Номер провадження: 22-ц/785/1924/14

Номер справи місцевого суду: 2-5328/11

Головуючий у першій інстанції Рева С.В.

Доповідач Луняченко А. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Луняченко А.В.

суддів Ісаєвої Н.В., Г.О.Косогор

при секретарі Сілукової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «АКБ «Одеса-Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, -

встановила:

ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому посилається на те, що 01 лютого 2008 року ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» уклало з відповідачем ОСОБА_2 договір про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії № 21/08-Ф, відповідно до умов якого ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» відкрило відповідачу ОСОБА_2 кредитну лінію у розмірі 90.000 доларів США із сплатою 14 відсотків річних строком на 36 місяців, тобто до 01 лютого 2011 року.

На підставі вказаного договору ОСОБА_2 отримав грошові кошти у розмірі 50.000 доларів США від 16 липня 2008 року, 25.000 доларів США від 04 серпня 2008 року, 40.000 доларів США від 05 серпня 2008 року, 10.000 доларів США від 23 вересня 2008 року, 25.000 доларів США від 23 вересня 2008 року та 15.000 доларів США від 08 жовтня 2008 року.

В якості забезпечення повернення кредитних коштів, 28 серпня 2008 року ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» уклало з відповідачкою ОСОБА_4 договір застави транспортного засобу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 736, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала, а ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» прийняло в заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль «RANGE ROVER», 2005 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_3, тип ТЗ легковий універсал, реєстраційний номер НОМЕР_1, колір - чорний, який їй належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого РЕВ-1 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 17 липня 2008 року.

Однак, ОСОБА_2 уклавши вищевказаний кредитний договір від 01 лютого 2008 року за № 21/08-Ф свої зобов'язання перед банком належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 25 травня 2011 року виникла заборгованість перед ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» у розмірі 410.174 гривні 56 копійок, з яких:

- заборгованість за кредитом - 49.976 доларів 83 цента США, що в

еквіваленті дорівнює суму 399.000 гривень 02 копійки;

- заборгованість по відсоткам -1.166 доларів 12 центів США, що в

еквіваленті дорівнює суму 9.309 гривень 95 копійок;

- пеня за прострочення тілу по кредиту - 3.483 долара 31 цент США,

що в еквіваленті дорівнює суму 27.644 гривні 94 копійки;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту - 233

долара 55 центів СІЛА, що в еквіваленті дорівнює суму 1.864 гривні 59

копійок;

У зв'язку з чим, ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» звернулося до суду із відповідним позовом, в якому просило суд стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на свою користь заборгованість по кредитному договору від 01 лютого 2008 року за № 21/08-Ф у розмірі 410.174 гривні 56 копійок шляхом звернення стягнення на предмет застави, автомобіль «RANGE ROVER», який належить ОСОБА_4 у вигляді проведення прилюдних торгів, а у разі відсутності чи недостатності зазначеного майна - за рахунок іншого майна, належного ОСОБА_2.

Крім того, ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на свою користь в рівних частках судові витрати.

У 2009 році ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» перетворено у ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» (а. с. 17-19).

Представник позивача просив суд справу розглядати за відсутністю представника ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» (а. с. 166).

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила. У попередніх судових засіданнях просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 кредитні кошти у розмірі 165.000 доларів США не отримував.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення Банк приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у відношенні ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

За змістом ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення з ухваленням нового з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог ч.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, постановляючи рішення, суд першої інстанції цих вимог закону не врахував, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права.

Відповідно до ст.60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні встановлено наступне.

01 лютого 2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії № 21/08-Ф,.

04.06.2008 року отримано 50 000 доларів США 23.06.2008 року повернуто50 000 доларів США 16.07.2008 року отримано 50 000 доларів США 24.07.2008 року повернуто 50 000 доларів США 04.08.2008 року отримано 40 000 доларів США 05.08.2008 року отримано 25 000 доларів США 15.08.2008 року повернуто 65 000 доларів США 29.08.2008 року отримано 25 000 доларів США 23.09.2008 року отримано 10 000 доларів США 08.10.2008 року отримано 15 000 доларів США а всього позичальником отримано 215 000 доларів США, а сплачено 165023,17 доларів США.

Тобто, ОСОБА_2 не отримав разового кредиту на суму 165 000 доларів США, а отримував транші, які погашав в межах дії відновлювальної кредитної лінії та отримував нові транші в межах цієї ж кредитної лінії.

Крім того, з метою забезпечення повернення кредитних коштів, 28 серпня 2008 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» та відповідачкою ОСОБА_4 укладено договір застави транспортного засобу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 736, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала, а ЗАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» прийняло в заставу транспортний засіб, а саме: автомобіль «RANGE ROVER», 2005 року випуску

Банком надавались суду виписки: по особовому рахунку НОМЕР_6 за період з 01.01.2008 року по 01.11.2011 в дол. США за договором № 21/08-Ф ЄДРПОУ 2880712198 з зазначенням дат відповідних проводок та суми кожного траншу, який отримував позичальник;

по особовому рахунку № НОМЕР_5 з залишком заборгованості по кредитній лінії в сумі 49976,83 дол. США;

по особовому рахунку НОМЕР_7 за період з 01.01.2008 року по 01.11.2011року по якому нараховувались відсотки за користування кредитом з оборотом за зазначений період;

по особовому рахунку НОМЕР_8 за період з 01.01.2008 по 01.11.2011 стосовно перенесення нарахованих відсотків за користування кредитом на рахунки прострочених відсотків по договору кредиту №21/08-Ф від 01.02.2008 року.

Зокрема слід розуміти, що відновлювальна кредитна лінія - це вид кредиту, який дозволяє позичальнику поетапно використовувати кредитні кошти, а в разі погашення кредиту або його частини - повторно отримати необхідну суму в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитного договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір - це узгоджена воля сторін, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Також, відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, відсутність у законодавстві припису про солідарну відповідальність боржника та його майнового поручителя (заставодавця), не може звільняти кожного з них по окремості, зокрема боржника, від майнової відповідальності перед кредитором за невиконання зобов'язання, оскільки таке не передбачено законодавством.

Суд дійшов до правильного висновку, що в даному випадку солідарна відповідальність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перед ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» нормами ЦК не передбачена., а тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

ОСОБА_2 взагалі заперечує отримання ним кредитних коштів. Між тим, в матеріалах справи знаходяться ордери, заявки, інші надані банком документи з підписами ОСОБА_2, які спростовують його ствердження.

Таким чином, надані банком докази не прийняті судом до уваги, що призвело до невірного висновку стосовно неможливості встановити заборгованість ОСОБА_2 перед банком.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надані наступні докази отримання траншів позичальником:

видаткові касові ордери № 2839 від 16.07.2008 на суму 50 тис. дол. США, № 65/1 від 04.08.2008 на суму 25 000 дол. США, № 56/2 від 05.08.2008 року на суму 40 тис. дол. США, № 56/1 від 23.09.2008 на суму 10 тис. дол.. США, № 56/1 від 23.08.2008 року на суму 25 000 дол. США, № 56/1 від 08.10.2008 на суму 15 000 дол. США. Для огляду в судове зсідання представлявся видатковий касовий ордер № 2310 від 04.06.2008 року на суму 50 тис. доларів США.

Оригінали зазначених документів неодноразово направлялись до Науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи, однак у зв'язку з не оплатою ОСОБА_2 рахунків за проведення експертизи повертались до суду без виконання.

Також до суду надавались заяви відповідача з проханням видати чергові транші, а саме: від 04.06.2008 року транш в сумі 50 000 доларів США; від 16.07.2008 року транш в сумі 50 000 доларів США; від 04.08.2008 року транш в сумі 25 000 доларів США; від 05.08.2008 року транш в сумі 40 000 доларів США; від 29.08.2008 року транш в сумі 25 000 доларів США; від 23.09.2008 року транш в сумі 10 000 доларів США від 08.10.2008 року транш в сумі 15 000 доларів США.

Справа колегією суддів розглянута відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які знаходяться в матеріалах справи, належність та допустимість яких перевірена колегією суддів та їм надана оцінка в рішенні суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову у відношенні ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, п. 2, ч.1,307, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ВАТ ВКБ «Одеса-Банк» - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2013 року частково скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» заборгованість в розмірі 410 174,56 грн. (Чотириста десять тисяч сто сімдесят чотири грн.. 56 коп.) по Договору № 21/08-Ф про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії в т.ч.:

- прострочену заборгованість за кредитом в сумі 49 976,83 дол. США (Сорок дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн.. США 83 центів), що в еквіваленті за офіційним

курсом НБУ на 25.05.2011 становить 399000,02 грн. (Триста дев'яносто дев'ять тисяч

грн.. 02 коп.).

- прострочену заборгованість за відсотками в сумі 1 166,12 дол. США (Одна тисяча

сто шістдесят шість грн.. США 12 центів), що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на

25.05.2011 становить 9309,95 грн. (Дев'ять тисяч триста дев'ять грн.. 95 коп.) в т.ч.

621,93 дол. США - за квітень 2011, 544,19 дол. США - за березень 2011.

- пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту з 16.09.2008 (дати виникнення простроченої заборгованості за відсотками) по 25.05.2011 складає 233,55 дол. США (Двісті тридцять три грн.. США 55 центів), що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 25.05.2011 становить 1 864,59 грн. (Одна тисяча вісімсот шістдесят чотири грн.. 59 коп.) - та судові витрати у розмірі 3640 ( три тисячі шістсот сорок) грн..

В інший частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ______________________________________ А.В. Луняченко

Судді ______________________________________ Н.В. Ісаєва

______________________________________ Г.О.Косогор