Головуючий суду 1 інстанції - Баличева М.Б.

Доповідач - Медведєва Л.П.

Справа № 412/9675/13-ц

Провадження № 22ц/782/516/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - судді Медведєвої Л.П.

Суддів - Соловей Р.С., Пащенко Л.В.

при секретарі - Івасенко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» про стягнення допомоги при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 21 січня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 подано до суду вказаний позов.

У викладенні обставин, якими позивач обгрунтовував свої позовні вимоги, він зазначив, що він працював у відокремлених підрозділах Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», загальний стаж його роботи у вугільній промисловості більше 22 -х років.Крім цього, він з 22.06.2007 року є інвалідом третьої групи.В 2008 році він звільнився зі структурного підрозділу «Шахтоуправління імені 50-річчя СРСР», але допомогу, передбачену колективним договором він не отримав. Після цього, він 03.03.2011 року знову поновив трудову діяльність і відпрацював у вугільній отраслі по 16.08.2013 року та його було звільнено за угодою сторін. При звільненні йому знов не виплачено допомогу, передбачену колективним договором. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вихідну допомогу у розмірі 21541,78 гривень.

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 21 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку для звернення до суду з позовом про захист трудових прав.

Звернувшись з апеляційною скаргою, позивач посилається на порушення норм матеріального права та ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового?яким задовольнити його позов.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач вважає рішення законним і обгрунтованим.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що про те, що колективним договором в 2008 році було передбачено виплату допомоги, йому було невідомо, колективний договір він не читав.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу позивача підтримала та пояснила, що представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції не заявляв про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та пояснив, що для виплати допомоги, передбаченої колективним договором, потрібна бути заява робітника,але позивач з такою заявою до підприємства при першому звільненні не звертався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Так, судом встановлено, що позивач працював в структурних підрозділах ПАТ «Краснодонвугілля» з 1987 року, 28.07.2008 року його було звільнено по ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

У 2007 році позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності з дитинства, з 2009 року після переогляду була встановлена друга група інвалідності з дитинства та з 01.08.2010 року безстроково встановлена третя група інвалідності з дитинства.

03.03.2011 року позивач знову оформився на роботу до структурного підрозділу ПАТ «Краснодонвугілля» - «Управління з монтажу, демонтажу та ремонту гірничошахтного обладнання» майстром гірничим з повним робочим днем на підземних роботах.16.08.2013 року його було звільнено за п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.

Посилаючись на те, що йому знову не була виплачена допомога при звільненні, він звернувся до ПАТ «Краснодонвугілля» про виплату цієї допомоги, однак йому було відмовлено.

Спір судом вирішено на підставі ст.ст.94,233 КЗпП України, ст.ст.1,2 Закону України « Про оплату праці», ст.ст.2,9 Закону України « Про колективні договори і угоди»,при ухваленні рішення суд керувався постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. / з подальшими змінами/ « Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст.10,11,60,207,211,212,213,215,292 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що одноразова допомога?що сплачується при звільненні?не входить до складу заробітної плати і позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про її стягнення.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів визнала, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.11 КЗпП України і ст.2 Закону України « Про колективні договори і угоди» №3356-ХП від 01.07.1993 р. / з подальшими змінами та доповненнями/, які передбачають сферу укладення колективних договорів, угод , колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.

Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах

підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівникеів підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства/ ст.9 Закону України « Про колективні договори і угоди»/.

Як вбачається з п.9.23 Колективного договору від 22.02.2008 р., укладеного між Відкритим Акціонерним товариством «Краснодонвугілля» та профспілкою гірників України Краснодонського району / а.с.27-28/, робітникам, які мають право на пенсію за віком або по інвалідності, при першому звільненні, незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі та середнього заробітку.

Виплата вказаної допомоги передбачена і в Колективних договорах від 03.10.2010 року та від 15.02.2012 року.

Позивач на час першого звільнення мав стаж роботи у вугільній промисловості більше 20 років, що підтверджується Трудовою книжкою / а.с.17-21/, у зв`язку з чим мав право на отримання одноразової допомоги,передбаченої вищезазначеним Колективним договором.

Зазначену допомогу позивач не отримав, що підтверджується Трудовою книжкою, в якій, як передбачено Колективним договором, у розділі «Дані щодо заохоченнях та нагородах» відсутній відповідний запис, а також поясненнями представника відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції.

Відповідно до пп.3.6 пункту 3 Інструкції зі статистики заробітної плати , затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами (включаючи грошову допомогу державним службовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам), до фонду оплати праці не належить.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що вказаний спір є трудовим і для його вирішення позивач мав звернутися безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня,коли він дізнався або повинен був дізнатится про порушення свого права на отримання одноразової допомоги при першому звільненні, як це передбачено статтею 233 Кодексу законів про працю України?норма якої встановлює строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, яка передбачає обов`язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що про порушення свого права на отримання одноразової допомоги під час першого звільнення він дізнався під час повторного звільнення - 16.08.2013 року, а навпаки, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, яким з профспілкою укладено Колективний договір, міг дізнатися про укладення останнього ще одразу після його укладення.

З встановлених обставин та наведених норм права, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду.

Довід апеляційної скарги про те, що позивача не було ознайомлено з Колективним договором від 22.02.2008 року,колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що він не був ознайомлений з Колективним договором.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачу не виплачена вихідна допомога відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки позивачем заявлену вимогу про стягнення одноразової допомоги при першому звільненні, передбаченої Колективним договором, а статтею 44 Кодексу законів про працю України передбачено виплату вихідної допомоги при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 цього Кодексу, що не стосується позивача у справі, оскільки його звільнено за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.

Довід апеляційної скарги про те, що судом не застосовано положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком?колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказана норма стосується законодавства про оплату праці, а в даному спорі мова йде про одноразову допомогу при першому звільненні, передбачену колективним договором, яка, як було зазначено вище, не відноситься до фонду оплати праці.

Крім цього, за колективним договором передбачено виплату одноразової допомоги, а відповідно до ст.44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги, що є різними поняттями.

Довід апеляційної скарги про те, що судом порушено вимоги ст.267 ЦК України, відповідно до якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки у даній справі спірні правовідносини не регулюються Цивільним кодексом України, а також відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. / з подальшими змінами та доповненнями/ « Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені ст.233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

При викладених обставинах, відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.209,307,308 ЦПК України,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 21 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді