Справа № 254/338/13-ц
Провадження № 2/254/19/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2014 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд міста Донецька у складі:
головуючого судді Заборського В.О.,
при секретарі Перевертайло І.В., Калініній Н.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача адвоката ОСОБА_3,
третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним Договору купівлі - продажу квартири, визнання права власності на спадкове майно за заповітом, витребування майна з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який під час розгляду справи було уточнено, до ОСОБА_2 про встановлення факту володіння (належності) ОСОБА_5 на праві власності 56,95 % квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва № 3274 про право власності на квартиру від 11 березня 1998 року виданого Представництвом фонду держмайна України в м. Донецьку, визнання недійсним Договору купівлі-продажу 57/100 квартири АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 56,95 % квартири АДРЕСА_1 і витребування її з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2. На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 14 грудня 2010 року Будьоннівський районний суд м. Донецька ухвалив рішення, яким визнано право власності на 57/100 частин квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_6, яке зареєстровано в КП «БТІ м. Донецька». 12 лютого 2011 року на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4, ОСОБА_6 продав дану частину квартири ОСОБА_2. В грудні 2012 року позивачка подала апеляційну скаргу на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 14 грудня 2010 року, але своєю відповіддю Будьоннівський районний суд м. Донецька її повідомив, що ОСОБА_6 із вищезазначеним позовом не звертався, і за № 2-5719/10 зареєстрована інша справа. За фактом підробки рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька суду слідчим СВ Будьоннівського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. 56,95 % квартири АДРЕСА_1 належало батькові позивачки ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № 3274 від 11 березня 1998 року виданого Представництвом фонду держмайна України в Донецькій області, однак право власності на дану квартиру ОСОБА_5 в КП БТІ м. Донецька не зареєстрував. Факт володіння ОСОБА_5 часткою спірної квартири підтверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру, випискою з особового рахунку, квитанціями про сплату комунальних платежів. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя він склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 22 жовтня 2002 року, яким все належне йому майно заповів позивачці. В зазначений законом строк позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, але свідоцтво про право на спадщину досі не отримала з приводу вищенаведених обставин.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просила їх задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що факт володіння ОСОБА_5 належною йому часткою квартири АДРЕСА_1 ніким не оспорюється. Позивач ОСОБА_1 просить визнати не дійсним договір купівлі-продажу, між тим вона не є стороною даного договору, що є підставою відмови у даній вимозі. Позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом не можуть бути задоволені, оскільки заповіт на її користь ОСОБА_5 було скасовано наступним заповітом на Євдокімова.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що при укладенні договору купівлі-продажу між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 сторони з'явились особисто, була перевірена їх дієздатність. В якості правовстановлюючого документа на частку квартири ОСОБА_6 було надано рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька, яке не викликало у неї будь-яких сумнівів, та витяг з КП «БТІ м. Донецька» про реєстрацію за ним права власності на дану частку квартири, внаслідок чого нею був посвідчений договір купівлі-продажу.
Третя особа КП «БТІ м. Донецька» про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, до суду надала заяву про розгляд справи у відсутності її представника.
Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, 56,95 % квартири АДРЕСА_1 на праві приватної власності належало ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № 3274 від 11 березня 1998 року, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області 17 травня 2010 року здійснено відповідний актовий запис за № 499.
З Договору купівлі-продажу від 12 лютого 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 162, вбачається, що ОСОБА_6 продав ОСОБА_2 кімнату площею 17,2 кв.м, що складає 57/100 частин квартири АДРЕСА_1, яка належала йому, як зазначено в договору купівлі-продажу, на підставі рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 14 грудня 2010 року, справа № 2-5719/10, зареєстрованого в КП БТІ м. Донецька.
Згідно відповіді КП БТІ м. Донецька від 14 листопада 2012 року за № 235623 право власності на 57/100 квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4.
Листом Будьоннівського районного суду м. Донецька від 06 грудня 2012 року за № 01/10 на ім'я ОСОБА_1 повернута її апеляційна скарга від 04 грудня 2012 року на рішення суду від 14 грудня 2010 року по справі № 2-5719/10 за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про визнання права власності на житло в порядку спадкування за законом у зв'язку з тим, що при здійсненні перевірки журналу вхідної кореспонденції за 2010 - 2011 роки встановлено, що ОСОБА_6 за вказаний період до суду із вищезазначеним позовом не звертався. За № 2-5719/10 зареєстрована цивільна справ аза позовом ОСОБА_8 до Будьоннівського районного виконавчого комітету м. Донецька про визнання права власності на жилий будинок з надвірними побудовами.
Старшим слідчим СВ Будьоннівського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області Жирковою О.В. 18 квітня 2011 року, за фактом підробки невстановленими особами рішення судді Будьоннівського районного суду м. Донецька № 2-5719/10 від 14 грудня 2010 року про задоволення позову ОСОБА_6 і визнання за ним права власності на кімнату загальною площею 17,2 кв.м, розташовану в двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1, порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту володіння (належності) ОСОБА_5 на праві власності 56,95 % спірної квартири суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Однак позивачем ОСОБА_1 як в позовній заяві так і в судовому засіданні не зазначено, для якої мети їй необхідно встановити факт володіння (належності) ОСОБА_5 частки спірної квартири на праві власності. Крім того, суду позивачкою надані Свідоцтво про право власності на квартиру № 3274 від 11 березня 1998 року, виданого Представництвом фонду державного майна України в м. Донецьку, згідно якого ОСОБА_5 належить на праві приватної власності 56,95 % квартири АДРЕСА_1, технічний паспорт на дану квартиру на власника ОСОБА_5, довідку КП «КК Будьоннівського району у м. Донецьку» про реєстрацію ОСОБА_5 в спірній квартирі, тому суд вважає за необхідне відмовити в цій частині позовних вимог, оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено суду потрібність встановлення даного факту і що від встановлення даного факту залежить виникнення, зміна або припинення її особистих чи майнових прав.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання Договору купівлі-продажу від 12 лютого 2011 року спірної частки квартири недійсним також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторонами даного Договору є: продавець - ОСОБА_6 а покупець - відповідач ОСОБА_2.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, про що 14 березня 2011 року відділом державної реєстрації Будьоннівського РУЮ у м. Донецьку зроблено відповідний актовий запис за № 261.
З Інформаційної довідки зі спадкового реєстру вбачається, що померлий ОСОБА_6 заповіт на випадок своєї смерті не залишав, спадкова справа до майна померлого не відкривалась, тобто у продавця за Договором купівлі-продажу ОСОБА_6 правонаступники, яких суд може притягнути до участі у справі відсутні.
Згідно рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_10, ОСОБА_11 задоволено в повному обсязі, їй визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у якості спадкоємця за законом першої черги, з якою вона звернулась 10 травня 2011 року до Сьомої донецької державної нотаріальної контори.
Тобто позивач ОСОБА_1 виходячи зі змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України, є заінтересованою стороною, тобто права якої вже були порушені на момент звернення до суду (спадкоємці, опікуни, піклувальники, батьки тощо).
Але, як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 22 своєї Постанови № 6 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Тому враховуючи той факт, що ОСОБА_2 придбав спірну частку квартири за Договором купівлі-продажу у ОСОБА_6, який не мав права на її відчуження, оскільки рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 14 грудня 2010 року є підробленим (нікчемним), то позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання Договору купівлі-продажу підлягають відхиленню, але підлягають задоволенню її вимоги про витребування у ОСОБА_2 спірної частки квартири, з чужого незаконного володіння, оскільки він на теперішній час є власником спірної частки квартири.
В задоволенні позовних вимог про визнання права власності за ОСОБА_1 на спадщину за заповітом на 56,95 % квартири АДРЕСА_1 суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачка просить суд визнати за нею право власності на спірну частку квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 за заповітом, посвідченого 22 жовтня 2002 року приватним нотаріусом ОСОБА_4, яким ОСОБА_5 все своє майно заповідав своїй доньці ОСОБА_1
Однак як встановлено судом, заповітом посвідченим 27 січня 2004 року державним нотаріусом Дев'ятої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_12, яким у відповідності до ч.2 ст.1254 ЦК України скасовано попередній заповіт, та спадкодавець ОСОБА_5 все своє майно заповів ОСОБА_11.
Тобто, позивач ОСОБА_1 втратила право на спадкування за заповітом від 22 жовтня 2002 року, однак оскільки спадкоємець ОСОБА_11 спадщину після смерті ОСОБА_5 своєчасно не прийняв, то ОСОБА_1 зверталась до суду про надання їй додаткового строку на прийняття спадщини, її вимоги було задоволено, у зв'язку з чим вона є спадкоємицею першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_5.
Відповідно до гл. 7 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5, вона після набрання рішенням суду про надання додаткового строку своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Згідно частини 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Судом вирішено питання про витребування спадкового майна із чужого незаконного володіння, що є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації, та позивачці нічого не перешкоджає для отримання свідоцтва про спадщину у нотаріальній конторі, де відкрита спадкова справа. Підставою, на якій відмовив позивачці державний нотаріус ОСОБА_13 своєю постановою від 18 жовтня 2013 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, була належність на праві власності спірної частки квартири ОСОБА_2, яка даним рішенням усунута, та спадкове майно витребувано з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2.
Також, як роз'яснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 6 своєї Постанови № 6 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частини визнання за нею права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом підлягають відхиленню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп..
Керуючись ст..10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, на підставі ст. 12, 202, 203, 215, 244, 388, 1268 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання недійсним Договору купівлі - продажу квартири, визнання права власності на спадкове майно за заповітом, витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково
Витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 кімнату площею 17,2 кв.м, що складає 57/100 частин квартири АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн.. 70 коп..
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: