Справа № 750/12074/13-ц Провадження № 22-ц/795/692/2014 Головуючий у I інстанції - Коверзнев В. О. Доповідач - Горобець Т. В.

Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Головуючого - судді Горобець Т.В.,

Суддів - Хромець Н.С., Бечка Є.М.

При секретарі - Рудик І.І.

за участі позивача ОСОБА_1, її представника - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача Картуна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Карт Інвест Груп" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Карт Інвест Груп" про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

25 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу №11/3 від 30.08.2013 року ТОВ „Карт Інвест Груп" про звільнення її з посади кухаря, поновлення на роботі, стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 1772 грн. та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, стягнення у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що з 1 травня по 2 вересня 2013 року вона працювала у кафе „Кухня" кухарем, претензій по роботі до неї не було, але наказом №11/3 від 30.08.2013 року неправомірно була звільнена з роботи на підставі ч.2 ст.40 КЗпП України - у зв"язку з недостатньою кваліфікацією, при цьому іншої роботи їй запропоновано не було. Також зазначала, що в цей період вона перебувала в стані вагітності.

Вказує, що при звільненні з нею не проведено повний розрахунок по заробітній платі, хоча заборгованість на момент звільнення була у розмірі 1772,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2014 року позовні вимоги задоволені частково:

визнано незаконним наказ відповідача № 11/3 від 30.08.2013 року про звільнення з роботи ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді кухаря ТОВ „Карт Інвест Груп", а також стягнуто з ТОВ „Карт Інвест Груп" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1260,00 грн , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6190 грн 50 коп та 1000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди, а всього 8450 грн 50 коп , у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також судом вирішене питання стягнення з відповідача на користь держави 487,20 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ „Карт Інвест Груп" просить рішення скасувати, як незаконне та необґрунтоване, а провадження у справі закрити.

Апелянт зазначає, що його було позбавлено судом можливості надати належні докази безпідставності позову, клопотання про відкладення судового засідання для надання доказів та надання можливості аргументовано заперечувати на позов було неправомірно залишене судом першої інстанції без задоволення. Відповідно, неповнота з"ясування обставин по справі призвела до помилкового рішення, яке ґрунтується на неналежних доказах та невірно встановлених обставинах справи.

Також, апелянт зазначає, що необґрунтованим та безпідставним є рішення в частині стягнення на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн .

Відповідачем апеляційному суду надані докази на обґрунтування незаконності рішення : довідка про заробітну плату ОСОБА_1 за травень-серпень 2013 року, довідка про посадовий оклад кухаря, працюючого на 0,1 ставки - 66 години у травні, червні та 33 години у липні, серпні 2013 року, довідку про заробітну плату та відомості нарахування і виплати заробітної плати, копію Додатку 4 таблиці 6 до Звітності, яким підприємство звітує щомісячно перед УПФ України та податковий розрахунок сум доходу за 3 квартал 2013 року, в якому зазначена сума нарахованого доходу по кожному працівнику, у тому числі і щодо ОСОБА_1

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, стверджуючи, що заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_1 підприємство не має, про що свідчать відомості про отримання позивачем нарахованих сум заробітної плати з її особистим підписом. Також, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 працювала неповний робочий день, вона була прийнята на 0,1 ставки кухаря, з роботою не справлялась, підвищувати кваліфікацію не бажала, тому була звільнена.

ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала, рішення вважає законним та вказала, що за домовленістю з керівництвом товариства її посадовий оклад було визначено 1200,00 грн, але отримувала частину заробітної плати не офіційно, у відомостях ці суми не значились, розмір таких сум вона зазначила у позові, з їх і складається борг, який, на думку позивача, підлягає стягненню на підставі показів свідків, так як інших доказів вона не має.

Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, а саме, визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 незаконним та поновлення її на роботі зі стягненням середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що у порушення вимог ст. 10 ЦПК України відповідачем не надано жодного допустимого доказу на підтвердження існування правових підстав для звільнення ОСОБА_1 з роботи згідно пункту 2 ст. 40 КЗпП України. Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам справи та грунтується на вимогах закону, яким регулюються спірні правовідносини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 наказом №9/8 від 01.05.2013 року була прийнята на роботу кухарем у ТОВ „ Карт Інвест Груп" з 01.05.2013 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу (а.с.57) Наказом № 11/3 від 30.08.2013 року звільнена з роботи з 02.09.2013 року у зв"язку з невідповідністю займаній посаді на підставі п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України ( а.с.58).

Жодних доказів на підтвердження неналежного виконання позивачкою своїх обов"язків кухаря, наявність претензій до її роботи, обґрунтованих скарг, дисциплінарних стягнень, тощо, відповідачем суду не надано. Також, усупереч вимогам ч.2 ст.40 КЗпП України питання про можливість переведення ОСОБА_1 на іншу роботу, відповідачем не вирішувалось. Крім того, з копії довідки пологового будинку Чернігівської міської ради від 19.11.2013 року № 360 вбачається, що з 31.10.2013 року ОСОБА_1 знаходиться на обліку у зв"язку з вагітністю терміном 9-10 тижнів ( а.с.4).

Відповідно до ст. 235 КЗпП України незаконно звільнений з роботи працівник підлягає поновленню на роботі з виплатою середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Отже оскаржуване рішення суду в частині, щодо визнання наказу про звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконним та щодо поновлення її на роботі із стягненням середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Посилання апелянта на те , що з 16 вересня 2013 року на посаді кухаря вже працювала інша особа - ОСОБА_5, отже, ОСОБА_1 була звільненою і не може претендувати на виплату їй середньомісячного заробітку за вимушений прогул та поновлення на роботі, не заслуговують на увагу, оскільки питання оплати вимушеного прогулу працівнику, у разі незаконного звільнення та поновлення на роботі, закріплене у ст. 235 КЗпП України і не залежить від того, чи зайнята іншою особою на цей момент посада незаконно звільненого працівника.

Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо безпідставності стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ґрунтується на встановлених обставинах справи та ухвалене з дотриманням нормах матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини. Зокрема, неправомірне звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України, та крім того, під час її вагітності , є грубим порушенням закону та конституційного права на працю, що, безумовно, призвело до моральних страждань позивача, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань є підставою для відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування у 1000,00 грн також, на думку апеляційного суду, визначений судом першої інстанції з врахуванням всіх обставин справи, з дотриманням принципу розумності, виваженості та справедливості.

У той же час, з висновком суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та розміру середньомісячного заробітку , який підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, апеляційний суд погодитись не може, оскільки судове рішення в цій частині ухвалене з порушенням приписів ч.4 ст.10, ст.57-68, ч.4 ст.122,ч.6 ст.130, ч.2 ст.136 , ч.4 ст.ст.169, ст.212,213 ЦПК України, що призвело до неповного з"ясування обставин справи та ухвалення помилкового рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи, тому, відповідно до п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування в наведеній частині з ухваленням апеляційним судом нового рішення.

Так, судове рішення про стягнення заборгованості по заробітній платі ТОВ „Карт Інвест Груп" на користь ОСОБА_1 та про виплату позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу ґрунтується на наданому самим позивачем розрахунку заборгованості та на показах свідків , питання щодо допиту яких вирішене судом з порушенням норм процесуального права. Посилання суду у рішенні на те, що відповідач не надав доказів на спростування доводів позивача, не може бути підставою для відмови у позові, оскільки судом першої інстанції не були виконані всі вимоги процесуального закону для повного, всебічного та об"єктивного з"ясування обставин справи. Фактично, рішення грунтується на доказах, що є недопустимими, оскільки питання щодо розміру посадового окладу, сум нарахованої та виплаченої заробітної плати, яка була обумовлена сторонами при укладенні трудового договору та зафіксована у фінансових документах, питання умов роботи та режиму робочого часу, кількості відпрацьованих робочих днів (годин), можуть доводитись офіційними документами роботодавця, у тому числі фінансово - бухгалтерськими документами при їх наявності, а не показами свідків та поясненнями і довільними розрахунками позивача.

Такі документи у відповідача були, що зафіксовано у Приписі заступника начальника відділу - державного інспектора праці територіальної державної інспекції з питань праці у Чернігівській області, для надання яких і заявлялось клопотання відповідача про відкладення судового засідання (а.с.19).

З Припису від 25.12.2013 року вбачається, що згідно відомостей нарахування та виплати заробітної плати ТОВ „Карт Інвест Груп" виплата заробітної плати у товаристві проводиться один раз на місяць, що відображено у відомостях про отримання заробітної плати ОСОБА_1 в період часу з травня по серпень 2013 року з підписами позивача ( а.с. 21,23).

Згідно наданого ТОВ „Карт Інвест Груп" апеляційному суду штатного розкладу ТОВ „КартІнвестГруп" на 2013 рік вбачається, що посада кухаря передбачена на 0,1 посадового окладу. Згідно відомостей про нарахування та виплату заробітної плати за травень, червень, липень та серпень 2013 року вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за травень, червень нарахована по 240,00 грн та виплачена по 196,66 грн за 66 відпрацьованих годин кожного місяця, а у липні, серпні нарахована по 120,00 грн та сплачена по 98,33 грн за відпрацьовані 33 години кожного місяця. Заробітну плату в зазначеному розмірі позивачка отримала, про що засвідчила своїми підписами у відомостях крім того, визнала цей факт у судовому засіданні.(а.с. 82-85).

Пояснення позивача щодо фактично отримуваних нею за домовленістю з керівництвом товариства більших сум , ніж фіксувалось у відомостях, без офіційного оформлення та без офіційних доказів цього факту, не можуть прийматись судом до уваги в рамках трудового спору, оскільки такі виплати якщо і мали місце, вони здійснювались поза межами офіційно оформлених трудових правовідносин і не регулюється нормами трудового законодавства. Таким чином, доводи позивача щодо заборгованості перед нею ТОВ „Карт Інвест Груп" по заробітній платі у розмірі 1260,00 грн не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, у зв"язку з чим, рішення суду першої інстанції у цій частині є також помилковим та підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.

Також, з врахуванням встановленого, розмір середньомісячного заробітку, який слід стягнути позивачу за час вимушеного прогулу, підлягає розрахунку за правилами Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (з наступними змінами), виходячи з офіційно підтвердженого середньомісячного заробітку, який мала позивач за два останні місяці перед звільненням.

З офіційної довідки ТОВ „Карт Інвест Груп" від 07.04.2014 року про розмір заробітної плати вбачається, що розмір заробітної плати позивачки ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням - у липні та серпні 2013 року становив по 120 грн., тому середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 при неповному робочому місяці та неповному робочому дні на посаді кухаря становить 120, 00 грн .

Враховуючи, що період вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 4 місяці та 25 днів (з 02.09.2013 по 27.01.2014 року) сума , яка підлягає стягненню з ТОВ „Карт Інвест Груп" на користь позивача ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу становить 572 грн 65 коп ( 120,00:31х25)+(120,00х4), у зв"язку з чим, рішення суду першої інстанції щодо розміру середньомісячного заробітку, що підлягає стягненню з ТОВ „КартІнвестГруп" на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу слід змінити шляхом зменшення визначеної судом першої інстанції суми до 572,65 грн.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Карт Інвест Груп" - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2014 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2014 року в частині вирішення вимог про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу змінити, зменшивши розмір стягнення до 572 (п"ятсот сімдесят дві) грн. 65коп. (податки і обов"язкові платежі не відраховані).

В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:Судді: