Номер провадження: 22-ц/785/3565/14

Номер справи місцевого суду: 2/1522/11182/11

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Мартинової К.П., Журавльова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача - видачу гарантії на виконання роботи, опломбування телефону, виплати пені за кожний день затримки видачі телефону по день винесення рішення, стягнення моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30.01.2014 року,

встановила:

До суду з вищевказаним позовом звернулась ОСОБА_2 , в якому вказала що відповідачем неправомірно відмовлено у видачі гарантії на платний ремонт телефону, що було здійснене на протязі шести місяців, а останній раз 14.02.2011р.. відмова у видачі гарантії свідчить про неякісне виконання робіт по ремонту телефону. Після кожного ремонту відповідач зобов'язаний був встановлювати пломбу, яка свідчила би про сліди відкривання телефону під час дії гарантії. У разі порушення терміну ремонту що перевищує 14 діб відповідач зобов'язаний відшкодувати споживачу пеню за кожний день затримки. Неправомірними діями відповідача, якими порушені права споживача, позивачу також завдана моральна шкода, яка оцінена в розмірі 2000 грн.. Позивач вказує що з листопада 2010 р. не може користуватися телефоном за наслідком неякісного ремонту здійсненого відповідачем. Зазначений телефон Нокіа 6280 має функції відеокамери та фотокамери, яки потрібні у праці, тому відсутність телефону призвело до незручностей та неможливості зняти цікаві місця. А тому з посиланням на положення п.2 ст. 6 Закону України про «Захист прав споживача» просила позов задовольнити.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 30.01.2014 року в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Відповідач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Апелянт ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи в апеляційній інстанції повідомлена належним чином, про що свідчать поштові повідомлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 09.11.2010 року ОСОБА_2 здала до Авторизованого Сервісного Центру «М-Сервіс» на платний ремонт мобільний телефон NOKIA 6280 з заявленою несправністю «можливо необхідна заміна шлейфу - диагностика», зовнішній вигляд телефону на момент здачі: сліди експлуатації, що підтверджується квитанцією № 64898.

10.11.2010 року телефон відремонтували, замінили шлейф і позивач забрала телефон, сплативши суму ремонту - 270 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №64898. При цьому позивач була ознайомлена з правилами Авторизованого Сервісного Центру «М-Сервіс» відносно прийому/видачі телефонів. А саме в частині, що клієнт приймає на себе ризик, пов'язаний з можливими проявами в апараті дефектів не зазначених в квитанції про прийом, а також ризик можливої втрати працездатності в процесі ремонту у випадку грубих порушень користувачем умов експлуатації, наявності слідів потрапляння вологи, корозії, некваліфікованого ремонту, механічних пошкоджень. Термін гарантійного ремонту -14 днів. Термін гарантійного ремонту може збільшуватися до двох місяців, у випадку, якщо термінал не може бути відремонтовано в умовах сервісного центру (він буде відправлений для проведення гарантійного ремонту в м. Київ), або при відсутності запчастин на складі. У разі незгоди споживача з продовженням гарантійного ремонту понад чотирнадцяти днів, приймається заява на видачу акту про істотний недолік. Залежно від складності ремонту, наявності запчастин на складі, термін платного ремонту може збільшитися. Після закінчення ремонту споживачеві надаються гарантійні зобов'язання щодо заявленої несправності і підтримуються протягом одного місяця. Протягом гарантійного терміну не обслуговуються апарати з механічними пошкодженнями, зі слідами попадання вологи і в інших випадках, що сталися через недотримання правил експлуатації.

06.12.2010 року позивач знову здала зазначений телефон в ремонт, з заявленою несправністю «не працює динамік», зовнішній вигляд телефону на момент здачі: сліди експлуатації, подряпини, потертості та надута акумуляторна батарея, що підтверджується квитанцією 65911. Не зважаючи уваги на те, що вказана несправність ніяк не пов'язана з першим ремонтом, отже гарантійний строк на неї не поширюється, сервісний центр відремонтував телефон безкоштовно, позивач сплатив тільки вартість заміненої деталі (динаміка) - 45 грн.

10.12.2010 року відповідач згідно Акту № 65911 забирала відремонтований телефон, при цьому перевіривши телефон на справність, позивач претензій до сервісного центру не мала ( письмово не оформляла).

15.12.2010 року позивач знову здала телефон до сервісного центру зі скаргою на роботу динаміка, зовнішній вигляд телефону на момент здачі: сліди експлуатації, подряпини, потертості, надута акумуляторна батарея, пісок в механізмі «фліпа», що підтверджується квитанцією № 66239. Однак, в процесі тривалого тестування телефону, проблем в роботі апарату не виявлено.

05.01.2011 року телефон було видано позивачеві без сплати за проведені роботи, також позивачеві було роз'яснено, що в апараті пісок, що призведе до перетирання шлейфу, а в подальшому і до заміни, що підтверджується актом виконаних робіт №66239.

10.01.2011 р. позивач знову звернулася до сервісного центру зі скаргою на роботу мікрофона. Встановлений зовнішній вигляд телефону на момент здачі: сліди експлуатації, подряпини, потертості, надута акумуляторна батарея, що підтверджується квитанцією № 66887. Було виконано профілактику мікрофона, протестоване зазначений телефон, проблем в роботі не виявлено. Лише 14.02.2011 року позивач прийшла до сервісного центру, але відмовилася забирати свій телефон і підписати акт виконаних робіт №66887. На час розгляду справи телефон зберігається у відповідача. Вказані обставини позивач не спростовує.

Згідно Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачі №00017202 від 29.03.2011 року, управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області було проведено позапланову перевірку Авторизованого Сервісного Центру «М-Сервіс» по розгляду скарги позивача. Вході перевірки порушень законодавства про захист прав споживачів не виявлено.

Крім того, згідно Акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №00017276 від 11.04.2011 року, управлінням у справах захисту прав споживачів в Одеській області було проведено повторну перевірку Авторизованого Сервісного Центру «М-Сервіс» по розгляду скарги позивача. Під час перевірки встановлено, що телефон був відремонтований 14.02.2011 року згідно акту виконаних робіт №66887, позивач відмовилася від отримання мобільного телефону, який по теперішній час знаходиться у сервісному центрі. Порушень чинного законодавства про захист прав споживачів не встановлено.

Суд звернув увагу, що на судовому засіданні 07.02.2012 р. у присутності позивача відповідач продемонстрував телефон та на пропонування суду був проведений експеримент щодо перевірки його робочого стану, при цьому позивач впізнала свій телефон та надала свою СІМ картку для проведення експерименту. Під час експерименту позивач спілкувалася по своєму телефону, перевіряла якість звуку виклику та якість звуку вхідних та вихідних переговорів за наслідком чого не виявила будь-яких очевидних недоліків телефону та зокрема динаміку. Однак, після цього позивач відмовилася офіційно забирати телефон у відповідача.

Встановлено, що по справі призначалася судова експертиза в Одеському НДІСЕ щодо перевірки спірних питань по перевірці якості проведеного ремонту та заміненим деталям. Однак, справа була повернута без висновку експерта у зв'язку з повідомленням про відсутність експерта з відповідною кваліфікацією для проведення експертизи по поставленим питанням.

За клопотанням позивача, судом також була витребувана інформація щодо можливості дослідження телефону по поставленим питанням у спеціалістів офіційних сервісних центрів Нокіа в м. Києві та в м. Одесі, але зазначеними центрами дана відповідь про неможливість надання необхідної інформації.

Суд погодився з доводом відповідача, що станом на сьогодення модель мобільного телефону Nokia 6280 знята з виробництва, як морально застаріла, крім того, виробник Nokia призначає термін служби на мобільні телефони - 3 роки.

Згідно п.25 ст.1 Закону «Про захист прав споживачів» термін служби - це строк, протягом якого виробник (виконавець) гарантує безпеку продукції та несе відповідальність за істотні недоліки.

Використовуючи сервісне меню телефону, було встановлене, що дата виробництва телефону, який належить позивачу - листопад 2006 року.

Таким чином, термін служби телефону позивача закінчився ще в листопаді 2009, що на 1 рік раніше, ніж відбулося перше звернення до сервісного центру 09.11.2010г - за квитанцією № 64898. Крім того позивачем не спростоване, що належний їй телефонний апарат крім морального зносу також має і матеріальний знос.

Відповідно до п. 23 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою КМ України від 16 травня 1994 p. N 313 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1999 p. N 974, із змінами і доповненнями), гарантійні зобов'язання виконавця стосовно надання послуг визначаються Законом України "Про захист прав споживачів" та відповідними нормативно-правовими актами. Згідно п. 4.4. Інструкція щодо надання послуг з ремонту побутової радіоелектронної апаратури затвердженої Наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27.08.2000 р. № 20, замовлення повинно видаватися замовнику з гарантійним документом, у якому зазначається дата видачі замовлення. Відповідно до п.3.5 Інструкції гарантійний термін подовжується на час перебування виробу в ремонті.

Судом встановлене, що зазначена у п.4.4 Інструкції інформація міститься в актах виконаних робіт, які були видані відповідачем, як виконавцем послуг позивачу, як споживачу, якому надані послуги сервісним центром «М-Сервіс» ФОП ОСОБА_3. У зв'язку з чим позивачем не спростоване твердження, що у разі отримання телефону у відповідача, їй буде виданий Акт виконаних робіт з новою датою видачі (отримання) оформлений відповідно до вимог чинного законодавства, з інформацією про гарантію.

У розумінні ст.1 Закону України «Про стандартизацію», термін «нормативний документ» охоплює такі поняття як "стандарт", "кодекс усталеної практики" та "технічні умови". На теперішній час в Україні не існує нормативних документів (стандартів, кодексу усталеної практики чи технічних умов), які би регламентували порядок виконання робіт та видачі з ремонту мобільних телефонів.

Таким чином, позивач не спростувала доказами твердження відповідача, що з урахуванням п.4.1 Інструкції та конструктивних особливостей виробу (його малих розмірів), опломбувати телефон як виріб є неможливими.

Крім того, суд визнав необґрунтованими підстави звернення позивача з даною позовною вимогою, як способом захисту права.

Відповідно до ст.10 ч.5 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до п. 12 Правил побутового обслуговування населення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 p. N 313 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1999 p. N 974), термін виконання замовлення встановлюється за погодженням сторін. Зі змісту вказаних квитанцій на прийом телефону для ремонту а саме №№ 64898, 65911, 66239, 66887, вказаний термін проведення робіт. Роботи з ремонту виконані відповідачем своєчасно в обумовлені сторонами строки, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт.

При цьому суд звернув увагу, що позивачем не надано доказів що у передбачений по квитанції № 66887 строк до 24.01.2011 року роботи по телефону не були закінчені та на її вимогу телефон не був виданий.

Проте за останнім замовленням, позивач відмовилася приймати із ремонту мобільний телефон який знаходиться в робочому стані.

Позивачем не спростоване твердження відповідача, що термін у 14 діб, на які посилається позивач у заяві стосується, лише продукції яка перебуває на гарантії та на яку розповсюджується гарантійний термін експлуатації виробника (продавця) тобто телефонів Нокіа. Таким чином вимога, щодо нарахування та стягнення пені є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 районний суд з'ясувавши обставини справи та давши оцінку всім зібраним у справі належним доказам обґрунтовано виходив з того, що правових підстав для задоволення позову немає, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення відповідачем прав, позивача згідно норм «Про захист прав споживача», а тому і вимога по стягненню моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Судова колегія погоджується з цим висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорювань право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи передбачені статтею 16 ЦК України.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволенні позову ОСОБА_2. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилаються апелянти в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Ураховуючи встановлене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 30.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді К.П.Мартинова

О.Г.Журавльов