УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р.Справа № 818/649/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 818/649/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління державної пенітенціарної Служби України в Сумській області , Шосткинської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№66)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

04 березня 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (далі - відповідач 1, УДПСУ в Сумській області), Шосткинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№66) (далі - відповідач 2, ШВК УДПСУ в Сумській області (№66)), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів та зобов'язати їх солідарно виплатити на користь позивача грошове забезпечення за службу понад встановлений робочий час в сумі 3388 грн. 00 коп. та службу в нічний час - 772 грн. 45 коп., стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду в сумі 13 552 грн. 00 коп.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, Шосткинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№66) про визнання дій неправомірними, стягнення відшкодування витрат на відрядження та моральної шкоди - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної ухвали при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ч.2 ст. 233 КЗпП України, ст. 99 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений встановлений процесуальний строк звернення до адміністративного суду без поважних причин.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина третя статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як свідчать зміст позовної заяви та письмові докази, предметом спору є стягнення не нарахованих і несплачених відповідачем грошового забезпечення за службу понад встановлений робочий час та за роботу в нічний час. Тобто, фактично позивач просив суд про захист своїх прав, які на його думку, порушувались Управлінням державної пенітенціарної служби України в Сумській області з грудня 2011 року по липень 2013 року під час проходження ним публічної служби.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок обрахування строків звернення до адміністративного суду, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що про порушення своїх прав позивач знав або повинен був знати під час отримання грошового забезпечення за кожний місяць, починаючи з грудня 2011 року, в зв'язку з чим саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності, визначений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Поважних причин, які б перешкоджали позивачу дізнатися про порушення своїх прав з моменту проведення розрахунків та протягом місячного строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, не зазначено, а судом не встановлено.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що положення частини другої статті 233 КЗпП України поширюються на спірні правовідносини, оскільки нормами цієї статті передбачено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

В даному ж випадку заявлено вимогу про стягнення не нарахованих і несплачених відповідачем грошового забезпечення за службу понад встановлений робочий час та за роботу в нічний час, що є помилковим ототожненням із заробітною платою.

Отже, спірні правовідносини не входять у сферу правового регулювання норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України, а тому при зверненні до суду слід застосовувати саме строки звернення, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, які позивачем пропущені без поважних причин.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом не встановлено, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі №818/649/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бегунц А.О.

Судді Бенедик А.П. Калиновський В.А.