Номер провадження № 22-ц/785/3107/14
Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О.
Доповідач Кравець Ю. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого судді - Кравця Ю.І.,
суддів: Журавльова О.Г., Оверіної О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Счастлівцевої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» про відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 15.01.2014 року -
встановила:
04.06.13 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» про відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу, після уточнення якого просив стягнути з КП «Одеськелектротранс» на його користь суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 30482,2 грн., а також моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 15.01.2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_2 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 9759,75 гривень. Стягнуто з Комунального Підприємства «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень, а також вирішення питання судових витрат. .
Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку позивач ОСОБА_2 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову в повному обсязі. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини між сторонами є трудовими та врегульовані нормами КЗпП України. В провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до КП «Одеськміськелектротранс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28.11.12 року позовні вимоги задоволені частково, а саме поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді старшого майстра дільниці профілактичного ремонту тролейбусного депо в комунальному підприємстві «Одесміськелектротранс" та стягнуто із Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2012 року по 28 листопада 2012 року в розмірі 21 096 гривень, а також стягнуто з Комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_2 немайнову (моральну) шкоду в сумі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень) та суд допустив негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області зазначене рішення залишено без змін.
Згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 28.11.12 року виконано частково, а саме 12.09.13 року наказом директора КП «Одесміськелектротранс» №477 скасовано наказ №112 від 13.03.12 року про звільнення ОСОБА_2 та поновлено його на роботі на посаді старшого майстра тролейбусного депо. Таким чином, позивач перебував у вимушеному прогулі та фактично ніде не працював навіть після постановлення рішення суду, протягом півтора року, а рішення суду від 28.11.2012 року не виконувалося в повному обсязі протягом 10 місяців з вини відповідача.
Відповідно до розрахункових листів за 2 останніх місяця роботи (січень та лютий) ОСОБА_2 було відпрацьовано 22 дні, за що отримано 3439,81 грн.. Середньомісячна заробітна плата становить 156,35 грн. За час вимушеного прогулу кількість робочих днів становить: листопад -2 грудень-21, січень-21, лютий 20, березень-20, квітень 22, травень 19 , червень- 18, липень -23, серпень- 21, вересень- 8. Сума днів вимушеного прогулу становить 195. Розмір невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 195х156,32=30482,2 грн. Однак як вбачається з довідки Одеського міського центру зайнятості від 08.11.13 року ( а.с.58) ОСОБА_2, перебував на обліку як безробітний в Одеському МЦЗ з 16.04.12 року та знятий з обліку 09.07.13 року його дохід за цей період становить 20722,45 гривень.
Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає середня заробітна плата за час вимушеного прогулу у розмірі 9759,75 грн. ( 30482,20 (сума заборгованості за весь час вимушеного прогулу) -20722,45 (сума коштів сплачених Одеським МЦЗ під час перебування ОСОБА_2 на обліку, як безробітного)) та грошові кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтею 21 Закону України " Про оплату праці" встановлено права працівника на оплату праці, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Порядок обчислення середнього заробітку регламентується Порядком обчислення заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Відповідно до вимог ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України " Про судову практикув справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди"№ 4 від 31 березня 1995 р. (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Крім того, пункт 4 Постанови передбачає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
У відповідності до п. 9 Постанови, розмір відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням їх характеру і тривалості, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках.
Суд першої інстанції керуючись принципами розумності та справедливості, дійшов правильного висновку, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в сумі 1000 грн.
Доводи апеляції спростовуються поясненнями представника апелянта, яка вказала, що в поданому ними розрахунку заборгованості, не зазначено суму доходу ОСОБА_2 за період перебування його на обліку як безробітного в Одеському МЦЗ з 16.04.12 року по 09.07.13 року.
Ураховуючи встановлене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 15.01.2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий Ю.І.Кравець
Судді О.В.Оверіна
О.Г.Журавльов