Номер провадження: 22-ц/785/2935/14

Номер справи місцевого суду: 2-2993/2007

Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Мартинової К.П., Журавльова О.Г.,

з участю секретаря судового засідання - Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А3571 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, за апеляційною скаргою представника військової частини А3571 - А.О.Калиніної на рішення Київського районного суду міста Одеси від 26.03.2007 року -

встановила:

05 березня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він проходить дійсну військову службу у військової частині А0800, яка знаходилась на продовольчому забезпеченні у військовій частині А3571. Згідно зпостановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ" він до 10 березня 2000 року забезпечувався продовольчим пайком. З 11 березня 2000 року Законом України №1459-ІІІ від 17 лютого 2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних засобів" зупинено дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Він вважає, що його право на пайок або грошову компенсацію порушено, тому у військовій частині утворилась заборгованість за період з 11 березня 2000 року по 31 грудня 2006 року в розмірі 20359,04 грн. Посилаючись на ці обставини, позивач просив суд позов задовольнити. Представник відповідача, ВЧ А3571, проти позову заперечував і в своїх поясненнях зазначав, що військова частина здійснює усі виплати військовослужбовцям у межах виділеного фонду грошового забезпечення і надходження коштів з Міністерства оборони України і не має права на їхнє нецільове використання. Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено. Суд стягнув з військової частини А3571 на користь позивача компенсацію за продовольче забезпечення з урахуванням індексації та компенсації в сумі 20359,04 грн. В апеляційній скарзі відповідач, Військова частина А3571, просить рішення суду першої інстанції скасувати й постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення суду є незаконним й необґрунтованим. Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справ сповіщений належним чином. За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку його неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції. Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача, Військової частини А3571, пояснення на апеляцію її представника Калиніної А.О., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача, Військової частини А3571, підлягає задоволенню частково за таких підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зупиненням дії закону про виплату військовослужбовцям Збройних Сил України продовольчого пайка або його грошову компенсацію порушуються права позивача, тому він має право на грошову компенсацію продовольчого забезпечення за період з 10 березня 2000 року по 27 лютого 2007 року. Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки судом порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело неправильного вирішення справи. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Відповідно до ст. 2 КАС України, який набрав чинності з 01 вересня 2005 року, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. У п.п. 3, 30 постанови № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" від 01 березня 2013 року Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розяснив, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі-КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі- ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі-КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). За змістом частини першої статті 2, пункту 2 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби. Таким чином, критеріями розмежування справи цивільного судочинства від справи адміністративного судочинства є одночасно: суб'єктивний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Так, звертаючись до суду із вказаним позовом позивач ОСОБА_2 посилався на те, що підставою для звернення до суду є порушення його права на продовольче забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині Вч 3571. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначений спір виник з приводу проходження позивачем публічної служби є публічно-правовим. Таким чином, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі, з підстав визначених ст. 205 ЦПК України. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 4, 310, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника військової частини А3571 - А.О.Калиніної - задовольнити частково. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 26.03.2007 року - скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А3571 про стягнення грошового компенсації за продовольче забезпечення закрити. Роз'яснити ОСОБА_2, що він має право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді К.П.Мартинова

О.Г. Журавльов