ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 5028/9/153б/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Коробенка Г.П., Куровського С.В. - доповідача,

за участю представників:

ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Лисенко Г. О. (дов. від 27.05.2013),

Сидорова В.І. - Костирко Ю.І. (дов. від 06.12.2013),

ліквідатора Фесенка Є.М., арбітражного керуючого Рязанової С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський

Акціонерний Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014

та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013

у справі № 5028/9/153б/2011 господарського суду Чернігівської області

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м. Ніжині та

Ніжинському районі

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинські

лабораторії скануючих пристроїв"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013 (суддя Івченко С.М.) визнано поточні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі ПАТ "ВіЕйБі Банк") у сумі 730731,07 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення, у задоволенні скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" на дії ліквідатора арбітражного керуючого Рязанової С.М. відмовлено, припинено повноваження арбітражного керуючого Рязанової С.М. як ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинські лабораторії скануючих пристроїв" (далі ТОВ "НЛСП"), ліквідатором останнього призначено арбітражного керуючого Фесенка Євгенія Миколайовича.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий, Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013 скасовано в частині визнання поточних грошових вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у сумі 730731,07 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення, із прийняттям у цій частині нового рішення. Визнано поточні грошові вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у сумі 182140,77 грн. з віднесенням до 6 черги задоволення.

В касаційній скарзі ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013 в частині відмови у задоволенні скарги Банку на дії ліквідатора Рязанової С.М., задоволення заяви ліквідатора Рязанової С.М. про припинення її повноважень за власним бажанням, призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Фесенко Є.М. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 в частині скасування ухвали господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013 про визнання поточних вимог банку у сумі 730731,07 грн. В цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу банку на дії ліквідатора Рязанової С.М. в результаті чого відсторонити її від виконання обов'язків ліквідатора банкрута, призначити ліквідатором по даній справі арбітражного керуючого Мегерю А.В., визнати поточні вимоги банку до боржника у сумі 730730,07 грн. з віднесення їх до 6 черги задоволення.

В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального і матеріального права, а саме ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 41, 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 09.06.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "НЛСП". Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 12.06.2012 затверджено реєстр кредиторів боржника з включенням, зокрема, вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" за простроченим виконанням зобов'язання по кредитному договору № 1 від 14.02.2007, укладеному між АТ "ВАБанк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк") та ТОВ "НЛСП" (далі - кредитний договір) станом на 08.06.2011 (тобто до порушення провадження у даній справі), у сумах: 125 грн. судових витрат по справі про банкрутство - 1 черга задоволення, 724469,71 грн. - заборгованості за кредитом, 1967523,32 грн. - заборгованості за процентами, 1945501,72 грн. - заборгованості за інфляційними витратами, трьома відсотками річних - 4 черга задоволення, та у сумі 83024,66 грн. пені - 6 черга задоволення.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 ТОВ "НЛСП" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідне оголошення було опубліковано в газеті "Голос України" від 26.06.2013 № 117.

30.10.2013 (згідно відбитку поштового штемпеля на конверті) ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулось до господарського суду Чернігівської області із заявою про поточні грошові вимоги до ТОВ "НЛСП" у сумі 730731,07 грн., обґрунтовані донарахованими за період з 09.06.2011 до 18.06.2013 (тобто за період з моменту порушення провадження у даній справі до моменту визнання боржника банкрутом) процентам за кредитним договором, інфляційними збитками та трьома відсотками річних. Зокрема, вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", становили: 416552,04 грн. - боргу по нарахованим процентам, 118799,06 грн. - інфляційних збитків, 195379,97 грн. - три відсотка річних.

Зважаючи на підтвердження поточних вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" належними доказами, суд першої інстанції визнав такі з віднесенням їх до 6 черги задоволення.

Апеляційний господарський суд, відповідно до ст.ст. 99 - 101 ГПК України, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції в частині вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк", враховуючи умови кредитного договору, дійшов до висновку про обґрунтованість вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо сплати процентів за кредитним договором в період з 09.06.2011 по 10.02.2012, які згідно наявного у справі (а.с. 57 т.10) та окремо розрахованого судом (за період з 01.02.2012 по 09.02.2012) розрахунку становлять 182140,77 грн., оскільки такі вимоги за своєю правовою природою, пов'язані з обов'язком здійснення плати за користування кредитом у розмірі, визначеним умовами кредитного договору, та у період лише до 10.02.2012 - останній день користування кредитом, зазначений у п. 1.1.2 кредитного договору.

При цьому апеляційний господарський суд вказав, що вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", які ґрунтуються на зобов'язанні ТОВ "НЛСП" щодо сплати інфляційної складової боргу в сумі 118799,06 грн. та трьох відсотків річних від суми фактично неповернутих грошових коштів по кредитному договору в сумі 195379,97 грн., які виникли в період з 09.06.2011 по 18.06.2013, не можуть бути визнані поточними кредиторськими вимогами, оскільки відповідно до положень ст. 12 Закону (у редакції, яка була чинною на момент порушення провадження у даній справі) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк", які ґрунтуються на зобов'язанні ТОВ "НЛСП" щодо сплати інфляційної складової боргу в сумі 118799,06 грн. та трьох відсотків річних 195379,97 грн. від суми фактично неповернутих грошових коштів по кредитному договору, які виникли в період з 09.06.2011 по 18.06.2013, не можуть бути визнані поточними кредиторськими вимогами, оскільки виникли в протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинною на момент порушення провадження у даній справі) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Положеннями ч. 3 ст. 19 Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинної редакції Закону) також передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України в повній мірі не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції в частині визнання вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" до ТОВ "НЛСП" щодо сплати процентів за кредитним договором лише сумі 182140,77 грн., оскільки сторонами кредитного договору було досягнуто домовленості, що проценти виплачуються до 10.02.2012, а не дня фактичного повернення кредиту,

Як встановлено судами, кредиторські вимоги банку ґрунтуються на зобов'язаннях боржника за кредитним договором № 1 від 14.02.2007.

Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець (ПАТ "ВіЕйБі Банк") надає позивальникові (ТОВ "НЛСП") у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) у формі невідновлювальної кредитної лінії із терміном користування, що збігає 10.02.2012 (п. 1.1.2).

Згідно з п. 2.3 кредитного договору сторони визначились, що повернення кредиту буде здійснюватись у безготівковій формі на відповідний відкритий позичковий рахунок 10.02.2012.

Моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитодавця: суми кредиту, процентів, комісій та можливих штрафних санкцій, визначених договором (п. 2.6).

Згідно з п. 2.7 кредитного договору проценти за користування кредитом сплачуються наступним чином: проценти нараховуються на фактичну заборгованість за кредитом, із розрахунку рік та місяць - рівній календарній кількості днів (п. 2.7.1); нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у гривнях щомісячно за поточний календарний місяць (п. 2.7.2): фактично розраховані проценти за поточний календарний місяць позичальник перераховує на відкритий йому рахунок щомісячно, не пізніше " 30" числа поточного місяця, починаючи з " 27" лютого 2007 року (п. 2.7.4).

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ст.ст. 1048, 1049, 1050 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

П.3.3.3 кредитного договору також визначено, що позичальник зобов'язаний забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п. 1.1.2, 2.3 цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій.

Згідно з п.4.5 договору, у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3 цього договору протягом 15 банківських днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного банківського дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.

П.7.5 кредитного договору передбачено, що у разі настання обставин, визначених п. 2.9.3, 3.2.4, 4.5, 5.2 цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився і, відповідно, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час користування кредитом, комісії, штрафні санкції у розмірах та на умовах, що визначені цим договором.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, правомірно встановивши факт порушення боржником господарського зобов'язання, не врахували приписи ст.ст. 1048 ч.1,1054 ЦК України, оскільки відсотки за користування кредитом підлягають стягненню за весь час користування кредитом до моменту їх повернення. При цьому, вірно зазначили, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються індекс інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми.

Викладене свідчить про те, що судами при розгляді справи не були достатньо враховані вищенаведені вимоги законодавства та умови кредитного договору, а тому прийняті у справі ухвала та постанова судів попередніх інстанцій в частині поточних вимог ПАТ "ВіЕйБі Банк" не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України.

Допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції в силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України).

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в зазначеній частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно перевірити розрахунок в частині поточних вимог банку, врахувавши вимоги ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також період, за який нараховуються відсотки за користування кредитом згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України та умовами кредитного договору.

Щодо скарги ПАТ "ВіЕйБі Банк" на дії ліквідатора Рязанової С.М., припинення її повноважень як ліквідатора боржника та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Фесенка Є.М. колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали та постанови судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині відсутні, оскільки належних та допустимих доказів невиконання або неналежного виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків ліквідатора заявником не надано.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять достатньо доказів вчинення передбачених процесуальним законодавством дій та дотримання ліквідатором вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та іншого законодавства, що регулює питання його діяльності при виконанні повноважень.

Заперечення заявника щодо призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Фесенка Є.М. колегією суддів відхиляються. Обираючи з арбітражних керуючих, які подали відповідні заяви, суди проаналізувавши дані про їх діяльність, інформацію щодо спеціалізації арбітражних керуючих, апеляційних округів, де вони зареєстровані, призначили ліквідатором боржника арбітражного керуючого Фесенко Є.М., зазначивши, що останній має досвід роботи не тільки арбітражним керуючим, а й на керівних посадах Державній госпрозрахунковій установі "Агентство з питань банкрутства", має офіс у м. Чернігові, що сприятиме більш оперативному здійсненню діяльності ліквідатора зважаючи на знаходження в одній області, володіє достатнім досвідом та кваліфікацією. В той час як Мегеря А.В. вже призначений арбітражним керуючим судами кількох областей, які територіально розташовані віддалено від банкрута по даній справі, а Карлова І.В. взагалі має спеціалізацію з банкрутства фізичних осіб - підприємців та фермерських господарств.

Тому, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в цій частині прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Під час нового розгляду суду першої інстанції належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи в частині поточних вимог банку, про що було зазначено вище, та в залежності від встановленого і вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013 по справі №5028/9/153б/2011 в частині поточних вимог Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у сумі 730731,07 грн. скасувати.

Справу № 5028/9/153б/2011 в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2013 по справі №5028/9/153б/2011 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.