Головуючий суду 1 інстанції - Осіпенко Л.М.

Доповідач - Медведєва Л.П.

Справа № 2-709/10

Провадження № 22ц/782/19/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого - судді Медведєвої Л.П.

Суддів - Соловей Р.С., Пащенко Л.В.

при секретарі - Арутюнян Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки з спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 27 січня 2011 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2008 року ОСОБА_5 подано до суду вказаний позов.

У викладенні обставин,якими позивач обгрунтовувала свої позовні вимоги,вона зазначила, що на підставі договору дарування від 25 жовтня 2003 року, реєстровий номер 1496. посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_6, вона є власницею 6/16 ідальних часток домоволодіння із відповідною часткою господарчих та побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 Вказане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 651 кв.м, остаточна площа якої, як визначено вишевказаним договором , буде встановлена після одержання державного акту про право власності на землю. Відповідачі є співвласниками названого майна із частками: ОСОБА_2 - 3/16 частки, ОСОБА_3 - 5/16 часток, ОСОБА_4 - 1/8 частки. Між нею та відповідачами склався певний порядок володіння та користування спільним майном, відповідно до якого вона володіє та користується кухнею площею 13.10 кв.м, житловою площею 16.30 кв.м, житловою площею 7.90 кв.м, господарчим приміщенням площею 6.80 кв.м в житловому будинку літера А-1. Спільними господарчими та побутовими будівлями та спорудами вона не користується взагалі. Рештою домоволодіння користуються відповідачі.Як власник, вона має намір використовувати належну їй частку у спірному майні для свого постійного проживання у майбутньому?у зв`язку з чим вона звернулася до відповідачів для вирішення питання про виділ їй в натурі належної частки та визначення порядку користування земельною ділянкою, однак вирішити ці питання у позасудовому порядку вони не змогли і таким чином відповідачі перешкоджають їй здійснення її права власниці в повному обсязі. Позивач просила виділити їй в натурі частку із майна, що є у спільній частковій власності із відповідачами, а саме - 6/16 часток домоволодіння із відповідною часткою господарчих та побутових будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, визначити порядок користування земельною ділянкою площею 0,0651 га, на якій розташоване домоволодіння із відповідною часткою господарчих та побутових будівель і споруд.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 27 січня 2011 року позов задоволено частково, внаслідок чого ухвалено припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на об`єкт нерухомості - домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1,виділено у натурі ОСОБА_5 6/16 часток домоволодіння, визнавши за нею право приватної власності на приміщення з житлового будинку літ А-1: кухню 1-1 площею 13.1 кв.м., житлові кімнати 1-4 та 1-5 площею 7.9 кв.м. та 16.3 кв.м., а також господарське примішення 1-6 площею 6.8 кв.м.,виділено у конкретне користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 278 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до додатку №3 до висновку експертизи №1370/23 від 16.09.2010 р..

Звернувшись з апеляційною скаргою, відповідач ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_7, посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та ставить питання про зміну рішення: залишити без змін рішення в частині задоволення позовних вимог про виділ частки з спільної часткової власності, в іншій частині рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою відмовити за необгрунтованістю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, про час та місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріли справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів встановила наступне.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Так,судом встановлено, що на підставі договору дарування від 25.10.2003 р., посвідченому приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий номер 1496, 6/16 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, належать ОСОБА_5.

Згідно довідки МКП БТІ від 07.11.2003 р. 3/16 часток вказаного домоволодіння належить ОСОБА_2, 5/16 часток - ОСОБА_3, 1/8 частина - ОСОБА_4.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №1370/23 по розділу домоволодіння АДРЕСА_1, складеного 16.09.2010 р., розділ в натурі будівель вищевказаного домоволодіння технічно можливий без порушення вимог будівничих норм та правил, які пред`являються до житлових будинків та індивідуальних забудовників України, а саме: можливо виділити ОСОБА_5 з житлового будинку літ А-1: кухню 1-1 площею 13.1 кв.м., житлові кімнати 1-4 та 1-5 площею 7.9 кв.м. та 16.3 кв.м, а також господарське приміщення 1-6 площею 6.8 кв.м. - у відповідності до плану будинку?що є додатком до висновку експертизи, а також можливо визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване дане домоволодіння відповідно до часток кожного з співвласників та можливо виділити в користування позивача земельну ділянку площею 278 кв.м. / жовтий колір на плані земельної ділянки додатку №3 до висновку експертизи/.

Спір судом вирішено на підставі ст.ст.16,317,319,361,364,367,377 ЦК України?при ухваленні рішення суд керувався ст.ст.174,212-215 ЦПК України.

За наслідками розгляду апеляційної скарги,колегія суддів визнала, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині позовних вимог про виділ частки з спільної часткової власності, в частині позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, судом допущено невідповідність висновків обставинам справи порушено норми матеріального права, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст.92 ч.1 Земельного Кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 95 Земельного Кодексу України, 1. землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. 2. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Пленум Верховного Суду України у п.21 постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що, виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі й тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд у випадках, коли жилий будинок було поділено в натурі, бере відповідно до ст. 88 ЗК України до уваги цю угоду при вирішенні спорів між ними. Якщо до вирішення судом спору земельна ділянка перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у будинку на час виникнення спільної часткової власності. Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, оскаржуваним рішенням позивачу було виділено у конкретне користування земельну ділянку площею 278 кв.м.,і відповаідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи суд позбавив відповідачів у справі належного їм права користування ? часткою земельної ділянки загального користування площею 27 кв.м..

Як вбачається з матеріалоів справи, фактична площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до плану земельної ділянки, який є невід`ємною чпстиною технічного паспорту від 15.09.1980 р. / а.с.35-42/ на вказаний житловий будинок, а також технічного паспорту від 13.08.2008 р. / а.с.8-14/, наданого позивачем, становить 651 кв.м..

Дані інструментальної зйомки?які наведені у висновку судової будівельно-технічної експертизи №1370/223, щодо загальної площі земельної ділянки домоволодіння, по фактичному користуванню - 752 кв.м., не відповідають дійсності, оскільки доказів про те, що з моменту видачі позивачу технічного паспорту з 13.08.2008 року відбулись зміни площі земельної ділянки.

Вказане свідчить про те, що ідеальна частка позивача в праві користування земельною ділянкою, встановлена висновком експертизи з розрахунку від загальної площі земельної ділянки 752*6/16 дорівнює 282 кв.м. визначена невірно та є більшою за фактичну ідеальну частку позивача в праві користування земельною ділянкою - 244 кв.м. / 651 кв.м.*6/16 /.

Таким чином, під час поділу земельної ділянки в натурі пріоритетним є право власності, а відтак значне збільшення площі земельної ділянки, яка виділена одному з співвласників, є істотним порушенням права власності іншого співвласника.

При викладених обставинах, апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду має бути змінено.

Керуючись ст.ст.209,307,309 ЦПК України,

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 27 січня 2011 року - змінити.

Абзац перший резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виділ частки з спільної часткової власності та визначення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити частково.

Абзац четвертий резолютивної частини викласти в наступній редакції:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вишого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді