Справа №2- 90/07

Рішення

Іменем України

10 січня 2008 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючої-судді Артюх К.В.

при секретарі Горбік Т.А.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Шаповалова Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Чернігівське АТП-17462" про стягнення заборгованості, проведення індексації сум сплачених з порушенням строків виплати, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звертаючись з позовом до ВАТ „ Чернігівське АТП-17462", після уточнення та доповнення своїх позовних вимог остаточно просить стягнути з відповідача суму заборгованості по сплаті втраченого заробітку та утриманого податку за весь період здійснення платежів в розмірі 5904 грн.96 коп., стягнути суму індексації заборгованості 1027 грн. 99 коп., моральну шкоду в сумі 3000 грн., суму збитків 923 грн. 42 коп., 110 грн. за надання правової допомоги та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.05.2004 року, з відповідача на його користь стягнуто одноразово втрачений заробіток в сумі 4582, 72 грн., 400 грн. витрат по наданню юридичної допомоги та призначено до виплати щомісячно втрачений заробіток в сумі 121 грн. 36 коп.3 подальшим здійсненням його перерахунку в разі зміни мінімальної заробітної плати з урахуванням коефіцієнту співвідношень 1, 48. Позивач зазначає, що щомісячні виплати проводяться нерегулярно, зі значною затримкою, не рівномірними сумами, та за деякі місяці виплати взагалі не проводились, крім того вважає, що з даних виплат неправомірно з нього утримуються податки, посилаючись на те, що у вказаному вище рішенні суду відсутнє посилання на необхідність проведення утримань, як з одноразової виплати, так і зі щомісячних виплат втраченого заробітку. Заявляючи позовні вимоги про стягнення індексації, позивач посилався на ст. 34 Закону України „ Про оплату праці", яка передбачає виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Стосовно завданих йому збитків, зазначив, що вони включають в себе витрати на медичні препарати, прописані лікарями на лікування хвороб, які пов'язані з інвалідністю та, які є наслідком ДТП, що сталася 21.07.1979р. з вини відповідача.

Моральну шкоду обґрунтовує тим, що внаслідок несвоєчасного отримання необхідних за рішенням суду сум по щомісячним виплатам втраченого заробітку, він був позбавлений можливості купувати призначені лікарем медикаменти, продукти харчування, а також в зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо відрахування з вказаних виплат податків та відмовою провести компенсацію втраченого заробітку, у нього погіршився стан здоров'я (головні болі, запаморочення, підвищення артеріального тиску, безсоння), що призвело до втрати можливості вільно спілкуватись з оточуючими та виходити з помешкання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини зазначені в позовній та уточненій позовній заяві. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснила, що у підприємства заборгованості перед позивачем не має, витрати по втраченому заробітку нараховуються та перераховуються позивачу без затримки, щомісячно, спочатку, згідно розпорядження №2391/7 від 26.11.2004р. і виконавчого листа №2-572/04 перерахування втраченого заробітку здійснювалось на розрахунковий рахунок в ОПЕРВ Ощадбанку, а потім, згідно

листа Новозаводського ВДВС Чернігівського міського управління юстиції від 14.03.2005р.- на домашню адресу ОСОБА_1. Зазначені виплати позивач отримував до 18.04.2006р., а потім поштамп почав повертати ці суми в зв'язку з відмовою одержувача їх отримувати. Повернені суми разом з донарахованими щомісячними виплатами підприємство знову перераховує позивачу по цей час без затримки. Доводи позивача щодо неправильного утримання податку з суми втраченого заробітку, вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки згідно Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р., який вступив в законну силу 01.01.2004р., сума втраченого заробітку являється доходом і оподатковується на загальних підставах. Крім того правомірність дій підприємства по утриманню даного податку підтверджується рішенням суду від 24.01.06р. Також представник відповідача заперечує і проти нанесених позивачу збитків у вигляді витрат на лікування по інвалідності, оскільки, відповідно до листа Чернігівської міської медико-соціальної ( експертної) комісії від 18.12.2007р., причина інвалідності, пов'язана з проходженням військової служби, а тому вини підприємства в цьому не має. Позовні вимоги стосовно моральної шкоди вважає теж необгрунтованими, оскільки підприємство виплату відшкодування втраченого заробітку позивачу здійснює своєчасно, в рамках Закону. На підтвердження своєчасного нарахування та перерахування позивачу необхідних до виплати сум втраченого заробітку надав платіжні доручення та таблиці по нарахуванню та перерахуванню на а.с. 16-20. В задоволенні позовних вимог просила відмовити повністю.

Вислухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали справи № 2-572/04 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „ АТП- 17462" про стягнення шкоди завданої каліцтвом, матеріали справи № 2-а-15/06 за адміністративним позовом ВАС „ Чернігівське АТП - 17462" до Новозаводського ВДВС Чернігівського МУЮ на дії державного виконавця, розглядаючи позов в межах заявлених вимог поданих відповідно до вимог ст. 119 ЦПК України і по наданих суду доказах, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2004 року позов ОСОБА_1 до ВАТ „ Чернігівське АТП-17462" про відшкодування шкоди в зв'язку з отриманням каліцтва, задоволений частково, стягнуто з ВАТ „ Чернігівське АТП-17462" на користь ОСОБА_1 одноразово втрачений заробіток в межах строку позовної давності в сумі 4582 грн. 72 коп.. В подальшому щомісячно стягувати з ВАТ „ Чернігівське АТП-17462" на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток в розмірі 121 грн. 36 коп. , здійснюючи його перерахунок в разі зміни мінімальної заробітної плати з урахуванням коефіцієнту співвідношення 1.48. Стягнуто на користь позивача судові витрати 400 грн. на користь держави судовий збір в сумі 51 грн.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12 травня 2004 року в межах доводів апеляційної скарги залишено без зміни.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 січня 2006 року адміністративний позов ВАТ „ Чернігівське АТП-17462" до Новозаводського ВДВС Чернігівського РУЮ задоволений повністю, визнано неправомірним розпорядження Новозаводського ВДВС Чернігівського РУЮ № 2391/7 від 02.12.2005р. та скасовано. Виходячи з даної постанови, судом не виявлено порушень вимог Закону у відрахуванні податків з щомісячної виплати позивачу втраченого заробітку, а отже враховуючи положення ст.61 ЦПК України, дані обставини доказуванню не підлягають.

Судом також встановлено, що ВАТ „ Чернігівським АТП-17462" на виконання рішення суду від 12.05.2004р. на користь ОСОБА_1 перераховано одноразово 4982 грн.72 коп., про що свідчить платіжне доручення № 5163 від 03.11.2004р. ( а.с.25). В подальшому перерахування втраченого заробітку здійснювались щомісячно на користь ОСОБА_1 через відділення Ощадбанку, як вбачається з платіжних доручень на а.с.25-28, а після листа Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 10.03.2005р. за № 2391/7. - на домашню адресу ОСОБА_1 ( а.с.70).

Позивач стверджує, що щомісячні виплати втраченого заробітку проводились не регулярно, з затримкою або взагалі не проводились, в зв'язку з чим у підприємства перед

ним виникла заборгованість. Зазначені твердження спростовуються таблицею № 1 та № 2 (а.с. 16-20), платіжними дорученнями на а.с.28-57, 91-94, з яких вбачається що нарахування та перерахування через поштове відділення, позивачу втраченого заробітку здійснювалось ВАТ „ Чернігівським АТП-17462" щомісячно, без затримки. А отже, заборгованості у підприємства перед позивачем не має. Повернуті суми втраченого заробітку в зв'язку з закінченням терміну зберігання та в зв'язку з відмовою адресата їх отримати, повторно надсилались позивачу. Так як за домашньою адресою, ОСОБА_1 поштові переводи не отримує, ВАТ „ Чернігівське АТП-17462" неодноразово письмово зверталось до Державної виконавчої служби про зміну умов їх отримання, а до ОСОБА_1 з проханням належним чином ставитись до своїх громадських обов'язків та отримувати перераховані на його користь кошти ( а.с.23-24). Виходячи з викладених обставин, суд не вбачає вини підприємства у не отримані позивачем поштових переводів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Обставини, на які посилається позивач, як на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості по виплаті втраченого заробітку та індексації в зв'язку з порушенням строків її виплати не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків, які складаються з витрат на медичні препарати, пов'язані з захворюванням позивача, що стосується його інвалідності, причиною якої є травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с. 10), а не, яка настала з вини відповідача, тому відсутні підстави для стягнення даних збитків з відповідача. Крім того, позивач заявляючи вказані вимоги посилався на ст.22 ЦК України. Виходячи зі змісту вказаної статті, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку з порушенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода). Збитки, які зазначає позивач, вказана норма статті, не передбачає.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Підставою для відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, є наявність вини у її завдані.

Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з ВАТ „ Чернігівського АТП-17462".

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 22, 23 ЦК України, ст..44-1 Закону України „ Про виконавче провадження", -

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства „Чернігівське АТП-17462" про стягнення заборгованості, проведення індексації сум сплачених з порушенням строків виплати, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.