Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 415/5442/13-ц

Провадження № 22ц/782/179/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня « 03» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Оробцова Р.І.

при секретарі Булгакова М.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргаю

Публічного акціонерного товариства «Родовід банк»

на рішення

Лисичанського міського суду Луганської області від 08 листопада 2013 року

по цивільній справі за позовом

Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року ПАТ «Родовід банк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом та просило суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №Ск-1241-026103/8-2008 від 29.08.2008 р. у сумі 59471,36 грн. та судові витрати у сумі 594,41 грн.

В обґрунтування вимог зазначило, що 29.08.2008 року між банком та відповідачем укладений договір №Ск-1241-026103/8-2008 та надано кредит на споживчі цілі у сумі 7636,30 грн. строком до 29.08.2010 року включно.

У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті, станом на 19.08.2013 року має прострочену заборгованість за кредитним договором у розмірі 59471,36 грн.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 08 листопада 2013 року позов ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто на користь ПАТ «Родовід банк» з ОСОБА_2, заборгованість за кредитним договором №Ск-1241-026103/8-2008 від 29 серпня 2008 р. у розмірі 730 грн. 91 коп., 3% річних в розмірі 65 грн. 18 коп., інфляційних втрат в розмірі 65 грн. 05 коп., судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп., а всього 1090 грн. 54 коп. У задоволенні позову ПАТ «Родовід банк» до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних в розмірі 1332 грн. 39 коп. і інфляційних втрат в розмірі 1814 грн. 69 коп. відмовлено за безпідставністю вимог. У задоволенні інших позовних вимог в розмірі 55462 грн. 95 коп. відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі ПАТ «Родовід банк» ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку до вимог позивача треба застосувати позовну давність тривалістю три роки, що виникла з 29 серпня 2008 року по 29 серпня 2010 року в частині вимог про стягнення заборгованості простроченого кредиту , процентів та плати за обслуговування кредиту та враховуючи щомісячний характер платежів, стягнув прострочений платіж, сформований по зобов'язанню відповідача з 01 серпня 2010 року по 29 серпня 2010 року, а саме 730 ,91 грн. Також відповідно до ч. 1 ст.. 625 ЦК України підлягає стягненню і в частині нарахування на вказану суму 3 % річних за прострочення кредиту, процентів, плати за користуванням кредитом у розмірі 65, 18 грн. та стягнення інфляційних втрат у розмірі 65,05 грн. У стягненні 3% річних в розмірі 1332,39 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1814, 69 грн., нарахованих на заборгованість, строк позовної давності за якою сплив, теж слід відмовити за необґрунтованістю вимог. Що стосується пені, то на момент звернення до суду строк позовної давності його сплив.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 29 серпня 2008 р. між сторонами був укладений кредитний договір №Ск-1241-026103/8-2008, відповідно до якого позивач відкрив картковий рахунок НОМЕР_2 з оформленням платіжної картки Vіsа Еlесtrоn НОМЕР_1 та надав відповідачці споживчий кредит у розмірі 7636,3 грн. строком до 29.08.2010 р. включно. Станом на 19 серпня 2013 року відповідачкою зобов»язання в повному обсязі не були виконані, в результаті цього виникла заборгованість перед позивачем, яка складається з простроченого кредиту 7317,85 грн., прострочених процентів 14,57 грн., простроченої плати за обслуговування кредиту 4752,32 грн., 3% річних за прострочення кредиту 852,34 грн., 3% річних за прострочення процентів - 1,69 грн., 3% річних за прострочення плати за обслуговування кредиту 543,54 грн., інфляційні витрати за прострочення кредиту 1156,86 грн., інфляційні витрати за прострочення процентів 2,26 грн., інфляційні витрати за прострочення плати за обслуговування кредиту 720,62 грн. Відповідачка надала суду першої інстанці письмову заяву про застосування позовної давності щодо вимог позивача.

Порядок укладання та виконання кредитного договору регулюється загальними положеннями про позику (Глава 71, Параграф 1 ЦК України), а також ст.ст. 1054-1057 ЦК України.

Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на наявність між сторонами кредитних відносин, що підтверджено матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 626 ЦК України визначає поняття договору як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 628 та ч. 1 ст. 638 ЦК України, - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Наданими у справі доказами підтверджено, що відповідачка належним чином не виконувала усіх своїх зобов'язань за Кредитним договором.

Отже, банк, не отримавши у визначений договором строк черговий щомісячний платіж, а також у зв'язку з неповерненням залишку заборгованості за договором до кінцевого терміну погашення, тобто 29.08.2010 року, мав право звернутися до суду з позовом до відповідача щодо стягнення суми заборгованості.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Як вбачається з кредитного договору, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п. 9.1), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 29 серпня 2010 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Крім того, згідно Постанови ВСУ від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Також зазначено, що позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу, а у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що відповідачкою у судовому засіданні в суді першої інстанції заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, враховуючи, що про наявність підстав для поновлення цього строку банком не заявлено та не доведено жодної поважної причин порушення позовної давності, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про застосування строку позовної давності та про часткове задоволення позовних вимог.

У п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», роз'яснено, що, враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Враховуючи положення вказаних норм законів та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, щодо законності рішення місцевого суду.

Доводи апелянта про те, що суд помилково застосував позовну давність до правовідносин, що склалися між сторонами, на увагу не заслуговують, оскільки вони містять суб'єктивне тлумачення позивачем правових норм щодо виконання договорів та зобов'язань, що випливають з них.

Посилання апелянта на те, що у нього були наявні обставини, які істотно утруднювали подання вищезазначеного позову, а саме було запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, є необґрунтованими та на увагу не заслуговують, оскільки мораторій поширюється лише на депозити та вклади, але він не поширюється на правовідносини, що склались між сторонами.

Колегія наголошує, що у кредитному договорі, який укладений між сторонами даної справи, збільшений строк позовної давності, у відповідності до ч. 1 ст. 259 ЦК України, не встановлений.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, приймаючих участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін і дав їм правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на правильне застосування вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене у відповідності до вимог матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 304 п.1, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області, ~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» ~ відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 08 листопада 2013 року ~ залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: