КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.11.2008                                                                                           № 14/63

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:            Авдєєва  П.В.

          Коршун Н.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Донченко К.Ю. (за довір.),

 від відповідача 1 - не з’явився,

від відповідача 2 - Олійник В.В.(за довір.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.09.2008

 у справі № 14/63  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

 до                                                   Приватне підприємство "Будівельна компанія "Олександрія"

                                                  Приватне підприємство "Веста-Сервіс"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                  визнання договору недійсним

 

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги ТОВ «Русь Інтернешнл» про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору відступлення права вимоги № 02-06/8 від 02.06.2007 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.09.2008 р. у справі №14/63 в позові відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права. Просить оскаржуване рішення суду скасувати, у справі прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі позивач посилається на помилковість висновків господарського суду, стверджує, що укладення між відповідачами договору  про відступлення права вимоги порушує його права та інтереси, оскільки  це, на думку позивача,  призводить до позбавлення його права вимагати від підрядника (відповідача-2) безоплатного усунення недоліків у роботі, що виконана була відповідачем-1 за основним договором підряду. Зазначає, що до спірних правовідносин сторін має застосовуватися положення ст.515 ЦК України, у відповідності до якої заміна кредитора не допускається у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора.

Крім того, заявник наполягає на недійсності  укладеного між відповідачами договору відступлення права вимоги № 02-06/8 від 02.06.2007 р., оскільки в порушення вимог чинного законодавства під час укладення спірного договору мали місце правовідносини сторін з надання фінансової послуги у формі факторингу, які згідно вимог чинного законодавства мають право надавати лише фінансові установи.

Відповідач-2 проти поданої апеляційної скарги повністю заперечує, вважає її доводи необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Оскаржуване судове рішення вважає законним, а тому просить залишити його без змін.

Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчать поштові повідомлення наявні в матеріалах справи про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі, однак, відповідач-1 процесуальними правами щодо прийняття участі в судовому засіданні не скористався, та в судові засідання не з’явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Судова колегія, заслухавши думки інших представників сторін, вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-1.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків та правомірно відмовив в позові, виходячи з наступного.

Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що 03.03.2006 р. між позивачем (замовник) та ПП «Будівельна компанія «Олександрія» (відповідач-1 , підрядник) укладено договір № 1-03/06-РА, відповідно до умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався здійснити на свій ризик, власними силами та засобами ремонтно-відбудовні роботи з покриття дорожнього полотна асфальтобетонною сумішшю на території готельного комплексу «Русь» відповідно до кошторису та договірної ціни.

Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу правомірності укладення в подальшому між відповідачами договору відступлення права вимоги № 02-06/8 від 02.06.2007 р., згідно предмету якого ПП «Будівельна компанія «Олександрія» (відповідач-1) відступило, а ПП  «Веста-сервіс» (відповідач-2) набуло всіх прав, належних первісному кредиторові за договором підряду № 1-03/06-РА від 03.03.2006 р. в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі й права на стягнення штрафних санкцій та суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення (п. 1.2 Договору).

Отже за спірним Договором відступлення права вимоги № 02-06/8  новий кредитор – відповідач-2 отримав право вимоги від боржника (позивача) сплати заборгованості за договором підряду № 1-03/06-РА від 03.03.2006 р., яка на момент укладення цього договору складала 110000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 02-06/8 від 02.06.2007 р., посилаючись на те, що за своєю правовою природою дані договірні відносини кваліфікуються як відносини, за договором факторингу. А оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства сторони не належать до суб’єктів, які вправі укладати договори факторингу, позивач наполягає на визнанні договору відступлення права вимоги № 02-06/8 від 02.06.2007 р. недійсним через невідповідність вимогам законодавства щодо складу сторін у договорі факторингу. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст. ст. 215, 512, 515, 837, 858, 863, 1077, 1079, ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Дослідивши обставини справи, з приводу заявлених позовних вимог судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як було встановлено господарським судом під час розгляду справи, спірний договір відступлення права вимоги № 02-06/8 від 02.06.2007 р. був укладений сторонами на підставі положень ст. ст. 512-519 ЦК України, якими регламентовані питання заміни кредитора у зобов'язанні.

Згідно визначення договору факторингу (ст.1077 ЦК України) цей договір спрямований на   фінансування   однією   стороною   іншої   сторони   шляхом   передачі   в   її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу   надається   фактором   клієнту   за  плату,   розмір  якої  визначається  договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може у розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Розглянувши обставини справи, судова колегія не вбачає підстав для кваліфікації оспорюваного договору про відступлення права вимоги № 02-06/8 від 02.06.2007 р. факторинговим договором, оскільки істотні умови, притаманні договору факторингу не відповідають змісту та цілі укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги. Зокрема, за оспорюваним договором жодна із сторін не передає  грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому і відсутніми є підстави вважати, що метою укладення між відповідачами договору відступлення права вимоги є отримання прибутку.

За таких обставин колегія погоджується із висновком господарського суду та вважає, що до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню положення глави 73  „Факторинг” ЦК України.

Доводи позивача про те, що основний договір підряду № 1-03/06-РА, за яким відступлено  вимогу  за оспорюваним договором,   нерозривно  пов'язаний  з   особою   відповідача-1, а заміна кредитора у зобов’язанні  призведе до позбавлення позивача як замовника права вимагати від підрядника (відповідача-2) безоплатного усунення недоліків у роботі, що виконана була відповідачем-1 за основним договором підряду, судовою колегією визнаються безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 515 ЦК України встановлює, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В даному випадку, ані договором №1-03/06-РА від 03.03.2006 р., ані чинним законодавством України не встановлена неможливість заміни кредитора у зобов'язанні.

На підставі ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Оскільки за оспорюваним договором передавалося право вимоги за договором підряду, а виконання обов’язків підрядника, виходячи з  умов договору, не встановлювало умову виконати договірні зобов’язання особисто підрядником, колегія погоджується із висновком господарського суду та вважає, що  зобов'язання за договором підряду можуть бути виконанні  й іншими особами, в тому числі і в порядку ст. 528 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія не може погодитися із твердженнями позивача щодо ймовірності порушення його прав як замовника за договором підряду та відсутності в нього можливості вимагати від підрядника безоплатного усунення недоліків у роботі у разі їх виявлення.

Крім того, судова колегія звертає увагу на наявне в матеріалах справи рішення Господарського суду м. Києва від 11.09.2007 р. у справі №27/332, яке на час прийняття у справі №14/63 оскаржуваного рішення не набрало законної сили в зв’язку із оскарженням його в апеляційному порядку. Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.09.2007 р. у справі №27/332  стягнуто з ТОВ «Русь Інтернешнл» на користь ПП «Веста-сервіс» 110 000 грн. основного боргу, 11712,21 грн. інфляційних нарахувань, 3399,45 грн. відсотків річних з підстав неналежного виконання боржником грошових зобов'язань за договорами № 1-03/06-РА від 03.03.2006 р. та № 02-06/8 від 02.06.2007 р. Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи №27/332 ТОВ «Русь Інтернешнл» вже зверталося із зустрічним позовом про визнання недійсним договору підряду № 1-03/06-РА від 03.03.2006 р., у задоволенні якого судом було відмовлено.

          З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, а тому вважає, що господарський суд правомірно відмовив у позові, оскільки підстави для визнання договору про відступлення права вимоги № 02-06/8 від 02.06.2007 р. у відповідності до положень ст.215 ЦК України є відсутніми.

Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Скаржником належних доказів у відповідності до вимог ст.ст.33-34 ГПК України в обґрунтування власної позиції суду не надано, тому апеляційна скарга визнається  необгрунтованою, і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Русь Інтернешнл” залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 12.09.2008 р. у справі №14/63 залишити без змін.

3.          Матеріали справи №14/63  повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її винесення.

 Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

 Судді                                                                                          Авдєєв  П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.