Справа № 22-ас/1431 Головуючий у першій інстанції Ольшевська Н.В.
Категорія 31 Доповідач Косигіна Л.М.
ПОСТАНОВА
Іменем України
01 червня 2006 р. апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Косигіної Л.М.
суддів Жигановської О.С., Микитюк О.Ю.
при секретарі Нечипоренко І.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення м. Коростень, УПФ України в м. Коростені про стягнення невиплачених за апеляційною скаргою управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені на постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2006 року, -
встановив :
В січні 2006 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідачів недоплачені кошти, виплата яких передбачена ст.ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", всього в сумі 19362 грн. 40 коп. В обґрунтування позову зазначила що є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Всупереч вимогам Закону, який пов'язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати у вказаний період вона отримувала в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, з чим не згодна.
Постановою Коростенського міськрайонного суду від 10 березня 2006 року позов задоволений. Стягнуто на користь позивачки:
- з управління праці та соціального захисту населення м. Коростень 3230
грн. 40 коп. допомоги в зв"зку з обмеженим споживанням продуктів харчування
місцевого виробництва;
- з управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені 16152 грн.
доплати за роботу на території радіоактивного забруднення.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в м. Коростені просить скасувати постанову суду в частині проведення стягнень з Фонду та справу направити на новий розгляд. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Розмір виплат, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що відповідає вимогам ст.ст. 62,67 даного Закону.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції проігнорував вимоги ст. 2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" від 13 грудня 2001 р., згідно якої до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює перегляд цих норм,
виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на поточний рік. Отже, в межах існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомоги, в т.ч. тих, що є предметом позову, у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Оскільки судом порушені норми матеріального права і це призвело до неправильного вирішення справи, постанову належить скасувати в повному обсязі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України і ухвалити нову постанову про відмову в позові за безпідставністю вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, апеляційний суд, -
постановив :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в м. Коростені задовольнити частково.
Скасувати постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2006 року і ухвалити нову постанову.
Відмовити за безпідставністю заявлених вимог в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення м. Коростень, УПФ України в м. Коростені про стягнення невиплачених коштів.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуюча Судді