АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: 22ц/790/2851/14 Головуючий І інстанції -

Справа: № 640/537/14-ц Нев’ядомський Д.В.

Категорія: сімейні Доповідач - Костенко Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді: Костенко Т.М.

суддів: Гальянової І.Г.., Колтунової А.І.

при секретарі Старіковій К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -

в с т а н о в и л а

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування свого позову зазначила, що з відповідачем ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, вона зареєструвала шлюб29.01.1993 року, про що свідчить актовий запис №88 у книзі реєстрації актів про укладення шлюбу Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.

За час подружнього життя в них народилося двоє дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка разом з дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживає за адресою м. Харків, МЖК «Інтернаціоналіст» АДРЕСА_1, діти навчаються в Харківській гімназії №172, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Метробудівників, 38.

З вересня 2010 року ОСОБА_7 не проживає разом з ними. З листопада 2013 року відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, чим фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.

Відповідач має джерела постійного доходу, у зв'язку з чим маєз могу утримувати спільних малолітніх дітей. Працює прокурором міста Харкова. Коштів позивачки не вистачає на утримання дітей. Крім того, вона несе додаткові витрати на навчання дітей, на їх додатковий розвиток та відпочинок.

Позивачка просила стягувати з відповідача ? частину заробітку.

В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала в повному обсязі, просила суд його задовольнити та наддала пояснення відповідно до змісту позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частині стягнення аліментів в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку відповідача.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволений частково, стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви, тобто з 16.01.2014 до досягнення дітьми повноліття.

Позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, та просить ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з обов'язку батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття відповідно до норм Сімейного Кодексу.

Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відсутність домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину є підставою для звернення до суду з відповідним позовом того із них, з ким вона проживає.

Стаття 18 Конвенції ООН "Про права дитини" від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року), закріплює, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 180, 182, 183 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, 29 січня 1993 року сторони зареєстрували шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилися діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6. З вересня 2010 року відповідач ОСОБА_4 не проживає разом з ними.

Судом також встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_4 має постійне місце роботи, фіксований заробіток.

За змістом ст.ст.181,184 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), суд першої інстанції, керуючись вищезазначеними положеннями закону, обґрунтовано виходив з того, що відповідач має рівний з позивачем обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності стягнення аліментів з відповідача на користь ОСОБА_3, оскільки правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Разом з тим, районний суд помилково визначив розмір аліментів, виходячи з усіх видів заробітку відповідача, за умови не менше 30% одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на одну дитину, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 182 СК України, відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що районним судом помилково не застосована норма матеріального права, що у відповідності до ч.4 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року змінити, зазначивши в резолютивній частині рішення, що стягувана сума аліментів має бути визначена у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу та не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий-суддя -

Судді -