Справа № 738/2448/13-ц Провадження № 22-ц/795/762/2014 Головуючий у I інстанції -Сова Т. Г. Доповідач - Онищенко О. І.
Категорія -цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2014 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОнищенко О.І.,
суддів:Страшного М.М., Скрипки А.А.,
при секретарі:Руденко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2014 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_5 до фізичної особи підприємця ОСОБА_7 про розірвання договору, -
в с т а н о в и в:
В листопаді 2013 року позивач звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_7 про розірвання договору.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Розірвано договір укладений 28.07.2013 року між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_7 Вирішено питання про стягнення судового збору.
У лютому 2014 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_7 про розірвання договору, мотивуючи свої вимоги тим, що судом не вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2014 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що в рішенні Менського районного суду Чернігівської області від 13 січня 2014 року судом не вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в ухваленні додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, оскільки вимоги про відшкодування коштів, які були витрачені на адвоката не були проголошені в суді та не містилися в позовній заяві, крім того ухвала щодо залучення представника не проголошувалась.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки він не відповідає матеріалам справи та нормам процесуального законодавства України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать витати на правову допомогу.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до роз'яснень наданих в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 „Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у тому разі, коли питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд, що його ухвалив, вирішує це питання відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухваленням додаткового рішення. У зв'язку з цим питання про судові витрати не можуть вирішуватися іншим судом або шляхом пред'явлення позову в іншій справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем документально підтверджені витрати на правову допомогу, а саме надано оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру (а.с.29) та договір про надання юридичних послуг з калькуляцією вартості правової допомоги в розмірі 2 000,00 грн. (а.с.30-31), з якої вбачається, що вказана сума обчислена в розмірах, встановлених приписами Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2007 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», з детальним розрахунком граничного розміру компенсації ( 1 147 грн. - мінімальна заробітна плата з 01.01.2013 року по 30.11.2013 року x 40% = 458,80 грн.), та відповідно, визначенням розміру компенсації з урахуванням витраченого робочого часу (годин). Вказаний розрахунок узгоджується також з приписами Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який набрав чинності з 01 січня 2012 року.
Вказані документи долучені до матеріалів справи до проголошення судового рішення.
Таким чином, висновок суду про те, що вимога про стягнення коштів на правову допомогу не була проголошена в суді та не містилася в позовній заяві, не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути прийнята до уваги, оскільки стягнення коштів на правову допомогу не є позовною вимогою, а його вирішення проводиться у відповідності до ст.88 ЦПК України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з передачею питання до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.3, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, задовольнити.
Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2014 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:Судді: