07.04.2014

Справа № 434/1019/14-ц

Провадження № 2/434/1618/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/Мотивована частина/

07 квітня 2014 року Артемівський районний суд м. Луганська

у складі головуючого судді Морозової С.М.

при секретарі Іванової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ТОВ «Алло» про визнання недійсним договору споживчого кредиту, стягнення суми, суми моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В

Позивачка просить суд визнати несправедливими умови договору споживчого кредиту щодо особистого страхування, визнати недійсним договір споживчого кредиту, стягнути з ПАТ «Акцент-Банк» гроші в сумі 353 грн., з ТОВ «Алло» 300 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а саме: з ПАТ «Акцент-банк» 3000,00 грн., з ТОВ «Алло» 7000,00 грн., посилаючись на наступні обставини.

20.12.2013 року в магазині «Алло» позивачка купила для свого користування в кредит термінал НТС Desire 600 Whte в 15 год. 12 хв. Загальна вартість товару складалася з вартості терміналу 2999,16 грн., захисної плівки вартістю 57,27 грн., карти пам'яті вартістю 115,83 грн., стартового пакету МТС Супер 3D нуль вартістю 7,84 грн., ваучера 40 МТС вартістю 32,94 грн., подарункової карти VIP клієнта вартістю 83,33 грн. В пакет товарів /послуг/ також увійшов комплексний пакет «VIP настройка + «а» вартістю 599,16 грн., а також ваучер реєстрації Eset Nod 32 вартістю 415,83 грн. та вартість особистого страхування позичальника.

Посилаючись на те, що страхування особи, комплексний пакет «VIP настройка + «а» та ваучер реєстрації Eset Nod 32 були нав'язані їй відповідачем, внаслідок нечесної підприємницької діяльності, були порушені її права на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, вона не була повідомлена про всі умови кредитування, їй відмовили в наданні договору для детального ознайомлення, бо договір страхування був оформлений завідомо зменшеним шрифтом, що не дало їй можливості ознайомитися з його суттєвими умовами. Після того, як вдома вона ознайомилася з умовами договору та зрозуміла, що її права порушені, на другий день 21.12.2013 року вона відвезла телефон назад до магазину, де написала заяву про розірвання договору, але їй в цьому відмовили, що викликало в неї стрес, внаслідок чого її відвезли до лікарні, але до цього часу договір не розірваний, тому вона просить суд задовольнити її позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що 20 грудня 2013 року позивачка придбала в них товар на суму 3887,28 грн., а 21 грудня 2013 року звернулася із заявою про розірвання договору купівлі-продажу і в її присутності були встановлені наявні подряпини, сліди використання товару. Згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався та збережено його товарний вид, а оскільки товар містить подряпини, то обмін такого товару неможливий. Позивачці було надано послугу із встановлення ряду програм, ніяких претензій щодо неякісного надання цієї послуги від неї не надходило.

Виходячи з того, що позивачка не надала доказів, що телефон має дефект, тобто не відповідає рівню безпеки, не зазначено якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяна моральна шкода, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Вислухавши пояснення позивачки, представників сторін, показання свідка, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ЦПК України, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.12.2013 року позивачкою був укладений строковий кредит на підставі її заяви, з якої вбачається, що вона просить надати їй строковий кредит на наступних умовах: сума та валюта кредиту 4752,00 грн., строк дії кредиту 15 місяців з 20.12.2013 року по 19.03.2015 року, відсоткова ставка /фіксована/ 0,12 % річних. Кредит надається позичальнику на наступні цілі:

а) Оплати товару згідно з переліком, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Алло»:

1) SMARTPHN Термінал НТС 600 вартістю - 3131,13 грн.

2) Захисна плівка - 68,73 грн.

3) Карта пам'яті - 120,93 грн.

4) Подарункова карта VIP настройки - 0,06 грн.

5) Комплексний пакет «VIP настройки» - 521,13 грн.

6) Ваучер реєстрації Eset - 0,06 грн.

7) Ваучер 40 МТС - 36,54 грн.

8) Стартовій пакет МТС - 8,7 грн.

б) на сплату страхового платежу у сумі 583,58 грн. на поточний рахунок страхової компанії ЗАТ Страхова компанія «Інгосстрах».

Цією заявою позивачка надала згоду, що ця заява разом із запропонованими ПАТ «Акцент-Банк» Умовами та правилами, що розміщені на сайті Банку www a/bank/com.ua, тарифами складає між позивачкою та банком кредитно-заставний договір.

Відповідно до договору особистого страхування № ABHOLK 53940480 від 20.12.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_1 предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи. Страхова сума по договору становить 4168,42 грн., страховий платіж 583,58 грн.

Згідно ч.1 ст.9 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошено продавцем.

Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережений його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачем разом із проданим товаром.

З акту огляду зовнішнього виду від 21.12.2013 року в 15.25 год. вбачається, що за проханням клієнтки ОСОБА_1, яка звернулася до магазину з метою повернути грошові кошти за телефон та розірвати договір споживчого кредиту, був оглянутий мобільний телефон. Телефон був привезений її дочкою в кармані без чохла та коробки, дістали його з сумки. При огляді були виявлені недоліки, а саме: на задній панелі глянцевого корпусу телефону багато дрібних подряпин, одна глибока подряпина розміром 0,5 см, знята на фото.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що 20.12.2013 року в магазин прийшла з дочкою позивачка з метою придбання мобільного телефону. Він надав позивачці інформацію про пакет додатковий, кількість та суму платежів, після чого вони пішли оформляти розстрочку в банк. Після того, як був виписаний рахунок-фактура і представник банку сказав, яка сума щомісячно до оплати, він почав налагоджувати телефон. На наступний день позивачка подзвонила та почала питати, чому така велика сума переплати, а пізніше прийшла до них і знов стала питати чому така велика сума переплати. Вони оглянули документи і побачили, що переплата в умовах банку, який призначив страхування особи, що збільшило суму сплати. Мобільний телефон вони в позивачки не прийняли, бо на ньому було кілька подряпин, телефон принесла не позивачка, а її дочка, без коробки. Позивачка пішла до банку, щоб розірвати договір, але їй відмовили, після чого вона знов прийшла до них, почала кричати, тому викликали охоронців. Потім позивачці стало зле, їй викликали швидку допомогу. До цього часу мобільний телефон знаходиться в магазині. Дійсно на протязі кількох часів позивачка знаходилася в магазині до повного оформлення телефону. При укладенні договору купівлі-продажу він надав всю інформацію про послуги, в тому числі і про комплексний пакет «VIP настройки», ваучер реєстрації Еset. Він дійсно проводить роботи по комплексному пакету «VIP настройки» та отримує 10 % від суми комплексного пакету «VIP настройки». Він не роз'яснював позивачці, що вона має можливість провести налагодження телефону в іншому місці, можливо за іншою ціною.

Пояснення представника відповідача та докази у вигляді акту зовнішнього виду від 21.12.2013 року мобільного телефону з приводу того, що мобільний телефон мав багато подряпин і втратив свій товарний вид та споживчі властивості, суд не приймає до уваги, оскільки даний телефон знаходився у користуванні позивачки кілька годин до того часу, коли вона сама уважно ознайомилася з умовами договору і після купівлі мобільного телефону 20.12.2013 року в 15 год. 12 хв., вже 21.12.2013 року о 9.00 год. вона прийшла до відповідача з купленим телефоном, при складанні акту були присутні тільки співробітники магазину, які заінтересовані у розгляді справи на користь відповідача, незважаючи на те, що в магазині була сама позивачка, її дочка, в коло осіб, які підписували акт, вони не були включені, тому суд позбавлений можливості прийняти даний акт як достовірний доказ.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_2, який є працівником магазину і є особою заінтересованою в розгляді справи на користь відповідача.

З копії чеку № 3217 від 20.12.2013 року вбачається, що на рахунок магазина ТОВ «Алло» зроблений авансовий внесок у розмірі 300,00 грн.

З копії чеку № 22012014145908 від 22.01.2014 року ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення кредиту 350,00 грн. та комісію 3,00 грн., а всього 353,00 грн.

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 1016,68 грн.

Відповідно до п.4 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» забороняється у будь-який спосіб ускладнювати прочитання споживачем тексту детального розпису сукупної вартості споживчого кредиту, зазначеного у договорі про надання споживчого кредиту або у додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його кеглем меншим ніж за кегль шрифтом основного тексту, злиття кольору шрифту з кольором фону.

З заяви позичальника № ABHOR НОМЕР_1 від 20.12.2013 року та договору особистого страхування № ABHOLK 53940480 від 20.12.2013 року вбачається, що дійсно тексти цих договорів оформлені дуже дрібним шрифтом, який важко прочитати.

Враховуючи, що позивачка користується окулярами, у наданні договорів для більш детального ознайомлення з їх умовами їй було відмовлено, тексти договорів складені дуже дрібним шрифтом, що значно ускладнило прочитання тексту договорів позивачкою та позбавило її права прийняти правильне рішення щодо укладення цих договорів, суд вважає, що відповідачем в цій частині порушений ЗУ «Про захист прав споживачів».

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначає, що продавець /виконавець, виробник/ не повинен включати у договори із споживачем умови які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача. Такі умови договору можуть бути визнані недійсними.

За положеннями ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність /дії або бездіяльність/, що вводить споживача в оману або є агресивною.

Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати дати: згоду на здійснення правочину на який в іншому випадку він не погодився б; така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема, інформації про його особу та активи: кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афійлійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформації необхідної для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) запропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування дозвільної реалізації продукції, як вилучена з обігу або щодо якої існують обмеження: 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу товару або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку з припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення, відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом /нікчемний правочин/. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність /дії або бездіяльність/, що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Як вбачається з заяви позичальника № ABHOR НОМЕР_1 від 20.12.2013 року та договору особистого страхування № ABHOLK 53940480 від 20.12.2013 року вбачається, що дійсно тексти цих договорів оформлені дуже дрібним шрифтом, який важко прочитати, в кредитно-заставному договорі вказано, що кредит позивачці надається згідно ст.9 п.б на сплату страхового платежу у сумі 583,58 грн., але не відображено на сплату якого саме страхового платежу позивачка повинна сплатити 583,58 грн.

З договору особистого страхування № ABHOLK 53940480 від 20.12.2013 року вбачається, що предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи, що ніяк не може бути пов'язаним з послугою надання кредиту для купівлі товару у вигляді мобільного телефону.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що Публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк» ввело споживача ОСОБА_1 в оману, спонукало її надати згоду на укладення правочину на який в іншому випадку вона не погодилася б, здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки текст договору здійснений дуже дрібним шрифтом, що ускладнив його прочитання позивачкою та розуміння, враховуючи, що позивачка людина літнього віку, яка користується окулярами, не надано достатньо часу для більш детального ознайомлення з умовами договору, в договір навмисно включені неконкретизовані умови про страховий платіж, само по собі включення в умови договору вимогу сплати страхового платежу, який пов'язаний з життям, здоров'ям та працездатністю особи ніяким чином не пов'язаний з наданням послуги з отриманням кредиту, вимога до позивачки про укладення договору страхування майнових інтересів, пов'язаних з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи саме з страховою компанією ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» є протиправною та незаконною, бо суперечить ст.5 ЗУ «Про страхування», яка передбачає, що добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, під час пропонування продукції позивачці була надана нечітка, незрозуміла інформація необхідна для здійснення свідомого вибору, щодо комплексного пакета «VIP настройка» та ваучера реєстрації ESET NOD 32. При наявності пенсії позивачки 1016,68 грн. в умови договору були включені вимоги про комплексний пакет «VIP настройка» вартістю 521,13 грн., тобто досить дорога для неї послуга, від якої позивачка мала право відмовитися, про що їй належним чином не роз'яснювалося, оформлення споживчого кредиту на протязі більш чотирьох годин для людини літнього віку створило занадто тяжкі умови для позивачки, за яких вона змушена була укласти договір споживчого кредиту, без з'ясування всіх умов, тому суд вважає ці умови створюють істотний дисбаланс прав позивачки, є несправедливими.

Умови спірних договорів є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві.

За таких обставин є підстави вважати, що між сторонами укладено договір про надання послуг, який вводить в оману споживача, дії відповідача є недобросовісними, носять ознаки нечесної підприємницької практики, у зв'язку з чим в силу вимог Закону договір позивачки з Публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» № ABHOR НОМЕР_1 від 20.12.2013 року є нікчемним, а відтак визнавати його недійсним не вимагається.

У відповідності до ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За таких обставин та беручи до уваги те, що за змістом ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а кожна сторона такого правочину зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача 353 грн. внесені в якості місячного платежу за кредитно-заставним договором № ABHOR 153940480 від 20.12.2013 року на користь ПАТ «Акцент-Банк» та авансовий платіж за товар у розмірі 300,00 грн., який внесений до магазину ТОВ «Алло» підлягають задоволенню.

Ст. ч.4 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АРК, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання продукції для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди /збитків/, завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Згідно до ч.1 ст.5 вищезазначеного закону, продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати, виходячи з усіх обставин, зокрема, пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням /утилізацією, переробкою/ цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі:

1) представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення /утилізацію, переробку/;

2) використання продукції, яке обґрунтовано можна передбачити;

3) час, коли продукцію було введено в обіг.

Виходячи з того, що право споживача на відшкодування моральної шкоди передбачено лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, а стягнення моральної шкоди за укладення договорів, умови які є несправедливими ні договором ні чинним законодавством не передбачено і це ствердження відповідача не спростовано позивачкою, доказів, в чому саме полягає моральна шкода, позивачкою суду не надано, тому суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст. 203, 215, 216, 23, 1167, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про страхування», керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ТОВ «Алло» про визнання недійсним договору споживчого кредиту, стягнення суми, суми моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» 353 грн., з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алло» - 300 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подачі скарги до апеляційного суду Луганської області шляхом подачі скарги через Артемівський районний суд м. Луганська.

Суддя (підпис) Морозова С.М.

Згідно оригіналу, оригінал знаходиться в матеріалах справи № 434/1019/14-ц, провадження № 2/434/1618/14.

Суддя: Морозова С.М.