справа № 437/19405/13к

Ленінський районний суд міста Луганська

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року, лютого місяця, 13-го дня, в місті Луганську, Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді Луганського В.І.

за участю прокурора Романова Р.В., Макаровой Ю.М.

при секретарі Ткаченко Т.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду міста Луганська кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, має на утриманні дві малолітні дитини - синів ОСОБА_5 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, працює торговим представником на ПП «ОСОБА_9», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

за частиною 1 статті 382 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4, за постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 22.01.2013 року, справа № 2-170/2013, зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_8 аліментні платежі на її утримання у розмірі 350 гривень щомісяця, починаючи з 11.09.2012 року і до ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто до досягнення їх сином ОСОБА_6 трирічного віку.

Однак, ОСОБА_4, маючи злочинний намір, направлений на умисне невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, а саме несплату платежу (аліментів) на утримання колишньої дружини - ОСОБА_8, переслідуючи мету, спрямовану на невиконання вироку суду, будучи належним чином повідомленим, злісно ухиляється від виконання рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 22.01.2013 року. У наслідок чого у нього утворилася заборгованість за період часу з 11.09.2012 року по 15.11.2013 року, яка складає 4950 гривень 00 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_4, в скоєнні кримінального правопорушення передбаченного ч. 1 ст. 382 КК України, свою вину визнав в повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, при цьому не відмовився від дачі показань.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що в обвинувальному акті, всі обставини скоєння ним злочину вказані правильно, оскільки вказане, було насправді, він не міг сплачувати встановлені судом аліменти дружині, тому, що має невелику заробітну плату та грошей не хватає, але не відмовляється погасити заборгованість протягом року. Фактичні обставини й докази, які було зібрано по кримінальному провадженню не оспорював. Просить суд, не застосовувати до нього позбавлення волі, так як вирішив стати на шлях виправлення, щиро кається в скоєному.

Докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, не оспорюються обвинуваченим та відповідно не оголошувались в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною та дії ОСОБА_4, кваліфікує за ч. 1 ст. 382 КК України, які виражені в умисному невиконанні рішення суду, яке набрало законної сили.

Обираючи вид та міру покарання суд, враховує характер суспільної небезпеки, злочину який скоїв

ОСОБА_4, його віднесено законом до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, молодий, працює, характеризується позитивно, має на утриманні малолітніх дітей - синів ОСОБА_5 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України - судом не встановлені.

Виходячи із приведених обставин, відношення обвинуваченого ОСОБА_4 до скоєного, суд вважає, що на даний час виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо без ізоляції його від суспільства та призначення покарання з випробуванням відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України, вважаючи, що даного покарання буде достатньо для виправлення та перевиховання обвинуваченого.

Речових доказів по справі немає.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 349, 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, визнати винним в скоєнні злочину передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, встановивши йому випробування строком в 1 (один) рік, якщо він на протязі встановленого судом випробування не скоїть нового злочину та виконає обов`язки, які на нього покладає суд: не виїжджати за межі України на постійне мешкання без дозволу органа кримінально - виконавчої системи; повідомляти органам кримінально - виконавчої системи про зміну місця мешкання, роботи або навчання; періодично з`являтись для реєстрації в органи кримінально - виконавчої системи.

Запобіжний захід - особиста порука, обраний у відношенні ОСОБА_4, до набрання вироку законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений, з урахуванням ч.2. ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області на протязі 30 діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд м. Луганська.

СУДДЯ: В.І. ЛУГАНСЬКИЙ