УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 р. Справа № 32977/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання - Гелецького П.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про скасування рішень від 15 березня 2010 року з №392 по №439 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про скасування рішень від 15.03.2010 року з №392 по №439 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що згідно із актом повторної перевірки від 08.09.2008р. за №94 відповідачем було встановлено порушення термінів сплати страхових внесків за період з 2005 по 2008 роки, внаслідок чого позивачу було направлено вимогу в сумі 8797,04 грн., за наслідками узгодження якої, сформовані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками від 14.05.2009р. за №№3639-3701 та від 10.11.2009р.за №№5440-5507, відповідними рішеннями Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 10.08.2010р. за №4358/06 та від 21.12.2009р. за №6801/06 були скасовані. А нові рішення від 15.03.2010р. за №№ 392-439 за аналогічні періоди на загальну суму 4544,51грн., винесені з порушенням вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також встановлених ст.250 Господарського кодексу України строків застосування адміністративно-господарських санкцій, тому підлягають скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року, позов задоволено.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків за №392, №393, №394, №395, №396, №397, №398, №399, №400, №401, №402, №403, №404, №405, №406, №407, №408, №409, №410, №411, №412, №413, №414, №415, №416, №417, №418, №419, №420, №421, №422, №423, №424. №425, №426, №427, №428, №429, №430, №431, №432, №433, №434, №435, №436, №437, №438, №439 від 15 березня 2010 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 15.03.2010 року прийнято оскаржувані рішення за №392, №393, №394, №395, №396, №397, №398, №399, №400, №401, №402, №403, №404, №405, №406, №407, №408, №409, №410, №411, №412, №413, №414, №415, №416, №417, №418, №419, №420, №421, №422, №423, №424. №425, №426, №427, №428, №429, №430, №431, №432, №433, №434, №435, №436, №437, №438, №439.

Частиною 2 ст. 17 Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до положень ч.2 ст. 106 Закону, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно п.п. 9.3.2 п. 9.3 ст.9 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року за №64/8663, із змінами та доповненнями (надалі - Інструкція) передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за встановленою формою (додаток 14). Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Також, пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

З матеріалів справи видно, що згідно із актом перевірки від 11.10.2007 року №64 заборгованості по сплаті страхових внесків у позивача не було виявлено, дана обставина сторонами не заперечувалась, проте відповідач додатково пояснив, що страхові внески сплачувались несвоєчасно, що підтвердилось в результаті проведеної повторної перевірки. Так, актом звірки від 08.09.2003 року №94 виявлено, що на особовому рахунку позивача перебували кошти в сумі 8297,04 грн., які належали іншим платникам, та які позивач фактично не сплачувала та були відсутні кошти, які вона фактично сплатила на суму 1715,81грн., а тому після проведення вказаної звірки неправильно зараховані кошти повернуті платникам, які їх фактично сплатили, а особовий рахунок позивача приведено у відповідність та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) страхових внесків. Відповідні рішення були складені за формою згідно з Додатком 14 вказаної Інструкції.

Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за даний період за №№3639-3701 від 14.05.2009 року були скасовані рішенням головного управління ПФУ в області за №4358/06 від 10.08.2009 року, а рішення за №№5440-5507 від 10.11.2009 року за аналогічний період скасовані головним управлінням ПФУ в області рішенням за №6801/06 від 21.12.2009 року. Підставою скасування вказаних рішень було неправильне обчислення відповідачем строків затримки платежів.

У зв'язку із скасуванням вищезазначених рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені головним управлінням ПФУ в області, відповідачем були винесені оскаржувані рішення за даний період №392-439 від 15.03.2010р.

Оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі, повинні були прийматись за фактом виявлення заборгованості, тобто після 08.09.2008р., а не через значний проміжок часу - 14.05.2009 року.

Згідно ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Сторонами в даній адміністративній справі був складений акт звірки своєчасності сплати страхових внесків за період з 21.02.2005 року по 08.09.2008 року, в результаті якого позивачу була надіслана вимога від 08.09.2008 року №Ф-127, тобто факт виявлення відповідачем порушення своєчасності сплати позивачем страхових внесків визначається датою складення акту звірки та направлення вимоги, тобто - 08.09.2009р., проте первинні рішення за цей період, як було зазначено вище, були прийняті тільки 14.05.2009 року, тобто з пропущенням строків, визначених ст.250 Господарського кодексу України.

Документальним підтвердженням моменту вчинення відповідачем порушення у вигляді несвоєчасної сплати страхових внесків, міститься в оскаржуваних рішеннях, де зазначається період з якого виникла сума боргу та кінцева дата зарахування узгодженої суми страхових внесків в повному обсязі. Відтак рішення були прийняті 15.03.2010р. за періоди з 21.02.2005 року по 17.09.2008 року, тобто з порушенням терміну застосування адміністративно-господарських санкцій.

До позивача 15.03.2010 р. застосовано фінансові санкції та пеню за різні періоди сплати страхових внесків, проте остаточний строк погашення, останніх по черговості, з яких становить 17.09.2008 р., тобто більше як за рік до винесення оскаржуваних рішень.

Представником відповідача невірно зроблено посилання на норму Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як поняття «стягнення» та «застосування» не є тотожними. В даному випадку оскаржуються рішення відповідача про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Отже, відповідач мав можливість застосувати до позивача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону. Однак, по факту погашення боргу, відповідачем, як особою на яку покладено контроль за правильністю та своєчасністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, не виносились відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

З посиланнями представника відповідача на положення ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого дія Господарського кодексу України на спірні правовідносини може поширюватись лише у випадках, передбачених Законом, або в частині, що йому не суперечить колегія суддів не погоджується, оскільки ч.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, так як, пенсійним законодавством не врегульовано питання строків застосування фінансових санкцій , а лише встановлена відсутність строків давності на стягнення таких санкцій та пені, тому слід застосовувати положення ст.250 ГК України, яке регламентує саме «строки застосування» фінансових санкцій та пені.

Аналогічна правова позиція, в частині визначення адміністративно-господарських санкцій та правомірності застосування строків давності при їх оскарженні, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.02.2008 року, по справі №К-35518/06 за позовом ВАТ «Тернопільський кар'єр» до УПФУ в м. Тернополі про скасування рішень.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2010 року у справі №2784/10/0970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

І.І. Запотічний

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 07.04.2014 року