Справа №487/11914/13-ц 09.04.2014 09.04.2014 09.04.2014

Провадження №22-ц/784/1169/14 Суддя суду першої інстанції - Павлова Ж.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Базовкіної Т.М.,

із секретарем судового засідання - Богатирьовою В.А.,

за участю:

представника стягувача - ПАТ "Миколаївобленерго" - Матяш Я.В.,

боржника - ОСОБА_4,

представника боржника - ОСОБА_5,

державного виконавця - Мельник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 12 грудня 2013 року, постановлену за поданням державного виконавця Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И Л А:

12 грудня 2013 року державний виконавець звернувся до суду з зазначеним поданням, яке обґрунтував наступним.

На виконанні Ленінського ВДВС знаходилося зведене виконавче провадження по виконанню наказу №8/221/09 від 20 листопада 2009 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_4 302,63 грн.; постанови №823 від 4 жовтня 2003 року, виданої адміністративною комісією Центрального району, про стягнення з ОСОБА_4 51 грн.; наказу №4/73/10 від 21 червня 2010 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_4 338 грн.; наказу №6/148/10 від 5 січня 2011 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_4 338 грн.; наказу №8/221/09 від 20 листопада 2009 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_4 19 769,56 грн.; виконавчого листа №2-5721 від 22 травня 2013 року, виданого Ленінським районним судом м.Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_4 88 грн.; виконавчих листів №2/489/393 від 30 вересня 2013 року, виданих Ленінським районним судом м.Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_4 35 187,95 грн. збитків та 351, 88 грн. судового збору та постанови №205536 від 18 жовтня 2013 року, виданої ВДАІ ММУ УМВС України в Миколаївській області, про стягнення з ОСОБА_4 510 грн.

Державний виконавець вказував, що під час проведення виконавчих дій було встановлено відсутність у боржника зареєстрованого нерухомого та рухомого майна, а провести виконавчі дії за місцем проживання ОСОБА_4 було неможливим через його не проживання за вказаною у виконавчих документах адресою.

Посилаючись на необхідність виконання ОСОБА_4 вищезазначених виконавчих документів, наявність у нього закордонного паспорту, що може свідчити про можливість виїзду боржника за кордон, що унеможливить виконання ним виконавчих документів, державний виконавець просив задовольнити його подання про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 12 грудня 2013 року подання державного виконавця задоволено. ОСОБА_4 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні подання.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи подання Ленінського ВДВС, суд першої інстанції виходив з того, що воно є обґрунтованим, оскільки державним виконавцем був доведений факт ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Проте, з таким висновком суду неможна погодитися, з огляду на таке.

Стаття 313 Цивільного кодексу України регламентує, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994 р. №3857-XII "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" (далі - Закон).

Положеннями ст.6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п.2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п.5);

- якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п.8).

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням - це будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Згідно з ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Ленінського ВДВС знаходилося зведене виконавче провадження по виконанню наказу №8/221/09 від 20 листопада 2009 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_4 302,63 грн.; постанови №823 від 4 жовтня 2003 року, виданої адміністративною комісією Центрального району, про стягнення з ОСОБА_4 51 грн.; наказу №4/73/10 від 21 червня 2010 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_4 338 грн.; наказу №6/148/10 від 5 січня 2011 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_4 338 грн.; наказу №8/221/09 від 20 листопада 2009 року, виданого Господарським судом Миколаївської області, про стягнення з ОСОБА_4 19 769,56 грн.; виконавчого листа №2-5721 від 22 травня 2013 року, виданого Ленінським районним судом м.Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_4 88 грн.; виконавчих листів №2/489/393 від 30 вересня 2013 року, виданих Ленінським районним судом м.Миколаєва, про стягнення з ОСОБА_4 35 187,95 грн. збитків та 351, 88 грн. судового збору та постанови №205536 від 18 жовтня 2013 року, виданої ВДАІ ММУ УМВС України в Миколаївській області, про стягнення з ОСОБА_4 510 грн.

20 травня 2013 р. державним виконавцем було накладено арешт на майно боржника (а.с.75).

Згідно з інформацією уповноважених органів у ОСОБА_4 не було виявлено майна, на яке можна було звернути стягнення (а.с.78, 82-84).

Вихід за місцем проживання боржника 30 вересня 2013 р. закінчився складанням акту державним виконавцем про неможливість виконання виконавчих дій у зв'язку з відсутністю ОСОБА_4 за місцем проживання (а.с.79).

Як свідчить письмове повідомлення боржника 02 листопада 2013 р. йому стало відомо про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами від 30 вересня 2013 р. Однак, у нього була відсутня можливість здійснити їх виконання через відсутність місця роботи.

25 листопада 2013 р. ОСОБА_4 було прийнято на роботу до Миколаївської обласної ради, про що свідчить розпорядження.

Після цього він звернуся до Ленінського ВДВС з проханням звернути стягнення на його заробітну плату, що і було зроблено 18 березня 2014 р.

Крім того, як свідчать квитанції, постанови про закінчення виконавчих проваджень та повернення виконавчого документу стягувачеві протягом січня-квітня 2014 р. боржником було здійснено заходи щодо виконання вищезазначених виконавчих документів.

На даний час у Ленінському ВДВС на виконанні знаходиться тільки один виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_4 збитків на користь Миколаївобленерго.

Державним виконавцем були здійснені заходи щодо його виконання шляхом звернення стягнення на заробітну плату боржника.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Оскільки, відповідно до ч.2 ст.377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця є неправильним.

Державним виконавцем не було надано суду достовірних та беззаперечних доказів, які свідчили б про те, що боржник ухилявся від виконання зобов'язань, покладених на нього судом.

За такого, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції на підставі ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця Ленінського ВДВС про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4

Керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м.Миколаєва від 12 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нову ухвалу.

Відмовити державному виконавцю Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції у задоволенні його подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді