справа № 437/18672/13

Ленінський районний суд міста Луганська

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року, лютого місяця, 21-го дня, в місті Луганську, Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

головуючого судді Луганського В.І.

за участю прокурора Шкоркіної І.О.

при секретарі Ткаченко Т.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду міста Луганська кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сєвєродонецька Луганської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, не одруженого, не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 05.10.2011 року Жовтневим районним судом м. Луганська за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, -

за ч. 2 ст. 389 КК України,

в с т а н о в и в:

05.10.2011 року, ОСОБА_3 засуджений Жовтневим районним судом міста Луганська за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України - носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу, до покарання у виді 240 годин громадських робіт.

Однак, ОСОБА_3, в порушення вимог ст. ст. 36, 37, ч. 2 ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, маючи злочинний намір на ухилення від виконання громадських робіт, посягаючи на інтереси правосуддя в частині забезпечення виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, переслідуючи мету, спрямовану на невиконання вироку Жовтневого районного суду міста Луганська, будучи належним чином повідомленим, маючи реальну можливість відбути покарання у виді громадських робіт з моменту набрання вироком законної сили, покарання у виді громадських робіт в кількості 240 годин до теперішнього часу не відбув, поважних причин про невиконання покарання у виді громадських робіт не повідомив.

Обвинувачений ОСОБА_3, в скоєнні кримінального правопорушення передбаченного ч. 2 ст. 389 КК України, свою вину визнав в повному обсязі, в скоєному щиро розкаявся, при цьому не відмовився від дачі показань.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України та проти цього не заперечували учасники судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні відносно нього, всі обставини скоєння ним злочину вказані правильно, оскільки вказане, було насправді. Фактичні обставини й докази, які було зібрано по кримінальному провадженню не оскаржував та суду пояснив, що не виконав вирок суду в зв'язку з тим, що були погані погодні умови, вказав, що бажає стати на шлях виправлення.

Докази, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, не оспорюються обвинуваченим та відповідно не проголошувались в судовому засіданні

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною та дії ОСОБА_3, кваліфікує за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

Обираючи вид та міру покарання суд, враховуючи характер суспільної небезпеки, злочину який

скоїв ОСОБА_3, його віднесено законом до злочину невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше судимий, покарання визначене попереднім вироком Жовтневого районного суду міста Луганська від 05.10.2011 року, не виконав, за місцем проживання характеризується з позитивного боку, обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України - судом не встановлені.

Виходячи із приведених обставин, відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до скоєного, позиції прокурора по справі який просив призначити покарання пов'язане з обмеженням волі враховуючи особу винного, він вирок Жовтневого районного суду міста Луганська від 05.10.2011 року, у виді 240 годин громадських робіт не виконав, суд вважає, що на даний час виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливо лише в умовах обмеження його волі, вважаючи, що дане покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 виходячи з вимог Закону. В зв'язку з тим, що обвинувачений не відбув покарання по попередньому вироку, відповідно до ч.1. ст. 71, 72 КК України, суд, вважає необхідним, до призначеного покарання по вказаному вироку, повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, перерахувавши відповідно п.4. ч.1. ст. 72 КК України, 240 годин громадських робіт в обмеження волі, що відповідає 30 дням.

Речових доказів по справі немає.

Цивільний позов по справі заявлений не був.

Судові витрати по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст. 349, 370, 374 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним в скоєнні злочину передбаченого частиною 2 статті 389 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

На підставі ч.1. ст. 71, п.4. ч.1. ст. 72 КК України, до призначеного покарання ОСОБА_3 повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 05.10.2011 року у вигляді 30 (тридцяти) днів та остаточно призначити покарання у вигляді 1 (одного) року 30 (тридцяти днів) обмеження волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3, до набрання вироком законної сили, у вигляді особистого зобов'язання - залишити без змін.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з моменту його затримання після набрання вироком законної сили, та направлення в місця відбування призначеного судом покарання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Луганскої області на протязі 30 діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ленінський районний суд м. Луганська.

СУДДЯ: В.І. ЛУГАНСЬКИЙ