Єдиний унікальний номер 0545/7534/12 Номер провадження 22-ц/775/3053/2014
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2014 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого - судді Жданової В.С.
суддів : Папоян В.В., Тимченко О.О.
при секретарі Забавіній М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 25 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за час прострочення виплати аліментів, -
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 25 червня 2013 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за час прострочення виплати аліментів та оголошення розшуку боржника.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що вона не була повідомлена про направлення окремого доручення до місцевого суду Алтайського краю, тому не мала можливості заявляти клопотання, долучати додаткові документи, що є порушенням принципу змагальності. Зазначає на те, що написала заяву про розгляд справи судом першої інстанції без її участі за порадою секретаря суду, що вважає навмисним усуненням від розгляду справи. Порушенням своїх прав при розгляді справи вважає відсутність фіксування судового засідання, відсутність протоколу судового засідання, несвоєчасне направлення копії судового рішення, що у сукупності підставою для скасування ухваленого рішення та направлення справи на новий розгляд .
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись із зазначеною ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2014 року була задоволена частково, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки 04.04.2014 року, які отримані позивачами особисто. ( а.с. 137, а.с.138).
Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
У відповідності до частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що рішенням народного суду г Темиртау Карагандинської області Республіки Казахстан від 12 березня 1992 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/ 6 частини з усіх видів заробітку, але не менш ніж 20 рублів, починаючи з 07 лютого 1992 року і до повнолітня дитини. Дане рішення до 15 січня 1999 року виконувалось на території Республіки Казахстан, ухвалою судді Алтайського крайового суду від 10 квітня 2006 року дозволено його примусове виконання на території Російської Федерації. (а.с.14, 11-12)
23 грудня 2009 року постановою відділу судових приставів Павловського району в Алтайському краю, виконавче провадження за виконавчим документом, виданим за вказаним рішенням народного суду г Темиртау Карагандинської області Республіки Казахстан від 12 березня 1992 року закінчено, стягнення аліментів не проводиться, виконавчий лист повернутий стягувачу ( а.с.7 )
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину.
Згідно із ч. 1 ст. 187 цього Кодексу один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві.
За положеннями ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів або у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду .
Указана норма матеріального права визначає порядок стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час та заборгованості за аліментами, що утворилася при їх відрахуванні за заявою платника, поданою відповідно до ст. 187 СК України.
Аналогічні норми утримував Кодекс про шлюб та сім'ю України, який втратив чинність 01 січня 2004 року з вступом в дію Сімейного кодексу України.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір .
Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону, а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що заборгованість за аліментами відповідача повинна стягуватись у порядку виконання рішення народного суду г Темиртау Карагандинської області Республіки Казахстан від 12 березня 1992 року.
Крім того, згідно ч.1 ст. 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Кодекс про шлюб та сім'ю України не передбачав стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, тому позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення пені за період дії цього кодексу не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення пені за 2004 рік, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про їх безпідставність у зв'язку з відсутністю вини відповідача у несплаті аліментів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування оскаржуваного рішення.
З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційний суд, на підставі ст.308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 25 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді :