У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Млинівського районного суду від 02 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Млинівський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Служба у справах дітей Млинівської районної державної адміністрації та ОСОБА_3, про виселення особи без надання іншого житлового приміщення внаслідок порушення правил співжиття,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Млинівського районного суду від 02 жовтня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення особи без надання іншого житлового приміщення внаслідок порушення правил співжиття відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_4 покликалася на його незаконність та необгрунтованість через неправильне застосування судом правових норм.

Вказувала, що встановивши наявність передбачених ст. 116 Житлового кодексу України обставин для виселення відповідача із будинку, а саме: порушення ним правил співжиття, вчинення сварок, скоєння насильства в сім'ї та нанесення побоїв, суд протиправно відмовив їй в задоволенні позову.

Доводила, що твердження суду про неможливість задоволення позову через проживання в спірному будинку дружини відповідача та їх малолітньої дитини, які не мають іншого житла, є необґрунтованими, оскільки позовні вимоги були заявлені лише до ОСОБА_2, а вимоги щодо виселення інших осіб не заявлялися, оскільки вони в будинку не зареєстровані і права на користування ним не мають. Крім того, і батьки відповідача, і батьки його дружини мають у власності житлові приміщення.

Стверджувала, що в межах кримінального провадження, порушеного відносно дружини відповідача за ст. 125 КК України, було встановлено нанесення нею побоїв, однак дана обставина також не була врахована судом.

Просила захистити її конституційні права, як власника спірного будинку, рішення Млинівського районного суду від 02 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Представник Служби у справах дітей Млинівської районної державної адміністрації та представник Млинівського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

__________________________________________________________________________________________________

Справа №1712/1106/12 Головуючий в суді І інст. - Бандура А.П.

Провадження № 22-ц /787/451/2014р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для виселення відповідача.

Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Як випливає з роз'яснення, даного в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12 квітня 1985 року, при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

Відповідно до наведених норм права та їх роз'яснень, суд першої інстанції встановив порушення відповідачем ОСОБА_2 правил співжиття, однак з наявних в справі доказів (а.с.13,17-19) їх систематичності не вбачається.

Згідно ст.39 КУпАП, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

На час звернення 2 липня 2012 року позивачки ОСОБА_4 до суду з позовом, ОСОБА_2 вважався таким, що не притягувався до адмінвідповідальності, оскільки постанова суду про притягнення його до адмінвідповідальності за насильство в сім'ї була винесена 18 квітня 2011 року (а.с.18).

Притягнення ОСОБА_2 до адмінвідповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП постановою суду від 24 квітня 2012 року за насильство в сім'ї, з огляду на наведене вище, не носить характер систематичності (а.с.19).

Інших належних та допустимих доказів порушення ОСОБА_2 правил співжиття в матеріалах справи немає.

Оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 313-315, 324,325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Млинівського районного суду від 02 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: