АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
10 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом Національної академії Служби безпеки України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані освітні послуги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року, -
встановила:
12.12.2013 р. Національна академія Служби безпеки України звернулась до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання освітньої послуги №885 від 09.08.2011 р. в загальному розмірі 3601,41 грн., що складається з простроченої суми боргу - 3410 грн. та 3% річних - 191,43 грн. Також просила відшкодувати судові витрати по справі.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між Національною академією Служби безпеки України та ОСОБА_1 було укладено договір №885 про перепідготовку (надання освітньої послуги) спеціаліста заочної форми навчання за рахунок коштів відповідача. Згідно з умовами вказаного договору позивач надавав відповідачу освітні послуги на рівні державних стандартів освіти до дня відрахування. Відповідно до п.3.1 договору відповідач був зобов'язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та у строки, встановлені договором. Перший навчальний семестр ОСОБА_1 тривав з 05.09.2011 р. по 25.02.2012 р. , за яким кошти було сплачено. За навчання у другому семестрі, який тривав з 26.02.2012 р. по 27.10.2012 р., кошти сплачено не було. Заяву про відрахування за власним бажанням ОСОБА_1 подав лише 25.11.2012 р. Прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання триває з 26.02.2012 р. по даний час. Станом на 08.01.2014 р. 3% річних від простроченої суми становить 191,43 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії Служби безпеки України заборгованість за надані освітні послуги в сумі 3601,41 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2014 року.
Свої доводи мотивує тим, що він не сплатив за навчання у другому семестрі оскільки в цей час перебував на службі в армії. Оскільки він не вносив плати за навчання, дія договору відповідно до п.5.2 повинна була бути припиненою. У зв'язку з невиконанням навчального плану та за порушення умов контракту відповідно до п.1 ст.45 Закону України «Про вищу освіту» він підлягав відрахуванню з вищого навчального закладу. При написанні заяви про відрахування його не повідомили про наявні борги.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача посилався на те, що відповідач звернувся до Національної академії Служби безпеки України з заявою про дострокове припинення дії договору за власним бажанням лише 25.11.2012 р., через місяць після завершення другого семестру навчання та більш ніж через чотири місяці після завершення військової служби. При цьому згідно п.4.4. договору за другий і наступні семестри навчання відповідач повинен був сплатити до початку відповідного семестру, незалежно від того, чи мав він намір продовжувати навчання після першого семестру чи ні.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник Національної академії Служби безпеки України Довбиш О.О. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взятого на себе зобов'язання з оплати освітньої послуги за другий семестр навчання до його початку, не скористався своїм правом на отримання академічної відпустки у зв'язку з призовом до лав армії, строк надання освітньої послуги закінчився датою відрахування з інституту.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду.
Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у 2011 році між Національною академією Служби безпеки України (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) було укладено договір №885 про перепідготовку (надання освітньої послуги) спеціаліста заочної форми навчання.
Відповідно до п.п 1.1, 1.2 договору №885 виконавець взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити перепідготовку (освітню послугу) ОСОБА_1 за заочною формою навчання за напрямом перепідготовки освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст: 7.160103, «Організації захисту інформації з обмеженим доступом». Строк надання освітньої послуги починається з дати зарахування студента та закінчується датою відрахування з Інституту.
Відповідно до п.п. 3.1, 4.1, 4.3 даного договору замовник зобов'язався своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та у строки, що встановлені цим договором. Розмір плати встановлюється за весь строк надання освітньої послуги і не може змінюватись. Вартість навчання за один навчальний рік становить 6 820 грн.
Відповідно до п.п. 4.4. договору замовник вносить плату безготівково на рахунок виконавця. Строки внесення плати: за перший семестр - протягом трьох банківських днів після укладення договору (одноразовим платежем); за другий та наступні семестри - до початку семестру (одноразовим платежем). Замовник має право внести оплату за надання освітньої послуги одноразово за рік (навчальний) або за весь період навчання.
На виконання своїх зобов'язань відповідачем внесено плату за навчання за перший семестр в сумі 3 410 грн.
Відповідно до довідки позивача від 29.10.2013 р., ОСОБА_1 був зарахований на 1 курс заочної форми навчання Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки НА СБУ наказом №138 від 09 серпня 2011 року. На 1 семестр з 05 вересня 2011 року по 25 лютого 2012 р. відповідач не з'явився.
Судом встановлено, що неявка відповідача на навчання стала наслідком його призову на дійсну військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яку він проходив в лавах Збройних сил України з 25.10.2011 р. по 05.07.2012 р.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих навчальних закладів освіти, затверджених Наказом Міністерства освіти України №245 від 15.07.96 р., студент може бути відрахований з вищого закладу освіти, в тому числі: за академічну неуспішність; за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.
Відповідно до п. 6.1 укладеного між сторонами договору, дія договору припиняється у разі невиконання його умов.
Судом встановлено, що позивач за наслідками невиконання відповідачем умов договору, зокрема в частині внесення плати за навчання, своєчасного і в повному обсязі виконання навчального плану, протягом розумного строку не вчинив дій, спрямованих на припинення дії договору та відрахування студента з вищого навчального закладу, що свідчить про недобросовісну поведінку позивача.
Враховуючи викладене, ту обставину, що неможливість виконати договір з боку замовника стала наслідком обставин, що не залежали від його волі, останній сплатив виконавцю послуг плату за перший семестр навчання, що є розумною платою за неможливість виконати договір, надаючи відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України перевагу засадам добросовісності, справедливості та розумності перед законодавчими положеннями, які регулюють зобов'язальні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку сплатити позивачу плату за освітні послуги, яких він фактично не отримував.
За таких підстав ухвалене по справі рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ,317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Національної академії Служби безпеки України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані освітні послуги відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа № 22-ц/796/4049/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.