеті «Голос України» № 115 (5615) здійснено публікацію оголошення про порушення справи № 910/7021/13 про банкрутство.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі № 910/7021/13 (суддя Івченко А.М.) визнано кредиторами по відношенню до боржника ряд підприємств, фізичних осіб, установ; затверджено реєстр вимог кредиторів Управління житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ін. Також, зокрема, відхилено вимоги ОСОБА_2 до боржника на суму 30 670,00 грн та додаткові майнові вимоги 1 082,00 грн.

Дана ухвала в частині відмови у визнанні вимог ОСОБА_2 мотивована тим, що вимоги є не обґрунтованими, не підтвердженими належним чином, потребують дослідження в позовному провадженні та підтвердження відповідним судовим рішенням, а тому не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 23, 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду в цій частині, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі № 910/7021/13 в частині, що стосується відмови в задоволенні вимог ОСОБА_2 та направити справу на новий судовий розгляд до господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована порушенням ст. 43 ГПК України, що за твердженнями скаржника призвело до порушення його права на належний правовий захист, судовий захист, справедливий суд, ефективний засіб юридичного захисту, що гарантовані ст. 3 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод.

В судовому засідання ОСОБА_2 підтримував вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представник Мінюсту України залишив вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.

Інші учасники провадження у справі не надали відзиви на апеляційну скаргу, повноважних представників в судове засідання апеляційної інстанції не направили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи та обмеження процесуального строку розгляду скарг на ухвали місцевих господарських судів, Київський апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників відповідних кредиторів та учасників провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Визначення терміну кредитор надається в ст. 1 вказаного Закону, це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами та такими, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.1 п. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 названого Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

З матеріалів справи судом встановлено, що у газеті «Голос України» 21.06.2013 № 115 (5615) було здійснено публікацію оголошення про порушення господарським судом міста Києва справи № 910/7021/13 про банкрутство «Управління житлового будівництва» Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Відповідно до матеріалів справи 22.07.2013 до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про визнання його конкурсним кредитором на суму 30670,00 грн.

Як вбачається з поданої заяви та приєднаних до неї документів 16.10.2007 між Управлінням житлового будівництва Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (забудовником) та ОСОБА_2 (інвестором) укладено договір № ЛГ-05/01-І-118 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла. Предметом даного договору є участь інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) житла з метою отримання у власність майна (квартири).

До заяви про визнання кредиторських вимог додано не підписаний акт приймання-передачі квартири.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт технічного стану квартири від 18.10.2013, яка є об'єктом інвестування за договором № ЛГ-05/01-І-118 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла, згідно якого встановлено недоліки будівництва.

Заявник, посилаючи на те, що забудовник не виконав умови договору, а саме неналежним чином виконав вирівнюючу стяжку підлоги та порушив якість установки системи автономного опалювання, просить компенсувати йому вартість самостійно виконаних робіт, а саме визнати його вимоги до боржника в сумі 30670,00 грн, яка складається із 19423,00 - вартості робіт та матеріалів, необхідних для усунення дефектів і недоліків, допущених забудовником, 10000,00 грн - моральної шкоди, 1147,00 грн. - судового збору за подання заяви про визнання кредитором та 100,00 грн - судового збору за висунення вимог щодо матеріальної компенсації моральної шкоди.

Виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кредитор, звертаючись до господарського суду з відповідною заявою, самостійно визначає розмір таких вимог, підтверджує їх відповідними документам. До обов'язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.

В процедурі банкрутства при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника, господарський суд не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів.

Тому суд при розгляді кредиторських вимог може в залежності від наявності чи відсутності доказів, що підтверджують заборгованість боржника, визнати або відхилити грошові вимоги.

Враховуючи те, що встановлення факту належного або неналежного виконання боржником будівельних робіт в зазначених правовідносинах та факту завдання моральної шкоди вимагає вирішення спору по суті із залученням інших учасників таких правовідносин, проведенням додаткових процесуальних дій, при необхідності призначення судової експертизи тощо, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду по те, що вказані вимоги мають бути досліджені судом в позовному провадженні та підтвердженні відповідними судовими рішеннями.

У зв'язку з тим, що господарський суд розглядає справу про банкрутство, а не вирішує спір по суті у справі про банкрутство, суд позбавлений права встановлювати наявність завданої боржником кредитору шкоди, яка обумовлена неякісно виконаною роботою, моральної шкоди та обчислювати їхній розмір.

За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованим та правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги заявника у розмірі 30670,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до матеріалів справи 30.09.2013 до суду надійшла заява від ОСОБА_2 про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів додаткових вимог на суму 1300,00 грн, яка по суті є витратами на проїзд представника заявника до міста Києва та в зворотному напрямку для участі в судових засіданнях 09.09.2013 та 30.09.2013 у справі № 910/7021/13.

Відповідно до матеріалів справи 31.10.2013 до суду надійшло клопотання від ОСОБА_2, в якому він просить збільшити суму кредиторських на 1082,00 грн, яка по суті є витратами на проїзд до міста Києва та в зворотному напрямку для участі представника заявника в судових засіданнях 09.09.2013 та 30.09.2013 у справі № 910/7021/13 та його харчування в сумі 700, 00 грн., а 382, 00 грн - сума витрат на нотаріальне оформлення представництва.

Враховуючи, положення ч. 1 п. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» місцевий господарський суд правомірно відхилив вимоги ОСОБА_2 у розмірі 1082 грн, що заявлені поза межами встановленого граничного строку для заявлення вимог.

З огляду на вищезазначене апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно відхилено грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника у розмірі 30670,00 грн та додаткові майнові вимоги до боржника у розмірі 1082 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, оскільки скаржником не зазначено, які саме порушення норм матеріального права були вчинені місцевим господарським судом під час винесення оскаржуваної ухвали, що призвели до порушення конституційних прав ОСОБА_2 на належний правовий, судовий захист, на справедливий суд, на ефективний засіб юридичного захисту та є в розумінні ст. 104 ГПК України підставою для скасування або зміни судового рішення, а тому апеляційний суд позбавлений можливості здійснити відповідну перевірку доводів скаржника.

Колегія суддів також не приймає до уваги твердження скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в результаті зазначення місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі наявності у матеріалах справи акту приймання-передачі квартири від 01.06.2011, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення (ухвали) лише за умови, якщо це призвело до прийняття неправильного рішення.

В даному випадку апеляційний суд не вбачає, що зазначені Скаржником порушення призвели до прийняття неправильної ухвали в частині відхилення вимог ОСОБА_2.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого суду відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, винесена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом», а тому відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших додаткових пояснень або доказів, окрім тих, які наявні в матеріалах справи, суду надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі доказів та пояснень наявних в матеріалах справи дійшла до висновку, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування чи зміни ухвали місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4-1, 4-2, 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу попереднього засідання господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі № 910/7021/13 в частині відхилення вимог ОСОБА_2 до боржника у розмірі 30 670,00 грн та додаткових майнових вимог 1 082,00 грн залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді М.Л. Доманська

О.С. Копитова