Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 квітня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кожух О.А., при секретарі Свіді Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 лютого 2014 року по справі за позовом ДП «Житловий комплекс №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2013 року ДП «Житловий комплекс №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» (правонаступник ДП «Житловий комплекс №2» ЗАТ «Житлово-побутове підприємство», далі - товариство) звернулося в суд з даним позовом посилаючись на те, що 30.07.2008 року між ОСОБА_3 та товариством був укладений договір найму житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1.
Також 30.07.2008 року між ОСОБА_3 та товариством було укладено угоду про реструктуризацію боргу за попереднє проживання в гуртожитку в розмірі 25478 грн. Згідно умов даної угоди відповідач визнав борг перед товариством та зобов'язався погашати заборгованість протягом 5 років (60 місяців) щомісячними платежами в розмірі по 424,63 грн.
Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував і станом на 01.11.2013 року у нього перед товариством виникла заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 37975,92 грн.
В подальшому позивач зменшив позовні вимоги на суму заборгованості в розмірі 3060 грн., яку ОСОБА_3 визнав, уклавши 06.07.2013 року з Ужгородським міським РЕМ угоду на погашення заборгованості за спожиту електричну енергію.
Посилаючись на дані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 34915,92 грн. та судові витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 лютого 2014 року позов товариства задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ДП «Житловий комплекс №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» 34915,92 грн. та судовий збір в розмірі 349,16 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову товариства.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Заслухавши представника відповідача та представників позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позов товариства складається з двох вимог: стягнення поточної заборгованості по житлово-комунальним послугам та стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам, яка існувала на момент укладення договору про реструктуризацію боргу.
Оскільки дані вимоги є самостійними їх слід розглянути окремо одну від одної.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.07.2008 року між відповідачем та товариством був укладений договір найму житлового приміщення - кімнати АДРЕСА_1 (далі - договір найму).
Згідно п. 15, 1.6 договору найму сторони домовились, що оплата за користування житлом та комунально-побутових послуг на утримання житла встановлюється наймодавцем у відповідності до діючих розцінок, тарифів та кошториса витрат.
Відповідно п. 2.2.3 договору найму наймач зобов'язався своєчасно оплачувати витрати наймодавця за надані житлово-комунальні послуги не пізніше 10 числа послідуючого місяця.
Також встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував і за період з 30.07.2008 року по 01.07.2013 року у нього перед товариством виникла заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг в розмірі 12082,74грн.
Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно ч. 3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Тому висновок суду першої інстанції про доведеність позову про стягнення поточної заборгованості є правильним.
Суд вирішуючи дану вимогу вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.
Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.
Зокрема, колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності по вимозі про стягнення поточного боргу по оплаті за житлово-комунальні послуги, оскільки такий строк переривався.
Згідно ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_3 частково здійснював оплату за житлово-комунальні послуги надані із серпня 2008 року до моменту пред'явлення позову, що свідчить про визнання ним свого боргу перед товариством та переривання перебігу позовної давності.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугах, яка існувала на момент укладення договору про реструктуризацію боргу слід зазначити наступне.
Встановлено, що 30.07.2008 року між відповідачем та товариством було укладено угоду про реструктуризацію боргу в розмірі 25478 грн. по оплаті за проживання в гуртожитку, згідно умов якої відповідач визнав борг перед товариством та зобов'язався погашати заборгованість протягом 5 років (60 місяців) щомісячними платежами в розмірі 424,63 грн.
Одним із різновидів домовленості сторін, як підставою припинення зобов'язання є новація зобов'язання - заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ч. 2 ст. 604 ЦК України).
Внаслідок укладення угоди про погашення боргу від 30.07.2008 року в ОСОБА_3 виникло нове зобов'язання - погашення боргу щомісячними платежами в розмірі 424,63 грн. протягом 60 місяців.
Таким чином поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Оскільки право кредитора (як сторони зобов'язання) вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, ОСОБА_3 не виконував щомісячні зобов'язання з погашення боргу (по 424,63 грн.) за договором від 30.07.2008 року, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість.
У свою чергу товариство звернулося до суду з позовом лише 12.11.2013 року.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В суді першої інстанції відповідач в письмовому запереченні на позов заявляв клопотання про застосування позовної давності (а.с. 37).
Позивач не надав суду доказів про зупинення чи переривання перебігу позовної давності.
За наявності підстав для застосування позовної давності з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про реструктуризацію боргу в межах трьохрічного строку за період із 12.11.2010 року (три роки до звернення в суд) по 30.07.2013 року (строк дії договору).
Дана заборгованість становить 13834,58 грн. (32 місяці * 424,63 грн. = 13588,16 грн.; 18 днів * 13,69 (середньоденний борг) = 246,42 грн.).
Отже загальна заборгованість відповідача перед товариством становить 25917,32 грн. ( 13834,58 + 12082,74 = 25917,32 грн.).
Суд першої інстанції на дані обставини та вимоги закону уваги не звернув. Тому рішення суду відповідно до вимог п. 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні з викладом резолютивної частини рішення в новій редакції.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 лютого 2014 року змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
Позов ДП «Житловий комплекс №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ДП «Житловий комплекс №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги станом на 1 листопада 2013 року в розмірі 25917 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 32 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ДП «Житловий комплекс №2» ПрАТ «Житлово-побутове підприємство» 259,17 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: