Номер провадження: 22-ц/785/3414/14

Номер справи місцевого суду: 498/1299/13-ц

Головуючий у першій інстанції Теренчук Н.С.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Оверіної О.В., Журавльова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Великомихайлівська державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі продажу недійсним та визнання права власності в порядку спадкування на 1/6 частку житлового будинку з господарськими спорудами, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22.01.2014 року,

встановила:

В липні 2013 року ОСОБА_2 звернулася з вищевказаним позовом. В якому вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4, після чого відкрилась спадщина, яка складалась з житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 5,38 га, згідно державного акту серія ОД №049360. Спадкоємцями якого згідно заповіту від 14.11.1987 року були ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_5 Вони у встановлений шестимісячний строк звернулись із заявами про прийняття спадщини до Великомихайлівковської державної нотаріальної контори Одеської області, але їм нотаріусом було відмовлено на тих підставах, що їх батько ОСОБА_4склав новий заповіт на все майно 25.11.2002 року на ім'я ОСОБА_6 чим скасував дію попереднього заповіту.

Однак як на день смерті так і по теперішній час, вона ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, а також особою пенсійного віку, тому згідно ст.. 1241 ЦК України вона має право на обов'язкову частку у спадщині, про що нею неодноразово було повідомлено державному нотаріусу Великомихайлівковської державної нотаріальної контори Одеської області. 02.08.2005 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно до складу увійшов весь житловий будинок, замість 5/6 частки, на які вона мала право. Згідно рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 08.04.2013 року справа № 1508/2219/12 визнано частково недійсним свідоцтво видане ОСОБА_6 про право на спадщину за заповітом на спадкове майно земельну ділянку площею 5,38 га., та визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 земельної ділянки площею 5, 38 га., та їй було видано свідоцтво про право на спадщину на цю частку, також їй стало відомо, що 23.02.2011 року між відповідачем та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом, де правовстановлюючим документом на житловий будинок було свідоцтво про право на спадщину на будинок, яке було видане незаконно, тому що нотаріусом не було дотримано вимог порядку вчинення нотаріальних дій про визначення кола спадкоємців. Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 08.04.2013 року справа № 1508/2219/12 її позов задоволено частково у зв'язку з тим що свідоцтво про право про право на спадщину на будинок втратило свою силу так, як вже був укладений договір купівлі-продажу будинку, а отому вина вимушена була звернутися з даним позовом так як вважає вказаний договір недійсним, оскільки ОСОБА_6 не мала права розпоряджатися спірним майном повністю, тому просила визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом, недійсним, визнати за нею право власності в порядку спадкування на 1/6 частку вищевказаного житлового будинку з господарськими спорудами.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22.01.2014 року позов задоволено частково. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Великомихайлівковської державної нотаріальної контори Одеської області Шавка Г.М. зареєстрованим в реєстрі за № 2-468, а саме в частині купівлі-продажу 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право приватної власності у розмірі 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 В іншій частині відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3.

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності від 20.07.1988 року за № 37 (а.с. 45) належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1 Крім того ОСОБА_4 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ОД № 049360, який виданий Великомихайлівською райдержадміністрацією Одеської області 12.12.2003 року та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 585 належала земельна ділянка площею 5,38 га, що розташована на території Новопетріської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області.

14.11.1987 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно в рівних долях заповів своїм дочкам - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с.43).

25.11.2002 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого все своє майно заповідав ОСОБА_6 (а.с. 42).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помирає, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.41).

З метою прийняття спадщини 21.06.2005 року на адресу ВеликоМихайлівковської державної нотаріальної контори Одеської області з відповідною заявою (а.с 39) звернулась ОСОБА_6, в якій зазначає, що інші спадкоємці, передбачені ст.. 1241 ЦК України відсутні.

Також з метою прийняття спадщини 25.07.2005 року на адресу Великомихайлівської державної нотаріальної контори Одеської області з відповідною заявою про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_5, в якій стосовно інших спадкоємців зазначають дружину спадкодавця - ОСОБА_6 (а.с 40), стосовно наявності інших спадкоємців, передбачених ст.. 1241 ЦК України, їм не відомо.

На підставі поданої заяви ОСОБА_6 Великомихайлвської державною нотаріальною конторою Одеської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 5, 38 га, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Великомихайлвського району Одеської області та свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1

Після чого ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2011 року, посвідченого Великомихайлвської державною нотаріальною конторою Одеської області (а.с. 48) продала житловий будинок ОСОБА_3 Даний договір був зареєстрований у Великомихайлівському БТІ 11.09.2012 року за реєстраційним номером 11028154 в книзі 2 за № 21, що підтверджено відповідним витягом (а.с.49). Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 08.04.2013 року, визнано частково недійсним свідоцтво видане ОСОБА_6 про право на спадщину за заповітом на спадкове майно земельну ділянку полощею 5,38 га, що розташована на території Новопетрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД №049360 та визнано за ОСОБА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 право приватної власності у розмірі 1/6 частни земельної ділянки площею 5,38 га., що розташована на території Новопетрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області (а.с.2-5).

Вказаним рішенням суду від 08.04.2012 року, яке набрало законної сили 19.04.2013 року, встановлено та не потребує доказування, в порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України, що позивач ОСОБА_2 являється дочкою померлого ОСОБА_4, на момент відкриття спадщини була особою пенсійного віку, так як досягла 57 років, крім того інвалідом ІІ групи, тому позивач ОСОБА_2, як непрацездатна особа має право на обов'язкову частку у спадковому майні, крім того спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого: позивач ОСОБА_2, ОСОБА_5 та дружина - ОСОБА_6, таким чином з урахуванням ст.. 1241 ЦК України суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 має право на 1/6 частини спадщини (а.с. 4).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу недійсним та визнання права власності в порядку спадкування на 1/6 частку житлового будинку з господарськими спорудами, районний суд з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі належним доказам обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_6 не мала права розпоряджатися 1/6 частиною житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та відчужувати її за договором купівлі-продажу. ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадковому майні, а тому є правові підстави для часткового задоволення позову.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За правилами ст.. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України), а згідно ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України вбачається, що повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному спадкоємцю у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Рішенням Вкликомихайлівського районного суду Одеської області від 08.04.2012 року, яке набрало законної сили 19.04.2013 року, встановлено та не потребує доказування, в порядку ч. 3 ст. 61 ЦПК України, що позивач ОСОБА_2 являється дочкою померлого ОСОБА_4, на момент відкриття спадщини була особою пенсійного віку, так як досягла 57 років, крім того інвалідом ІІ групи, тому позивач ОСОБА_2, як непрацездатна особа має право на обов'язкову частку у спадковому майні, крім того спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого: позивач ОСОБА_2, ОСОБА_5 та дружина - ОСОБА_6, таким чином з урахуванням ст.. 1241 ЦК України суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 має право на 1/6 частини спадщини (а.с. 4).

Відповідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсним» вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочинну, так і іншою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 655 ЦК України, передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовленні ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановленні в ч. 1-3, 5 ст.203 ЦК України.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що првочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Посилання апеляційної скарги на те, що права ОСОБА_2, як спадкоємиці на спірне майно порушено 2 серпня 2005 року, в зв'язку з чим термін позовної давності сплинув ще в 2008 році, а тому суд першої інстанції повинен був застосувати наслідки спливу позовної давності, є безпідставними, оскільки предметом судового розгляду є договір купівлі-продажу який укладений 23.02.2011 року, тобто трирічний термін передбачений ст.. 257 ЦК України не минув, позивачка ОСОБА_2 своєчасно звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини, тобто відповідно до ст.. 1269 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, до того ж офіційну повідомлення про відмову у видачі свідоцтва про спадщину отримала лише 22.10.2012 року. Крім того рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 08.04.2013 року ОСОБА_2 термін звернення до суду для визнання права власності на обов'язкову частку у спадщині було поновлено, вказане рішення ніким не оскаржено та є чинним.

Відповідно правової позиція Верховного Суду України висловленої в у справі за № 6-164 цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушенні права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

З огляду на вищевказану правову позицію посилання апелянта на те що він є добросовісним набувачем, а тому відповідно до ст.. 330 ЦК України він набув право власності на спірну частку майна - є необґрунтованими, оскільки на момент укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спірного договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за АДРЕСА_1, 1/6 частина цього майна вже належала ОСОБА_2, згоди на відчуження якої вона не надавала, відповідно її порушені права володіння та користування спадковим майном підлягають судовому захисту.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Ураховуючи встановлене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 22.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.В. Оверіна

О.Г.Журавльов