ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2014 року Справа № 9104/78203/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді: Костіва М.В.,

суддів: Матковської З.М.,Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок до пенсії як дитині війни,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.06.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення пенсії як дитині війни.

Вимоги мотивовані тим, що він наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Просить зобов'язати нарахувати та виплатити підвищення пенсії як дитині війни за 2010 - 2011 роки.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок до пенсії як дитині війни, в частині позовних вимог за період з 01.01.2010 року по 15.12.2010 року - залишено без розгляду.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування та виплати у належному розмірі щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 16.12.2010 року по 16.06.2011 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області здійснити нарахування і виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 16.12.2010 року по 16.06.2011 року, з врахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Відповідно ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача за спірний період у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в пенсійному посвідченні.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при задоволенні позовних вимог до 16.06.2011 року. Відтак, позивачу належить провести перерахунок та виплату недоплаченого підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 16.12.2010 року до 13.07.2011 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ч. 4 ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.100, ст.195, ст.197, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області - задовольнити частково, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.07.2011 року у справі №2а-3182/11 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» - задовольнити частково.

Адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 01.01.2010 року по 15.12.2010 року включно - залишити без розгляду.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на користь ОСОБА_1 починаючи з 16 грудня 2010 року по 13 липня 2011 року із врахуванням ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Звернути постанову до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Матковська З.М.

Савицька Н.В.