Номер провадження № 22-ц/785/2643/1

Головуючий у першій інстанції Науменко А.В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Оверіної О.В., Журавльова О.Г.,

з участю секретаря судового засідання - Счастлівцевої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ордера недійсним та визнання недійсною реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19.12.2013 року -

встановила:

20 липня 2010 року ЗАТ «Одеська кіностудія» (яке у подальшому змінило найменування на ПрАТ «Одеська кіностудія») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у якій просило виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 готелю «Екран» ЗАТ «Одеська кіностудія», розташованого за адресою: м. Одеса, Французький б-р, буд. № 33-а.

14 березня 2011 року ЗАТ «Одеська кіностудія» було подано уточнення позовних вимог (т. 1, а.с. 132), яким ЗАТ «Одеська кіностудія» просило суд поновити строк позовної давності для вимог про виселення та визнання ордеру недійсним з 9 червня 2010 року, визнати недійсним ордер на житлову площу у гуртожитку № 1 від 20 лютого 2006 року, виданий на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу від 20 січня 2004 року на ім'я ОСОБА_2, для проживання з чоловіком ОСОБА_3 у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку № 39 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси, позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3, права користування житловими приміщеннями у кімнатах НОМЕР_1, НОМЕР_2 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси, визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловими приміщеннями у кімнатах НОМЕР_1, НОМЕР_2 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси, виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси.

7 жовтня 2011 року ПрАТ «Одеська кіностудія» було подано уточнення позовних вимог (т. 2, а.с. 18-19), яким ПрАТ «Одеська кіностудія» просило суд поновити строк позовної давності для вимог про виселенним та визнання ордеру недійсним з 9 червня 2010 року, визнати недійсним ордер на житлову площу у гуртожитку № 1 від 20 лютого 2006 року, виданий на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу від 20 січня 2004 року на імя ОСОБА_2 для проживання з чоловіком ОСОБА_3 у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку № 39 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси, позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування житловими приміщеннями у кімнатах НОМЕР_1, НОМЕР_2 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси, визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловими приміщеннями у кімнатах НОМЕР_1, НОМЕР_2 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси, виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнат НОМЕР_1, НОМЕР_2 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси. 15 грудня 2011 року ПрАТ «Одеська кіностудія» було подано уточнення позовних вимог (т. 2, а.с. 108-109) яким ПрАТ «Одеська кіностудія» просило суд визнати недійсним ордер на житлову площу у гуртожитку № 1 від 20 лютого 2006 року, виданий на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу від 20 січня 2004 року на ім'я ОСОБА_2 для проживання з чоловіком ОСОБА_3 у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку № 39 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси, визнати недійсною реєстрацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у кімнаті НОМЕР_1 по Французькому бульвару, 33-а м. Одеси. В обґрунтування своїх позовних вимог ПрАТ «Одеська кіностудія» посилається на те, що рішення, на підставі якого було виписано ордер ніколи не приймалось, повноважень для виписки ордера у керівника підприємства не було. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 19.12.2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним ордер №1 на житлову площу у гуртожитку від 20.02.2006 року, виданий на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету комсомолу від 20 січня 2004 року на ім'я ОСОБА_2 на двох осіб для проживання у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку №39 по Французькому бульвару, 33-а у м. Одесі. Вирішено питання судових витрат.

Зазначене рішення суду оскаржують в апеляційному порядку ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4.

В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Задовольняючи позов приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія» про визнання недійсним ордеру №1 на житлову площу у гуртожитку від 20.02.2006 року, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 250 від 30 квітня 1982 року (т.1, а.с. 92) було затверджено акт Державної комісії від 30 червня 1982 року про прийом в експлуатацію дев'ятиповерхової будівлі зазначеного гуртожитку на 192 місця загальною площею 1 954 кв.м (т. 1, а.с. 93-96). Водночас з наказу Державного комітету УРСР по кінематографії від 27 жовтня 1982 року № 363 «Про присвоєння розряду готелю Одеської кіностудії художніх фільмів» вбачається присвоєння готелю Одеської кіностудії художніх кінофільмів другого розряду.

Наказом по Одеській кіностудії № 267 від 4 травня 1983 року «Про введення в експлуатацію готелю та гуртожитку та встановлення цін на місця в номерах» було затверджено ціни на місця в номерах та встановлено порядок роботи готелю «Екран» Одеської кіностудії. Наказом по Одеській кіностудії художніх фільмів № 44 від 4 грудня 1998 року було реорганізовано готель «Екран» у гуртожиток кіностудії (т.1, а.с. 89). Відповідно до листа Міністерства культури і мистецтв України № 18-7428/18 від 28 листопада 2003 року та додатку до нього «Довідка про будівлі та споруди, що знаходяться на балансі Одеської кіностудії на 1 квітня 2003 року», готель «Екран» за адресою: м. Одеса, Французький б-р, буд. № 33 обліковувався на балансі Одеської кіностудії художніх фільмів, належав до державної власності, та був переданий кіностудії на праві господарського відання. Згідно технічного паспорту на громадський будинок, виготовленого комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» станом на 31 березня 2004 року, девятиповерховий будинок за адресою: м. Одеса, Французький б-р, буд. № 33-а, користувачем якого є Одеська кіностудія художніх фільмів, зазначений як готель. Протоколом установчих зборів засновників ЗАТ «Одеська кіностудія» від 21 листопада 2005 року було затверджено статут ЗАТ «Одеська кіностудія» та призначено на посаду голови правління ЗАТ «Одеська кіностудія» ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 113-114). 26 грудня 2005 року між ЗАТ «Одеська кіностудія» та ОСОБА_5 було укладено відповідний контракт, як з креівником (т. 1 а.с. 116-120). Наказом Міністерства культури і туризму України № 78-к від 20 лютого 2006 року ОСОБА_7 було звільнено з 22 лютого 2006 року з посади генерального директора державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» (т. 1, а.с. 121). Відповідно до акту приймання-передачі від 21 листопада 2005 року Міністерство культури і туризму України передало Фонду державного майна України, а останній - ЗАТ «Одеська кіностудія» цілісний майновий комплекс державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів», у складі якого готель «Екран» (інвентарний номер 40а). Оціночна вартість готелю 7 400 065,05 грн., що підтверджується додатком до згаданого акту (позиція № 37). Згідно відповіді Санітарно-епідеміологічної станції Приморського району м. Одеси Міністерства охорони здоровя України № 3-1/3891 від 18 жовтня 2010 року на запит суду, будинок № 33-а по вул. Французький б-р у м. Одесі має статус гуртожитку (т.1, а.с. 91). Згідно відповіді комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомості» № 181538.72 від 15 липня 2010 року на запит суду, за адресою м. Одеса, Французький б-р, буд. № 33-а нерухоме майно не зареєстровано, згідно інвентаризації від 31 березня 2004 року користувачем нерухомого майна за даною адресою є Одеська кіностудія художніх фільмів. Згідно відповіді Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-08/2600 від 1 листопада 2010 року на запит суду, будівля за адресою: м. Одеса, Французький б-р, буд. № 33-а є гуртожитком (т. 1, а.с. 90). Згідно відповіді Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області № 31/22-ПО-2 від 16 грудня 2010 року на запит суду, в дислокації обслуговуємих будинків Приморського району по Французькому бульвару, 33а значиться гуртожиток Одеської кіностудії «Екран», згідно єдиної реєстрації в даному гуртожитку зареєстровано після 18 річного віку 17 осіб. Реєстрація громадян по гуртожитку за адресою: Французький бульвар, 33а здійснюється на підставі ордерів, виданих адміністрацією кіностудії. 1 лютого 2004 року ОСОБА_2, як начальник АХО на підприємстві, звернулась до генерального директора ДП Одеської кіностудії ОСОБА_7 із заявою, у якій просила надати їй дозвіл оселитись у приміщенні гуртожитку за адресою: м. Одеса, Французький б-р, буд. № 33-а, кімната НОМЕР_3 без прописки. Зобовязалась на першу вимогу адміністрації кіностудії звільнити займану житлову площу (т.1, а.с. 4). Тобто, зі змісту заяви вбачається, що звернення було на тимчасове проживання.

Протоколом № 2 засідання профкому Одеської кіностудії від 11 лютого 2004 року було надано згоду на тимчасове поселення ОСОБА_2 до гуртожитку «Екран» за її письмового зобовязання звільнити житлову площу на першу вимогу адміністрації та без претензії та прописку (т. 1, а.с. 6-7). 29 липня 2004 року ОСОБА_2 звернулась до генерального директора ДП Одеської кіностудії ОСОБА_7 із заявою, у якій просила надати їй дозвіл тимчасове вселення у приміщення готелю «Екран» у кімнату 501 (т.1, а.с. 5). 20 лютого 2006 року державним підприємством «Одеська кіностудія художніх фільмів» було видано ОСОБА_2 ордер № 1 як працівнику «Одеська кіностудія», на право зайняття з родиною з двох осіб житлової площі у гуртожитку № 39 по вул. Французький б-р, буд. № 33-а, кімната № НОМЕР_1, розміром 39 кв.м. У ордері зазначено, що він виданий на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу від 20 січня 2004 року. Ордер підписаний керівником державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» ОСОБА_7 (т.1, а.с. 13). Суд встановив, що за наявними матеріалами у справі відсутні данні про привласнення будівлі за адресою м. Одеса, вул. Французький б-р, буд. № 33-а, назви гуртожиток № 39, тому ордер виданий на кімнату у неіснуючому гуртожитку. Також суд встановлено, що в ордері зазначена форма підприємства лише як «Одеська кіностудія», але печатка, що скріплює підпис керівника від «Державного підприємства «Одеська кіностудія», тобто ордер виданий на ОСОБА_2, як працівника державного підприємства. Водночас за матеріалами доведене, що ОСОБА_2 з 2 лютого 2006 року по 27 січня 2010 року вже перебувала у трудових відносинах з ЗАТ «Одеська кіностудія художніх фільмів», що підтверджується відповідними наказами № 1-к (т. 1 а.с. 8-9) та № 4-к (т. 1 а.с. 10). Таким чином, на час видачі спірного ордеру на приміщення кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку, ОСОБА_2 вже не знаходилася у трудових відносинах з Державним підприємством, від якого виданий ордер працівнику. Той факт, що відповідачі фактично займають кімнати № НОМЕР_2 у будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Французький б-р, буд. № 33-а та використовують для проживання не спростовується та підтверджується усіма сторонами по справі, з огляду на що в силу ч. 1 ст. 61 ЦПК України суд вважав даний факт встановленим. Таким чином, відповідачі вселилися та проживають у кімнаті на який ордер не видавався. Судом також встановлено, що Протоколом № 11 засідання дирекції та профкому Одеської кіностудії від 20 лютого 1997 року (т. 2, а.с. 9) кімнату № НОМЕР_1 у зазначеному гуртожитку було передано ОСОБА_8, а 12 червня 2000 року їй було надано відповідний ордер серії НЕ № 418057 (т. 2, а.с. 8). Суд звернув увагу, що під час розгляду справи на судовому засіданні 01.08.2013 року судом та сторонами повторно оглядався спірний ордер у якому вже було дописано «или НОМЕР_2», на запитання суду ОСОБА_2 пояснила, що ордер постійно зберігається у неї та зазначену дописку зробила вона сама. Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а-17235/11/2670 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Фонду державного майна України, Міністерства культури і туризму України про визнання дій протиправним та зобовязання вчинити певні дії, зміненою постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року було визнано протиправними дії Міністерства культури і туризму України та Фонду державного майна України стосовно передачі до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія» будівлі гуртожитку за адресою: м. Одеса, вул. Французький б-р, буд. № 33-а, який у позиції 37 акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» до статутного фонду ЗАТ «Одеська кіностудія» від 21 листопада 2005 року значиться як готель «Екран» (інвентарний номер 40а) оціночною вартістю 7 400 065,05 грн.

З відповіді Міністерства культури України № 4182/11/13-13 від 13 грудня 2013 року, наданої на виконання ухвали суду від 9 жовтня 2013 року, вбачається, що до комунальної власності міста Одеса будівля гуртожитку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Французький б-р, буд. № 33-а Міністерством не передавалась. Гуртожиток не належить до сфери управління та не обліковується ні на його балансі, ані на балансі будь-якої установи, підприємства, організації, що належать до сфери управління Міністерства. Гуртожиток «Екран», який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Французький б-р, буд. № 33-а є власністю приватного акціонерного товариства «Одеська кіностудія», знаходиться на балансі кіностудії та обліковується в бухгалтерському обліку підприємства підставі Акту приймання-передачі від 21 листопада 2005 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Аналогічні положення містяться також у ч. 1 ст. 12 Закону України " Про господарські товариства", ч.1 ст. 85 Господарського кодексу Україи. Відповідно до п. 4.2 статуту ПрАТ «Одеська кіностудія», товариство є власником, зокрема, майна і грошових коштів, переданих йому засновниками (акціонерами) у власність.

Згідно п. 5.5 статуту ПрАТ «Одеська кіностудія», Фонд державного майна України оплатив акції шляхом внесення до статутного капіталу товариства цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів», разом з усіма правами та обовязками, оціненого на підставі незалежної оцінки станом на 30 червня 2005 року у суму 31 085 884 гривні, що становить 50 % плюс одна акція статутного капіталу товариства або 31 085 884 акції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що із внесенням Фондом державного майна України до статутного капіталу ЗАТ «Одеська кіностудія» (у подальшому ПрАТ «Одеська кіностудія») будівлі гуртожитку «Екран» за адресою: м. Одеса, Французький б-р, буд. № 33-а, ПрАТ «Одеська кіностудія» стало власником цього майна на підставі до акту приймання-передачі від 21 листопада 2005 року. При цьому сам по собі той факт, що у подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року дії з такого передання були визнані протиправними, не є підставою для припинення права власності ПрАТ «Одеська кіностудія» на дану будівлю, оскільки жодних дій з повернення даної будівлі до державної власності Міністерством культури України до теперішнього часу здійснено не було, правовстановлюючий документ ПрАТ «Одеська кіностудія» на дану будівлю скасований не був. За таких обставин, суд не погодився із доводом відповідачів про те, що ПрАТ «Одеська кіностудія» є неналежним позивачем за вимогами про її виселення з вказаного гуртожитку.

Відповідно до ст. 127 ЖК України, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Відповідно до абз. 1 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, чи є гуртожитком приміщення, яке займає відповідач. Для цього, зокрема, необхідно витребувати дані про те, чи перебуває будинок, в якому розміщено таке приміщення, у віданні позивача; чи побудований він як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний; чи є дозвіл санепідстанції на його заселення як гуртожитку; чи зареєстрований він як гуртожиток у виконкомі районної, міської, районної в місті Ради; чи видавався відповідно до Положення про гуртожиток ордер на зайняття жилої площі в гуртожитку; чи укомплектований будинок (жиле приміщення) меблями, спеціальним устаткуванням, інвентарем, культурно-побутовими предметами, необхідними для проживання, занять і відпочинку громадян, чи є штати для обслуговування гуртожитку, як оплачується проживання і т.п. Судам слід враховувати, що гуртожитками є також спеціально побудовані підприємствами, установами, організаціями жилі будинки для малосімейних, щодо яких адміністрацією, органом громадської організації і профспілковим комітетом до початку будівництва прийнято рішення про їх використання як сімейних гуртожитків і вони зареєстровані у виконкомі як гуртожитки.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, зокрема, рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 250 від 30 квітня 1982 року, відповідь Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 01-08/2600 від 1 листопада 2010 року, відповідь Санітарно-епідеміологічної станції Приморського району м. Одеси Міністерства охорони здоровя України № 3-1/3891 від 18 жовтня 2010 року, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми житлового законодавства, які регулюють порядок вселення та користування громадянами приміщень гуртожитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 128 ЖК УРСР, порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Відповідно до ст. 129 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до ст. 59 ЖК УРСР, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі. Враховуючи той факт, що із внесенням Фондом державного майна України до статутного капіталу ЗАТ «Одеська кіностудія» (у подальшому ПрАТ «Одеська кіностудія») будівлі гуртожитку «Екран» за адресою: м. Одеса, Французький б-р, буд. № 33-а, ПрАТ «Одеська кіностудія» стало власником цього майна на підставі до акту приймання-передачі від 21 листопада 2005 року, суд дійшов висновку, що у генерального директора державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» ОСОБА_7 20 лютого 2006 року були відсутні повноваження для розпорядження належними ЗАТ «Одеська кіностудія» житловими приміщеннями та видачі спірного ордеру. Про обізнаність ОСОБА_7, щодо процедури приватизації Державного підприємства, про оформлення Акту прийому - передачі майна створеному Акціонерному товариству та про власне звільнення підтвердив свідок ОСОБА_13. Показання самої ОСОБА_7, суд оцінив критично, тому як остання підтвердила усі обставини, але стверджувала, що було рішення профспілкового комітету, яке зазначене у спірному ордері та наполягала на наявності у неї повноважень щодо видачі даного ордеру. Крім того, оцінюючи той факт, що ОСОБА_2 зверталась до керівництва кіностудії із проханням надати їй житлову площу 1 лютого 2004 року та 29 липня 2004 року, а у оскаржуваному ордері від 20.02.2006 року зазначено дату спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету Державного підприємства та комітету комсомолу 20 січня 2004 року та той факт, що таке рішення від 20 січня 2004 року у матеріалах справи відсутнє, а на час видачі ордеру рішення профспілкового комітету нового створеного підприємства не приймалося, суд дійшов до висновку про те, що у оскаржуваному ордері у якості підстави його видачі зазначене спільне рішення адміністрації, профспілкового комітету та комітету комсомолу, яке не існувало. Доводи відповідачів, що зазначене рішення профспілки від 20.01.2004 р. позивачем навмисно приховане є безпідставним припущенням, при цьому суд враховує, що оригінал ордеру зберігається у відповідачів, але у них відсутня навіть копія цього рішення.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що при видачі ОСОБА_2 оскаржуваного ордеру були порушені порядок та умови надання житлових приміщень, визначені ЖК УРСР, що має наслідком його недійсність. Стовно строку позовної давності щодо вимоги про визнання ордеру недійсним суд зауважив наступне. Суд врахував той факт, що оригінал оскаржуваного позивачем ордеру у порушення вимог Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР № 208 від 3 червня 1986 року зберігається постійно у ОСОБА_2 та не був зданий в житлово-експлуатаційну організацію, а при її відсутності -завідуючому (директору) гуртожитком та той факт, що він був виписаний директором Державного підприємства «Одеська кіностудія художніх фільмів» у той час, коли вже існувало ЗАТ «Одеська кіностудія», суд дійшов до висновку, що у порушення вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України відповідачами не доведено того факту, що ЗАТ «Одеська кіностудія» було відомо про існування даного ордеру до дати, зазначеної самим позивачем, тобто до 9 червня 2010 року, з огляду на що суд вважає, що строк позовної давності за цією вимогою не є пропущеним.

Колегія суддів, погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 129 ЖК УРСР, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Відповідно до ст. 59 ЖК УРСР, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Із врахуванням вище встановлених обставин та виходячи із аналізу наведених норм, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк давності звернення до суду порушено не було, а також, що при видачі ОСОБА_2 оскаржуваного ордеру були порушені порядок та умови надання жилих приміщень, що має наслідком його недійсність. Усі доводи апеляційної скарги, на які посилаються апелянти, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Ураховуючи встановлене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 - відхилити. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 19.12.2013 року - залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді О.В.Оверіна

О.Г.Журавльов