Головуючий суду 1 інстанції - Селинний М.С.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 435/7815/13-ц

Провадження № 22ц/782/814/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів Медведєвої Л.П., Пащенко Л.В.

при секретарі Арутюнян Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 30 січня 2014 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2013 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом та, посилаючись на правові підстави своїх вимог, просив стягнути з відповідача Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (далі - ЛМКП «ТКЕ») на його користь грошову компенсацію моральної шкоди в розмірі 660 672 грн., а також визнати неправомірними дії посадових осіб ЛМКП «ТКЕ» щодо нарахування заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, які фактично не надавались. Вважає, що вказаними діями відповідач порушує його конституційні права.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати це рішення як ухвалене при неповному та неправильному встановленні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з висновками суду, що не відповідають обставинам справи. Новим рішенням просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно з законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення, на думку колегії суддів, вказаним вимогам відповідає.

Судом у справі правильно встановлено наступні фактичні обставини, що не оспорюються сторонами.

Позивач мешкає в квартирі АДРЕСА_1, що належить йому на праві приватної власності.

Послуги з теплопостачання до вказаного будинку здійснює ЛМКП «Теплокомуненерго».

Відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог, суд керувався положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1, п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 11, ч. 1 ст. 33 ЦПК України, роз'ясненнями наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», та виходив з того, що позов пред'явлено не до належного відповідача в частині відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо нарахування заборгованості оплати послуг з централізованого опалення неправомірними, за висновками суду у оскаржуваному рішенні, не відповідають способам захисту цивільних прав, передбаченим законом у разі їх порушення, оспорювання чи невизнання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду у оскаржуваному рішенні, оскільки вони відповідають встановленим фактичним обставинам та нормам матеріального права.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ним у справі надано документальні докази ненадання йому якісних послуг з централізованого опалення, відсутності гарячого водопостачання та втрати з цієї причини здоров'я, а також щодо незаконного нарахування заборгованості за ненадану послугу, проте суд, на його думку, дав неправильну оцінку встановленим фактичним обставинам, наведеним ним (апелянтом) у позовній заяві, мотивам його звернення до суду та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача, вважаючи, що ЛМКП «ТКЕ» не є виконавцем послуг, а лише їх виробником.

Такі доводи апелянта є необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно виходив з необхідності встановлення відносин, що виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між відповідачем, як виробником послуг, позивачем ОСОБА_2, як споживачем, та виконавцями послуг - балансоутримувачами будинку.

Суд з посиланням на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», обґрунтував що відповідач ЛМКП «ТКЕ» є виробником послуг з централізованого опалення, який забезпечує подачу теплоносія лише до будинку. Що ж до розподілу теплоносія у квартири споживачів, то це є обов'язком житлово-комунальної організації, яка є балансоутримувачем будинку.

Відповідно до термінів у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Наказ Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. №76, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Як встановлено п. 7 ч. 2 с. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов'язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Із системного аналізу позовних вимог, звернень позивача до балансоутримувачів, ЛМКП «ТКЕ», до державних органів та органів місцевого самоврядування та наданих йому відповідей вбачається, що спірні питання відносяться більшою частиною до відома житлових організацій, що були у різний час балансоутримувачами будинку, в якому мешкає позивач та стосуються необхідності капітального ремонту системи гарячого водопостачання, невідповідності стояків теплоносія з підвалу проекту за перерізом труби, зашлакованості стояків теплоносія, незадовільного стану плит перекриття та покрівлі над квартирою позивача, з чим пов'язується недотримання температурного режиму в квартирі позивача.

Отже, заявляючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та пов'язуючи заподіяну шкоду його здоров'ю через неякісні послуги теплопостачання здебільшого з недоліками внутрішньо будинкової системи теплоносія, позивач звернувся не до належного відповідача. Він мав би звернутися з позовом до виконавця послуг - житлово-комунальної організації, яка є балансоутримувачем будинку, або ж до виконавця послуг та їх виробника одночасно, якщо позивач вважає, що і до будинку виробником ЛМКП «ТКЕ» послуги надаються неналежної якості.

Відповідно до ст. 33 ЦПК суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Отже, за змістом вказаної норми залучення належного відповідача цілком розраховане лише на ініціативу позивача. Якщо відсутня така ініціатива, суд не має права залучати іншого відповідача ані замість неналежного відповідача, ані як співвідповідача. Якщо відповідач дійсно неналежний, що буде доведено в ході розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні позову.

У матеріалах справи відсутні будь-які клопотання з боку позивача ОСОБА_2 про залучення до участі у справі в якості відповідача балансоутримувача будинку, отже висновки суду в цій частині відповідають вимогам закону.

За таких обставин колегія суддів не обговорює інших доводів апеляційної скарги, зокрема, щодо доведеності вимог позивача. Ці доводи можуть бути предметом розгляду судом у разі звернення позивача до належного відповідача чи відповідачів.

Що стосується вимог позивача про визнання дій неправомірними, слід виходити з наступного.

Оспорювання неправомірності дій відповідача щодо нарахування заборгованості за послуги з централізованого опалення є можливим при розгляді позову про їх стягнення, а у даній справі відповідачем ЛМКП «ТКЕ» таких вимог не заявлено.

Крім того, як зазначає апелянт, ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганську від 12.07.2013 р. у справі за позовом ЛМКП «Теплокомуненерго» до нього про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, позовні вимоги за заявою ЛМКП «Теплокомуненерго» були залишені без розгляду.

Отже, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні про відсутність підстав для судового захисту права позивача в цій частині, оскільки відсутні підстави вважати, що діями відповідача з нарахування заборгованості було порушено право позивача.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено правовідносини, що склались між сторонами, правові норми, якими вони регулюються, оскаржуване рішення суду відповідає вимогам закону, порушень матеріального та процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, доводами апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовано, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: