Ухвала

іменем україни

6 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І.,

суддів:за участю прокурораЛагнюка М.М., Суржка А.В., Парусова А.М.,

при секретарі Петрика В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040710000678, за обвинуваченням

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2012 року за ч. 2 ст. 263 КК України із застосуванням ст. 75, ст. 76 КК України на 2 роки обмеження волі з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_6 за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2012 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 в частині кваліфікації кримінального правопорушення скасовано.

Постановлено кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно та призначити покарання за цим кримінальним правопорушенням у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_6 за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 березня 2012 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці.

В решті вирок районного суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями та змінами прокурор, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції при цьому посилається на порушення судами норм кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій ОСОБА_6 Крім того зазначає, що вирок суд апеляційної інстанції винесений з порушенням вимог п. 2 ч. 4. ст. 237 КПК України, не зазначив в резолютивній частині вироку про визнання особи винуватою у вчиненому злочині, а при кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 186 КК України в мотивувальній частині вказав кваліфікуючу ознаку - «повторність», при цьому не навів передбачених законом процесуальних підстав для цього.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок суду першої та апеляційної інстанцій в частині призначеного покарання, вважаючи його занадто суворим та посилається, при цьому, на те, що він визнав свою вину, у скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував завдані злочином збитки і тому вважає, що у суду є достатньо підстав для зменшення йому міри призначеного покарання із застосування ст. 69 КК України, оскільки злочин який він вчинив є незакінченим.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_6 засуджено за те, що він, 27 лютого 2013 року, приблизно о 9 год. 45 хв., повторно, перебуваючи біля магазину «Моя Мішель», розташованому в ТК «Піраміда» по вул. Касіора 33-б в м. Кривому Розі, керуючись наміром на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з корисливих спонукань, з манекену, що знаходився біля вказаного магазину, відкрито викрав жіночу пухову куртку вартістю 945 грн., що належить ОСОБА_7, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на зазначену суму.

Пройшовши з викраденою курткою приблизно 10 метрів від магазину, ОСОБА_6 почув, що його хтось схопив за рукав та намагався затримати. Після чого, ОСОБА_6 намагався втекти, але зробити цього не зміг та був затриманий.

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора Парусова А.М., який підтримав касаційну скаргу прокурора, просив її задовольнити, а касаційну скаргу засудженого просив залишити без задоволення перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та аудіозапису судового процесу, обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував, що намагався викрасти майно, але не довів злочин до кінця, тобто фактично визнав свою вину частково. За таких обставин, суд не в повній мірі з'ясував чи правильно обвинувачений ОСОБА_6 розуміє всі обставини справи та суть обвинувачення та прийняв передчасне рішення про розгляд справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, що ставить під сумнів правильність і обґрунтованість прийнятого судом першої інстанції вироку щодо ОСОБА_6

Вирок не може бути визнаний законним і обґрунтованим, якщо обставини, що впливають на кваліфікацію вчиненого не були належно досліджені й оцінені.

Оскільки дане порушення перешкодило суду прийняти законне та обґрунтоване рішення то, на думку колегії суддів, це рішення прийнято з істотним порушенням кримінального процесуального закону, і на підставі ст. 412 КПК України, тягне за собою скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_6

Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на вирок першої інстанції вправі скасувати його повністю або частково та ухвалити свій вирок.

За вимогами ч. 2 ст. 420 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам ст. 374 цього Кодексу. У ньому, як того вимагають норми процесуального закону, мають бути наведені аргументи на підтвердження викладених в апеляційних скаргах доводи. Суперечливість й невмотивованість висновків суду у вироку, прийняття необґрунтованого рішення є неприпустимим.

Крім того, ч. 4 ст. 374 КПК України передбачено, що у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою крім анкетних даних, рішення про визнання особи винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Проте у даному кримінальному провадженні наведених положень закону апеляційний суд не дотримався.

Так, апеляційний суд погоджуючись із доводами апеляційної скарги прокурора щодо скасування вироку місцевого суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України за ознакою вчинення грабежу повторно, не навів передбачених законом процесуальних підстав для цього.

Крім того, апеляційний суд у резолютивній частині свого вироку замість кримінального закону за яким ОСОБА_6 визнано винним, виклав позицію щодо кваліфікації вчиненого діяння засудженого.

Таким чином, враховуючи викладене судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду справи у суді першої інстанції під час якого суду слід прийняти рішення відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Керуючись статтями 433, 434, 442, 436 КПК України, колегія суддів суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді:

_________________ ________________ ________________

М.М. Лагнюк Т.І. Франтовська А.В. Суржок