КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.11.2008                                                                                           № 14/64

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Донченко К.Ю. ( за довіреністю)

 від відповідача1 - не зявився

від відповідача 2 - Олійник В.В. ( за довіреністю)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.09.2008

 у справі № 14/64  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

 до                                                   Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"

                                                  Приватне підприємство "Веста-Сервіс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  визнання договору недійсним

 

ВСТАНОВИВ:

 В липні позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про  визнання договору відступлення права вимоги № 02-06/13 від 02.06.2008р.  укладеного між  Приватного підприємства „Будівельна компанія „Олександрія”  з  Приватного підприємства  „Веста-сервіс” недійсним, на підставі   ч.3 ст. 215 ЦК  України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2008 р. у справі №14/64 в позові відмовлено.

Позивач не погодившись  з рішенням  звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить  скасувати рішення Господарського суду  м. Києва від 12.09.2008р., та прийняти нове рішення, яким  визнати недійсним договір  відступлення права вимоги № 02-06-13 від 02.06.2008р.  укладений між  Приватного підприємства „Будівельна компанія „Олександрія”  з  Приватного підприємства  „Веста-сервіс”.

          На обґрунтування апеляційної скарги  апелянт посилається на те, що  рішення прийнято  з неповним  з’ясуванням обставин, що мають значення  для справи, та з порушенням   норм матеріального права. Позивач стверджує, що укладений  договір  про відступлення права вимоги є правовідносинами з надання фінансової послуги у формі факторингу, які відповідно  до чинного законодавства  мають право  надавати фінансові установи,  апелянт зазначає, що відповідач 2 не належить до таких установ. Позивач  посилається на те, що  заміна кредитора  не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних   з особою кредитора.

Відповідач-2 проти поданої апеляційної скарги повністю заперечує, вважає її доводи необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржуване судове рішення вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчать поштові повідомлення наявні в матеріалах справи про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі, однак, відповідач-1 процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні не скористався, та в судові засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.  

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків та правомірно відмовив в позові, виходячи з наступного.

06.05.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь Інтернешнл» (покупець) та Приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія» (постачальник) укладено договори поставки № 06/05/05-1, № 06/05/05-2, № 06/05/05-3, (а.с. 13-23) відповідно до умов яких постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товари в порядку та на умовах визначених в цих договорах.

02.06.2007 р. між Приватним підприємством «Будівельна компанія «Олександрія» (первісний кредитор) та Приватним підприємством «Веста-сервіс» (новий кредитор) на підставі статей 512-519 ЦК України, ст. 195 ГК України укладено договір відступлення права вимоги № 02-06/13 (надалі -Договір), (а.с.10-13) відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всіх прав, належних первісному кредиторові на підставі договорів поставки № 06/05/05-1, №06/05/05-2,     № 06/05/05-3 від 06.05.2005р.

Відповідно до умов договору новий кредитор одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати заборгованості за вказаними договорами, яка на момент укладення цього договору складала 285 245,11 гри. та санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань. До нового кредитора перейшли всі права первісного кредитора за договорами № 06/05/05-1, № 06/05/05-2, № 06/05/05-3 від 06.05.2005р. в обсязі і на умовах, що існували  на  момент  переходу  цих  прав,   в   тому  числі   й   права  па  стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (п. 1.2 Договору).

 Положенням  розділу 2 договору право вимоги оцінене сторонами в сумі 285 245,11 гри. Новий кредитор зобов'язався оплатити первісному кредиторові обумовлену суму у 10-денний строк з моменту виконання первісним кредитором зобов'язань, обумовлених пунктами 3.2 і 4.2 цього Договору. Сторони передбачили, що оплата переданих прав може відбуватись в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок первісного кредитора, або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, або шляхом передачі векселя на суму оплати.

Згідно п. 6.7 Договору останній набрав чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами умов цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний Договір укладено сторонами в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України, ст. 195 ГК України.

Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

В даному випадку, ані договорами поставки №06/05/05-1,  №06/05/05-2, №06/05/05-3 від 06.05.2005р., ані чинним законодавством України не встановлена неможливість заміни кредитора у зобов'язанні.

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину. якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 515 ЦК України встановлює, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Посилання позивача на те, що договори поставки № 06/05/05-1, № 06/05/05-2,              № 06/05/05-3 від 06.05.2005р.. за яким відступлено вимогу, нерозривно пов'язаний з особою відповідача-1, є юридично необгрунтованими. Такі зобов'язання можуть бути виконанні іншими особами, в тому числі і в порядку ст. 528 ЦК України.

В силу ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісною кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором. - на момент його виконання.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідні за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Колегія суддів не може погодитись з твердженнями позивача,  який визначив правову природу Договору про відступлення права вимоги як договору факторингу, та виходячи з цього просить визнати його недійсним через невідповідність вимогам законодавства щодо сторін у договорі факторингу.

Згідно визначення договору факторингу (ст.1077 ЦК України) цей договір спрямований на   фінансування   однією   стороною   іншої   сторони   шляхом   передачі   в   її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу   надається   фактором   клієнту   за  плату,   розмір  якої  визначається  договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може у розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Розглянувши обставини справи, судова колегія не вбачає підстав для кваліфікації оспорюваного договору про відступлення права вимоги № 02-06/13 від 02.06.2007 р. факторинговим договором, оскільки істотні умови, притаманні договору факторингу не відповідають змісту та цілі укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги. Зокрема, за оспорюваним договором жодна із сторін не передає  грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому і відсутніми є підстави вважати, що метою укладення між відповідачами договору відступлення права вимоги є отримання прибутку.

За таких обставин колегія погоджується із висновком господарського суду та вважає, що до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню положення глави 73  „Факторинг” ЦК України.

Колегія погоджується із висновком господарського суду та вважає, що  зобов'язання за договорами поставки можуть бути виконанні  й іншими особами, в тому числі і в порядку ст. 528 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія не може погодитися із твердженнями позивача щодо ймовірності порушення його прав як покупця за договорами поставки.

Крім того, судова колегія звертає увагу на наявне в матеріалах справи рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2007 р. у справі №27/335, яке на час прийняття у справі №14/64 оскаржуваного рішення не набрало законної сили в зв’язку із оскарженням його в апеляційному порядку. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2007 р. у справі №27/335  стягнуто з ТОВ «Русь Інтернешнл» на користь ПП «Веста-сервіс» 285 245,11 грн. основного боргу, 42 170,73 грн. інфляційних нарахувань, 23 866,81 грн. відсотків річних. Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи №27/335 ТОВ «Русь Інтернешнл» вже зверталося із зустрічним позовом про визнання недійсним договорів поставки № 06/05/05-1, №06/05/05-2,  № 06/05/05-3 від 06.05.2005р. , у задоволенні якого судом було відмовлено.

          З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, а тому вважає, що господарський суд правомірно відмовив у позові, оскільки підстави для визнання договору про відступлення права вимоги № 02-06/13 від 02.06.2007 р. у відповідності до положень ст.215 ЦК України є відсутніми.

Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Скаржником належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається  необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2008 р. у справі №14/64 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №14/64  повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.