Справа № 127/2-4438/09 Провадження № 22-ц/772/953/2014Головуючий в суді першої інстанції:Бойко В.М.

Категорія: 57Доповідач: Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоВавшка В.С.,

суддів:Камзалова В.В., Колоса С.С.,

при секретаріПантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби (далі - ВДВС) Головного управління юстиції у Вінницькій області на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2014 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк (далі-ПАТ АБ) «Укргазбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и л а :

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2014 року у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у вказаній справі - відмовлено.

У апеляційній скарзі ВДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про встановлення способу і порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію квартири АДРЕСА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 грудня 2009 року, залишеним без змін рішенням апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2010 року, у справі за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» частину кредиту, що залишилась до погашення у сумі 124 038 доларів США, прострочений кредит у сумі 3199 доларів 04 центи, проценти за користування кредитом у сумі 9515 доларів США 99 центів, пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 5241 грн.74 коп. та понесені судові витрати.

23 квітня 2010 року по виконанню вказаного рішення Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист.

Постановою державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції від 12 травня 2010 року відкрито провадження щодо виконання виконавчого листа № 2-4438/09, виданого 23 квітня 2010 року. В наданий для добровільного виконання строк до 18 травня 2010 року рішення суду боржником не виконано.

В ході примусового виконання рішення суду від 07 грудня 2009 року, державним виконавцем 20.09.2010 року було складено акт опису і арешту нерухомого майна боржника ОСОБА_6, а саме: квартири АДРЕСА_1.

З метою здійснення примусової реалізації арештованого майна та, враховуючи те, що в арештованій квартирі зареєстрована неповнолітня дитина, державний виконавець звернувся до органу опіки і піклування Вінницької міської ради про надання дозволу на реалізацію арештованого майна.

Рішенням Вінницької міської ради №962 від 25.04.2013 року у наданні дозволу на примусову реалізацію майна боржника було відмовлено.

У зв'язку з цим державний виконавець звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання виконавчого листа шляхом надання дозволу на примусову реалізацію квартири.

Відмовляючи у задоволенні заяви ВДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області про встановлення способу і порядку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних доказів, які б свідчили про наявність підстав для зміни способі і порядку виконання рішення суду та відбудеться фактична зміна резолютивної частини рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 грудня 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічні положення, встановлені ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, колегія суддів вважає, що під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому розглядаючи заяву про зміну способу виконання рішення, суд не вправі змінювати зміст рішення або його суть.

Колегією суддів встановлено, що підставою звернення державного виконавця до суду із заявою про зміну поряду і способу рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 грудня 2009 року, яким стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» кредиту у сумі 124 038 доларів США, слугувала відмова органу опіки і піклування у наданні дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна. При цьому державним виконавцем у своїй заяві в якості іншого способу виконання рішення суду зазначено надання судом дозволу на примусову реалізацію арештованого нерухомого майна.

Колегія суддів вважає, що державним виконавцем фактично перед судом ставилось питання не про зміну способу порядку чи способу виконання рішення суду, а висловлено клопотання про отримання від суду дозволу на продовження дій з реалізації арештованого нерухомого майна взамін прийнятого з цього питання негативного рішення органом місцевого самоврядування, який наділений законними повноваженнями на ухвалення таких рішень.

Частиною 4 статті 177 Сімейного кодексу України визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини 10 названої статті Сімейного кодексу України порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Таким чином колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права під час вирішення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, оскільки порядок і спосіб виконання судового рішення, про який просив державний виконавець, не передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» та суперечить вказаним вище законодавчим та нормативним актам держави, за якими право на надання дозволів на розпорядження майном неповнолітньої дитини належить виключно органам опіки і піклування, а не судовим органам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 грудня 2009 року.

За вказаних обставин судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно :