Справа № 161/14646/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С.
Провадження № 22-ц/773/636/14 Категорія: 53 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 квітня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - Лівандовської-Кочури Т.В.
суддів - Антонюк К.І., Овсієнка А.А.
при секретарі - Кирилюку О.О.
з участю:
представника відповідача Трошкіна С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ТОВ) «Ресурс-СВ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої додаткової заробітної плати у вигляді премії, за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі Приватного підприємства (далі по тексту ПП) «Безпека-Центр» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному об'ємі.
Постановлено стягнути з ТОВ «Ресурс-СВ» на користь ОСОБА_2 заборгованість по додатковій заробітній платі в розмірі 65000 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
Не погоджуючись із вищеназваним рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, ПП «Безпека-Центр» подало апеляційну скаргу, у якій із-за неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, вважає оскаржуване рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з таких мотивів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в повному об'ємі, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням позачергових зборів учасників товариства від 02 квітня 2013 року, яке оформлене протоколом № 5/13 нагороджено ОСОБА_2, як виконуючого обов'язки директора за якісно проведено роботу в якості додаткової заробітної плати грошовою премією в розмірі 65000 грн., яка була нарахована, однак не виплачена останньому, у зв'язку із відсутністю коштів у товариства.
Зазначені висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених обставинах справи, узгоджуються із нормами матеріального та процесуального права, а тому з ними погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
Ч. 1 ст. 98 ЦК України визначено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі із тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» (далі Закон) встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Ст. 2 Закону зазначає, що основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Премія - додаткова форма грошової винагороди, мета якої стимулювання якісного виконання працівниками покладених на них трудових обов'язків і слугує як засіб заохочення та встановлення якої є правом, а не обов'язком власника.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 наказом № 1-ОС від 03 січня 2013 року призначений тимчасово виконуючим обов'язки директора ТОВ «Ресурс-СВ» (а.с.4).
Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Ресурс-СВ» від 02 квітня 2013 року, оформленого Протоколом № 5/13 ухвалено нагородити позивача ОСОБА_2 за якісно проведену роботу в якості додаткової заробітної плати грошовою премією в розмірі 65000 грн., негайно нарахувати та виплатити зазначену суму (а.с.7 зворот).
Відповідно до розрахунково-платіжної відомості № НЗНП-000004 за квітень 2013 року зазначені кошти були нараховані, однак ОСОБА_2 не виплачені (а.с.8).
Також встановлено, що наказом № 5-ОС від 05 вересня 2013 року ОСОБА_2 звільнено з посади в.о. директора ТОВ «Ресурс-СВ» з 05 вересня 2013 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (а.с.15).
На час звільнення позивача з роботи, Рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Ресурс-СВ» від 02 квітня 2013 року про преміювання було чинним та ніким не оскаржене, вимог щодо його законності сторони, в тому числі особа, яка подала апеляційну скаргу, не заявляють, тому суд дійшов законного висновку про підставність заявлених позивачем вимог в частині примусового стягнення вказаної суми.
Отже, покликання особи, яка не брала участі у справі на незаконність оскаржуваного рішення через неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, на думку суду, є необґрунтованими, а обставини, на які покликається ПП «Безпека-Центр» у поданій апеляційній скарзі про фіктивність означеного судового спору та його ініціювання з метою уникнення фактичної відповідальності, зокрема, недопущення реального повернення ПП «Безпека-Центр» грошових коштів, присуджених судовим рішенням, що призвело до порушення його прав та законних інтересів є недоведеними та не підтверджені належними і допустимими доказами по справі, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона поклилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі Приватного підприємства «Безпека-Центр» відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 вересня 2013 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді